Національний музей у Львові демонструє виставку відомого сценографа, живописця і графіка Мирона Кипріяна

Творчість народного художника України, лауреата Національної премії України ім. Т.Шевченка, головного художника Національного академічного українського драматичного театру ім. Марії Заньковецької Мирона Кипріяна критики завжди відзначали за оригінальність композиційного рішення, психологічне відчуття драматургії, майстерність та високий професіоналізм виконання. Загалом Мирон Кипрян оформив понад триста вистав для театрів Львова, Києва, Чехії, трактуючи сценографію як режисуру в пластиці, найскладнішим, синтетичним жанром в образотворчому мистецтві, через те що він вимагає поєднання режисури та музики із архітектурою та живописом.

Народився Мирон Киприян 27 липня 1930 року у Винниках під Львовом, там же він із родиною (його предки походять із італійського князівського роду) перебув Другу світову війну. У1948 році Мирон Кипріян вступає в Академію мистецтв у Львові. Серед його викладачів був і Вітольд Манастирський. Згодом влаштувався на роботу у Львівську оперу, де оформляв декорації під керівництвом відомих сценографів Федора Нірода та Олександра Сальмана. Від 1954 року Мирон Купріян стає головним художником Львівського обласного театру та керує студією образотворчого мистецтва у Будинку вчителя. Молодий режисер Анатолій Ротенштейн запропонував Миронові Кипріяну оформити виставу «Кадри» І.Микитенка в театрі ім. Марії Заньковецької. Після великого успіху цієї вистави Володимир Данченко 1957 року запросив Мирона Кипріяна у театр на посаду художника-постановника. Відтоді все його життя було присвячене служінню Театру цій високій сцені.

За словами редактора НАУДТ ім. М.Заньковецької Лесі Кічури, початок творчої діяльності Мирона Кипріяна припав на 50-60-ті рр. Уже перші його самостійні роботи в оформленні вистав («Кадри» І. Микитенка, «В пошуках радості» В. Розова, «Остання зупинка» Е-М. Ремарка) засвідчили принципово новий, індивідуальний підхід художника до природи сценографії. Просторове вирішення звільнилося від ілюстративного натуралізму, натомість пропонувались конструктивність, функціональна дійовість театрального простору. Творча співпраця впродовж 60-70-х рр. з режисерами Борисом Тягном, Олексієм Ріпком, Сергієм Данченком, Анатолієм Ротенштейном дала вагомі мистецькі результати. Виокремилася помітна тенденція художника до поглиблення філософської думки в роботах над світовою класикою. Візуальний ряд очищався від побутової захаращеності, кожна деталь максимально працювала на розкриття сценічного задуму. Природа драматургічного матеріалу наштовхувала художника на реальний предметний ряд; узагальнений, він ставав образним символом, своєрідним ключем у розкритті глибин літературного твору.

Нагадаємо, що саме Мирон Кипріян сприяв заснуванню та відкриттю музею театру ім. М. Заньковецької (1970), адже розумів, що матеріали з історії театру слід зберігати, вивчати та систематизувати.

«У 2007 році М. Кипріян видав книгу-спогади «Все в минулому», яка привідкриває завісу таємничості не лише над секретами його творчості, а й розповідає усім читачам про безліч неординарних подій Львова минулого сторіччя, про чимало цікавих постатей, з яким доля зводила М. Кипріяна та характеризує мистецьке життя старого міста з погляду митця-очевидця», – розповіла Леся Кічура.

Довідка ЗІКу

Мирон Кипріян – головний художник театру

Народний художник України

Лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка

Лауреат Премії ім. В. Клеха (США)

Освіта – Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва.

Від 1957 р. він – художник-постаановник Театру ім. М. Заньковецької, а з 1963 і до сьогодні обіймає посаду головного художника театру.

Медалі: «За трудову доблесть», «Ветеран праці», «За трудову відзнаку».