Середа
26 травня 2010
11:00
Кому потрібна «безголова» ОДА?
Лицарі Золотої Кишені
Влодко Костирко: Я просто уявляю собі, як би це виглядало в Кракові, Празі, Будапешті, і створюю настрій
– Влодко, що Вас спонукало створювати ресторанні інтер’єри? Розкажіть про перший «ресторанно-інтер’єрний» досвід.
– Все почалося з відомої нині каварні на вулиці Руській «Під синьою пляшкою», яка спочатку функціонувала у форматі закритого типу. Досить давно, коли можна було за мінімальні кошти втілити власну ініціативу, мій колега взяв у суборенду приміщення, аби втілити ресторанний проект, подібного якому у Львові ще не було. Пізніше до цієї справи підключилися ще двоє наших друзів. З ними я й набув свого першого досвіду з аранжування інтер’єрів.
– У якому стилі створюєте інтер’єри? Які інтер’єри, на Вашу думку, більше пасують приміщенням у старовинній частині Львова?
– Я – прихильник максимального збереження тієї романтичної гармонії, яка існує у Львові. Головне, щоб прикрашаючи або створюючи, не руйнувати вже існуюче, а допасовуватися до історичного оточення міста...
– Який проект був для Вас найскладнішим (чи найлегшим) і чому? Які професії доводилося «опановувати» під час створення закладу?
– Ті інтер’єри ресторацій, які я аранжував, робилися легко... Але вчитися доводиться постійно, навіть не новим професіям, а тим речам, які пов’язані з мистецтвом...
– Скільком ресторанним концепціям ви «дали життя»? Яким інтер’єром пишаєтеся?
– Мною було створено 6 ресторанних проектів, зокрема: «Під синьою пляшкою», «Кафе1», «Пивний дім Роберта Домса», «Кабінет», «Ц.К. Локаль», «Кумпель». Мій підхід полягає в тому, аби зробити так, щоб не було соромно за зроблене в контексті західному. Я просто уявляю собі, як би це виглядало в Кракові, Празі, Будапешті, і не ставлю за мету дивувати, але створюю настрій, атмосферу, в якій використовується історія.
– Як виглядає співпраця «Ви – ресторатор»? Які аспекти співпраці можуть змусити Вас відмовитися від проекту?
– В моєму випадку аранжування інтер’єрів є типом сублімації. Тому, якщо ресторатор не дає мені такої можливості, то за цей ресторанний проект я не візьмуся.
– Яким проектом займаєтеся зараз? Якою буде концепція і де розташовуватиметься заклад?
– Це – ресторанний проект «Монс Піус», втілити який взявся відомий львівський ресторатор Вардкес Арзуманян. Це буде кнайпа в форматі гастрономічного пабу, головний акцент якого буде на пиві. Як на мене, то цей локаль міститиметься у найромантичнішому місці Львова – у вірменському подвір’ї. Тому би дуже хотілося надати проекту «Монс Піус» своєрідної романтичності.
– Що означає ця назва – «Монс Піус»?
– Дослівно – «Гора побожності». У стародавньому Львові «Монс Піусом» називався перший вірменський банк, на основі якого у 17 столітті було створено фінансову установу, яка об’єднала у собі чотири вірменських банки Львова. Приміщення, в яких міститиметься ресторан, належали частково цьому банку, а частково – монастирю. Точно датувати ці приміщення я не наважуся, але до нас дійшли приміщення з оригінальними ренесансовими стропами, порталами, віконницями і брамою...
– Що вплинуло на створення концепції «Монс Піусу»?
– У концепції закладу як «простору пам’яті» буде використано дві теми: банк і монастир.
Крім того, це має бути місце, в якому буде вшановано тих львівських вірмен, якими ми можемо пишатися.
– Яку родзинку, атмосферу готуєте для майбутніх відвідувачів?
– У закладі буде атріум, веранда, бар і три кімнати. Кожен з цих просторів матиме власну родзинку. Всі складові є або автентичними, або будуть виконані згідно із стилістичними і ремісничими канонами. Будуть панелі, портрети і артефакти. Найціннішим експонатом є вітраж, присвячений діяльності вірменських банків і зокрема «Монс Піусу». При створенні проекту хочу максимально використати історію. Історію цього місця і історії людей, які з ним пов’язані. А ці історії є вражаючими...
