Журі вибрало 6 кращих проектів пам’ятника Андрею Шептицькому у Львові

Попередня Наступна

Перший тур конкурсу відбувався від 12 до 20 липня на галереї Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького. Виставка-конкурс проектів в рамках І-го туру Всеукраїнського конкурсу на кращу концептуальну ідею пам’ятника Слузі Божому Митрополиту Андрею Шептицькому у м. Львові зібрала два десятки авторських робіт, із яких журі у складі 14 осіб мало вибрати 5 кращих. Згідно із умовами конкурсу, кожен із членів журі, що складалося із іменитих львівських художників, скульпторів та архітекторів, міг назвати три роботи. Однак під час підрахунку балів лічильна комісія із членів журі з’ясувала, що два твори набрали однакову кількість голосів.

Як прокоментував ЗІКу цю ситуацію голова конкурсної комісії ректор Львівської національної академії мистецтв, народний художник України, лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка професор Андрій Бокотей, журі вирішило не переголосовувати, а допустити до участі у другому турі конкурсу шість творів.

«Спершу ми обговорили організаційні питання, потім пішли на огляд творів та обговорення. Загалом, мова йшла про прив’язку місця до пам’ятника, з професійного боку виступали й коментували архітектори, які є членами журі. При обговоренні лише незаангажовано констатували факти: що добре тут, а що – в іншому проекті, що пасує із цього, а що – із іншого. Детально зараз важко коментувати, та передбачаю, що в майбутньому, може уточнитися місце – то ще все в процесі роботи. 29 липня ми зустрічаємося із тими авторами, чиї твори перемогли в конкурсі. Ми вирішили, що нехай їх буде шість, щоб нікого не утискати. Якогось готового твору зараз нема. Автори ще доопрацьовуватимуть проекти згідно із висловленими зауваженнями та порадами. Під час наступної зустрічі кожен із членів журі матиме можливість сказати їм свою думку, а також ви запросимо фахівців. А із 6 до 16 вересня ці доопрацьовані проекти знову заекспонуємо у Національному музеї, в тих залах, де є ікони», – сказав професор Андрій Бокотей.

До речі, по висновку журі щодо підсумків першого туру конкурсу, кожен охочий може взяти участь в Інтернет-голосуванні за вподобаний проект на офіційній інтернет-сторінці Львівської архиєпархії www.ugcc.lviv.ua, там же й можна висловити свою думку щодо образних вирішень увічнення постаті Митрополита Андрея Шептицького.

«Цей конкурс переконує в тому, що мер Садовий хоче або закопати кілька мільйонів доларів під маркою спорудження пам’ятника, або витратити їх на казна-що, насадивши в садах рослини, притаманні Єрусалиму. Хто це вирішив, що пам’ятник митрополиту має стояти на місці будинку Бучми? Треба відновлювати Святоюрський комплекс, а не маразмами займатися! На початку 1990 років вже була спроба підняти питання встановлення пам’ятника Митрополитові. Тоді світлої пам’яті скульптор Дмитро Крвавич подавав слушні ідеї щодо того, що слід реставрувати Святоюрське середовище як специфічну структуру лаврського комплексу, а архітектор Микола Обідняк подавав не менш цікаві ідеї щодо кардинального, але правильного, перепланування транспортної розв’язки вулиць та площі. За цими пропозиціями в огорожі, заштукатуреній допіру у XVIII ст., вартувало відновити кам’яні арки пандусу, в який органічно входила б вул. Матейка, встановити в аркаді півтораметрові зображення 12 єпископів нашої церкви, відкрити другий заїзд (тепер ці другі ворота є весь час зачиненими), за якими є сад і сходи, колишні конюшні та школа, що її відкрив Андрей Шептицький для бідних дітей, перший випуск якої пішов до лав Січових стрільців (згодом – школа №34). Можна задати й інше питання: це має бути пам’ятник особі чи події? Також, коли обговорювати пропозицію збільшити скульптурне зображення Андрея Шептицького, яке в гіпсі лишив нам Андрій Коверко, потрібно пам’ятати, що збільшувати до 6 м не можна, бо тоді розриви доведеться заповнювати сучасною роботою, відтак твір перестане бути автентичною роботою Коверка. Таке враження, що конкурс тепер зробили ні до чого, бо замовлення під майбутній пам’ятник зробили наперед», – поділився своїми емоціями колишній заввідділу сучасного мистецтва Національного музею у Львові Роман Дмитрик, від час урядування якого фондові гіпси було переведено у тверді матеріали.

На думку актуального директора Національного музею у Львові ім.А.Шептицького Ігоря Кожана, сучасні скульптори не перевершили Андрія Коверка, тому саме за його проектом слід встановлювати пам’ятник митрополиту Андрею, образ якого сприймається як образ провідника усього народу.

«Щось мені останні львівські скульптурні конкурси скидаються схожими на аферу, бо робляться під конкретних осіб. Люди добрі, то на чорта той конкурс, коли всі все наперед знають і по цілому Львові балакають, як то хто за кого голосував?!! Колись моя покійна дружина Теодозія Бриж і покійний Крвавич відмовилися від участі в конкурсі, де склалася подібна ситуація. От із цієї ж причини я сказав, що не хочу брати участі в роботі конкурсного журі. Щодо цього конкурсу – нема нових ідей, нема. Є цікавіша прив’язка, є гірша скульптура, але… От краще послухайте таку історію. Це було в році 1957 чи ще в 1956, коли в столиці біля готелю «Україна» ставили пам’ятник Шевченкові. Тоді хлопці, які працювали разом із Кавалерідзе, подали свій проект за ескізом тоді ще живого Івана Петровича. А коли в Москві розкрили конверти й прочитали прізвища: Кавалерідзе, Сінькевич, Фуженко і Грицюк, то сказали, що жодного Кавалерідзе бути не може! Тоді хлопці приїхали в Київ до Івана Петровича й питають, що робити. А Кавалерідзе їм: «Хоч чорта пишіть, але робіть, щоб пам’ятник Шевченкові стояв!» І так пам’ятник роботи Кавалерідзе, хоч вважається, що його робила інша авторська група, стоїть у Москві! А тут? Та люди добрі, та нащо та вся позолота, то ж не театральні декорації, то ж не Шаліпін на сцену вийшов і співає. Це ж був Шептицький! Та подивіться на той портрет Шептицького, що його знайшов о.Себастян загорнутим у шмату на смітнику, саме той що його мали спалити в 1956 р, коли палили музейні фонди! Так і хочеться сказати: хлопці, не мудруйте! Та віддійте шану творчості Коверку хоча б за те, у які часи він робив портрет митрополита, віддійте шану Львову, а не робіть щось такого, як отой пам’ятник Шевченку», – також не стримував своїх гірких емоцій лауреат Національної премії України ім. Т.Шевченка народний художник України Євген Безніско.