Леся Гонгадзе: Я впевнена, що сьогоднішній Президент «справи Гонгадзе» не зможе закрити

Нинішній Президент не зможе закрити «справу Гонгадзе»

– Бажання зустрітися з ним у мене виникло після того, як я 26 січня була у Генеральній прокуратурі на впізнанні того черепа, на який вказав Пукач. Я була у моргу, де в присутності експертів і лікарів оглянула той череп. А фрагменти з нього вилучили і дали мені для того, щоб я провела своє власне розслідування і зробила незалежну експертизу для себе особисто.

Минулого п’ять місяців відтоді. Ніяких телефонних дзвінків, ніяких листів з Генеральної прокуратури мені не надходило. Зі ЗМІ я чула про те, що вже були проведені додаткові експертизи черепа. Був зроблений його гіпсовий зліпок, який повністю ідентифікував лице мого сина Георгія. Безумовно, я була вражена, коли відкривали коробку з тим черепом. Це було дуже тяжко. Це фактично я вже четвертий раз була в моргу. Загалом я провела в моргу 19 годин біля розчленованого скелета невідомої для мене людини.

Я собі визначилася 26 січня, що цей череп не має жодного відношення до мого сина, тому що зуби там абсолютно не відповідали зубам мого сина Георгія. Я за спеціальністю зубний лікар. То, напевно, зуби свого сина я знаю краще, аніж хтось інший. І те, що я бачила, це були жовті, високі, масивні, з вираженими буграми зуби кольору слонової кості. У мого сина зуби були більш білі, впадали в такий голубуватий колір і мали стерті бугри, тому що він мав властивість вночі скрипіти зубами – коли сильно треться зуб об зуб, то стираються бугри. І зуби у нього були дуже крихкі. А тут зуби були цілком інакшої форми, висоти і так далі.

Я пішла на компроміс з Генпрокуратурою, зі слідчими і запропонувала їм, що нікому не скажу про те, що це череп не мого сина. Я пішла на компроміс, щоби цю «справу Гонгадзе» вже закрити. Потім мине час, усі забудуть і на тому скінчиться. Минуло п’ять місяців і ніяких з Генпрокуратури для мене не було звісток. Тому в мене виникло бажання зустрітися з новим Президентом, бо мені не хотілося, щоб цей наш Президент за собою тягнув шлейф оцієї брудної справи, того страшного серіалу жахів, який уже продовжується 10 років. І думаю, що комусь вигідно, щоб це ніколи не скінчилося.

І після того, як пан Медведько виступає і говорить про те, що цей череп належить моєму синові, у мене, безумовно, виникло до Генпрокуратури питання. Я кажу, що це зуби не мого сина; я приношу свідоцтво з психіатричного диспансеру, що я є психічно здорова людина (кожного року я ходжу у психдиспансер і беру довідку, що я є психічно здорова людина, щоб мені не «пришивали», що я не мислю так, як здорові люди). І незважаючи на це, всі мої аргументи Генеральною прокуратурою не приймаються до уваги.

Це все я розказала Президентові Януковичу. Зустрівшись з ним, я була вражена тим, наскільки він є пунктуальний, тому що коли я була запрошена до президента Ющенка, то я чекала на нього сім годин у його адміністрації. А тут буквально хвилина в хвилину пан Президент прийшов. Сорок хвилин він мене слухав і вислухав мене дуже уважно. Можу єдине сказати: я впевнена в тому, що сьогоднішній Президент цієї справи не зможе закрити. Я висловила йому свою точку зору: «Ви вже третій Президент і, безумовно, звинувачувати вас в чомусь я не зможу, тому що ви будете посилатися на ті документи, які вам подає Генеральна прокуратура. І ви, може, мене розумієте, як маму, як людину, але документи є документи». І тому я висловила свою думку про те, що, напевно, ця справа, не буде мати закінчення.

– Тому що, ну як може потиснути Президент на Генерального прокурора, якщо Генеральний прокурор має висновки експертиз? І тому я дійшла висновку, що я не бачу перспективи того, щоб цю справу якимось чином можна закінчити. Генпрокуратура не погодилась на те, що я запропонувала. І вони далі роблять те, що робили протягом десяти років. Тобто десять років вони ведуть одну і ту саму лінію, в одному і тому ж руслі, і відступитися вони не можуть, тому вже є засуджені. Я наголосила пану Президенту, що наша держава стільки років живе у брехні, і ця брехня виливається на народ України. Є ж приклади: по генералу Кравченку, який два рази собі стріляє в голову, і ми в це повинні повірити, є студент, який місяць тому впав з ліжка в міліції і пробив собі череп. І у це все ми маємо повірити. Це свідчить про те, що ця зброя, яка називається брехнею, є набагато сильнішою, ніж зброя звичайна, тому що коли морально вбивають – це є гірше, ніж фізичне знищення. Президент мені сказав, що він закличе прокурора і що він з’ясує цю справу. Він дуже співчутливо до мене поставився. У мене склалося враження, що це людина, напевно, морально сильна.

Хіба Генпрокуратура дозволить, щоб їхній титанічний десятирічний труд був знівельований?

– Я не зробила, тому що, по-перше, на це треба не менш ніж 2 тис. євро. Я поки ще не маю можливості зібрати таку суму. По-друге, мені треба з цими матеріалами їхати за кордон. А поїхати туди, це стратити гроші, це стратити здоров’я. І крім того, хто мені дасть це зробити? Хіба Генеральна прокуратура дозволить, щоб їхній титанічний десятирічний труд був знівельований? Тобто я для себе визначилася, що цей череп не належить моєму синові. Я побачила, що зуби в цьому черепі не належать моєму синові. А експертиза може знову дати такий результат, який влаштовує Генеральну прокуратуру, як і ті всі експертизи, які були раніше.