– Ви колись сказали в одному з інтерв’ю: «Я люблю робити інтер’єри, приміщення яких мають історію». Яким естетичним втіленням Вашого бачення міста стане «Монс Піус» і яку користь це принесе Львову?
– Це місце буде знайомити відвідувачів з конкретними людьми, які звеличили наше місто. Крім того, я маю надію, що у закладі буде просто приємно посидіти за гальбою пива. Мені би дуже хотілося, щоб «Монс Піус» став тим місцем зустрічі людей, до якого хочеться повернутися, і з якого не хочеться виходити.
Розмовляла Тетяна Оленчук
Коментарі
Додати коментар
ТОП-НОВИНИ
- Львів транспортний: перевізник «Фіакр Львів» знову чудить?
- Жахливе вбивство на Львівщині: чоловік убив маму 11 дітей
- Від сьогодні Львівщину накриє друга хвиля морозів
- На хабарі спіймали голову сільради Старосамбірського району Львівщини
- Обгорілий хлопчик з Львівщини вже у Бостонській клініці
ТОП-КОМЕНТАРІ
- Львів транспортний: перевізник «Фіакр Львів» знову чудить?
- Стадіон у Львові офіційно назвали «Арена Львів»
- Завтра у Львові – спільні збори «Батьківщини», «Свободи» і «Фронту змін»
- Львівські політики радили, як розпізнати «тушку» на виборах-2012
- На хабарі спіймали голову сільради Старосамбірського району Львівщини
zmolo.com
Если бы там было так плохо как вы хотите это подать, в ресторане бы было полно свободных мест, а там наоборот сложно попасть, это уже говорит о многом. А кухня там превосходная, я и мои гости в этом убедились. И мне, и им там очень понравилось. С удовольствием буду ходить туда сама, мы к стати с друзьями уже это делаем, и естественно водить гостей когда приедут. Надеюсь, что швейцар да и офицыанты когда будут гости из других регионов в знак уважения к ним будут переходить на русский.
І не шкода було вам своїх гостей-кримців труїти назаруковим сервісом?
У вас не просто нет вкуса, вы обладаете сильной агресией к людям и к всему тому хорошему, что они делают. Это наверное потому, что вы кроме как обкакать не на что не спослбны. Чисто по-человечески я вам сочуствую.
А кабак "Легенды Львова" - это чтото с чемто. Единственный минус что швейцар нехочет рассказывать легенды на русском языке. Так как у меня были гости с Крыма, им на русском както ближе и более понятнее. Хотя рассказывает он их очень артистически и с юмором.
Кухня випадкова, убога, фест-фудна і огидна.
Вино біле (тільки французьке і грузинське, річ ясна) подають майже гарячим. Червоне напевно подадуть зимним.
Ага, коли я запитала, що входить у "закуски назимно" (так стояло у меню), офіціантка запитался в іншої офіціантки, що таке "назимно" :-)
"Хліб по домашньому" - це обрізки звичайного магазинного хліба у чомусь дуже невизначеному викачані.
Серветки треба просити окремо.
Одним словом, не рятують навіть приколи в оформленні кнайпи...
Може колись зробимо аудит по кнайпах? :-)
І.М.
Цілком згодна з вами, що "Дім легенд" це не робота Костирка, хоча я спочатку теж так думала. Для того що б зрозуміти концепцію цього закладу попросіть цього швейцара, що навході , що б він розповів вам оці легенди про кожну кімнату і у вас думка кардинально зміниться. А швейцар цей це еталон гумору і інтелекту. Якщо у вас поганий настрій, то варто туди зайти. Як його туди забрали, то у "Гасовій"людей суттєво поменшало.
Не треба Костиркові приписувати неоковирної вульгарщини Костирка. Дім Легенд, який ви тут тупо хочете прорекламувати, це огидний паноптикум, де заробляються гроші на людських вадах. Це тільки в ХІХ ст. в цирку виставляли карликів та інших "бородатих" жінок і з них можна було реготати за гроші...