Повторюю, мені ніхто не дозволить весь цей десятирічний труд прокуратури визнати неправильним. Уже є засуджені виконавці. Є Пукач, який душив у машині буцімто мого сина, а в машині на ремені була кров, яка не має відношення до мого сина. Це експертиза довела. Там є багато різних нюансів, які важко збагнути. Але факт є той, що ніхто мені не дозволить зробити ту експертизу, яка мене задовольнила б стовідсотково… Я ж давала біологічні матеріали свого сина – волосся, наприклад. І ні один матеріал не був прийнятий Генпрокуратурою і слідчими, бо вони сказали, що не знають, звідки я то взяла.

– Тобто ви сумніваєтеся, що Пукач безпосередньо брав участь у вбивстві вашого сина?

– Ну як я можу не сумніватися, якщо він дає череп, а цей череп не належить моєму синові? Може, цей череп, за експертизами, дійсно належить тому скелетові, який знаходиться в Києві в морзі вже десять років. У цьому я не сумніваюся, тому що там зріз хребта ніби співпадає. Але скелет, який там лежить, так само не має до мого сина жодного відношення. Стопа не була мого сина. І всі ті експертизи – і американська, і французька, і українська – не дали 100% результату. І про ту стопу я стільки говорила, одначе всі мої розмови і всі мої аргументи для Генеральної прокуратури не мають жодного значення. А де мій син?!

Пам’ятники Гонгадзе – це знущання з мене

– Не знаю, що маю робити. Просто не знаю. Я стільки написала звернення до пана Президента, що я не вмру, і хай ніхто на це не надіється. Я буду жити. І нехай тим молодим хлопцям і тим молодим мужчинам, які народжені мамою і які йдуть на фальсифікації і знущаються з мене, з мами, хай їм Бог простить. Вони не відають, що творять, тому що сьогодні я в такому положенні, а завтра вони можуть опинитися в такій ситуації і ніхто їм не поможе.

– Безумовно. Я ще до президента Ющенка зверталася особисто, їздила в Київ, залишала пану Черновецькому заяву. На моє звернення і моє благання не ставити пам’ятники, поки справа ще не скінчена, ніхто абсолютно не зреагував. І чому ставити моєму синові пам’ятник? Що він такого героїчного зробив? Я не вважаю, що там якийсь героїзм. Я розцінюю це як знущання з мене. Президент Ющенко сказав, що вплине на мера Києва, щоб цього пам’ятника не встановлювали. А мер мені особисто написав в листі: «Ставлю і буду ставити». І поставив. У нас в Україні кожен чиновник є гетьман. І якщо на моє прохання материнське і звернення президента мер Києва абсолютно не зважав, то я вже не знаю, що це має бути.

Я відмовилася від усіх матеріальних нагород, тому що просто так ніхто нічого не зробить. Якщо тобі дають, ти потім зобов’язаний. Я нічого не брала, тому я є вільна людина і нікому не зобов’язана. Я не прийняла квартири в Києві, яку пропонував мені пан Черновецький. Пан Ющенко пропонував мені президентську стипендію. Пропонували зробити мого сина Героєм України. Я від того всього відмовилась, тому що так просто ніхто нічого не дасть. Ти потім мусиш відпрацьовувати чи віддячувати.

– Дехто може вважати пам’ятники Гонгадзе своєрідним символом боротьби за свободу слова. Чи ви думаєте, що таким чином просто політично використовують ім’я вашого сина?

– Це вони грають у таку гру, яку я називаю «розважально-ритуальними забавами сатанистів». Бо це є тільки сатанистів робота. Це не є забава нормальних людей, а людей з психічними відхиленнями, які десять років затягують цю справу. Я Президенту занесла звернення, де мій син 14 липня 2000 року звернувся з проханням, щоб його захистили від переслідування. Я занесла і показала квитанцію, що Генеральна прокуратура отримала цей лист. А через два з половиною місяці мій син пропав. Тобто замість того, щоб Генпрокуратура вибачилася переді мною за те, що вони свого часу не відреагували, не помогли, то вони десять років тягнуть, тому що відступатися і забруднити честь свого мундира вони не можуть.

І тому йде брехня за брехнею. І все це акумулювалося на мені. Я – як той гнійний нарив в Україні. І тому я пішла до пана Президента, щоб кінець кінцем нехай уже мене залишать у спокої, нехай Гонгадзе залишать у спокої. Нехай уже та Україна займається економікою, нехай політичні сили – ті сатанисти – не використовують цю справу для досягнення своїх цілей. Що то за символічна могила стоїть у центрі України, на яку ходили всі ті високопосадовці, всі там світилися і священики кадилами кадили? Як може священик кадити на символічній могилі, коли не забитий останній цвях у труну? Значить, і церква щось не те робить. І політичні діячі ходять на ту символічну могилу, щоб там засвітитися. І використовують прізвище Гонгадзе у своїх власних інтересах, тому що вже немає до чого вчепитися. А я вже хочу спокою, я втомилася.

– Він сказав, що викличе прокурора і буде цю справу з’ясовувати. Я сказала, що просто прийшла довести до його відома, щоб вчергове за Президентом України шлейф того страшного бруду не тягнувся, щоб він вийшов з цієї ситуації і щоб на нього це не навішували, тому що це сатанисти, у них нічого немає святого.

Розмовляла Тетяна Штифурко