Віктор Пинзеник: Від слова «реформи» мене вже починає тіпати

Реальна ситуація виявилася гіршою за мої прогнози

– Це не було простим рішенням для мене. Нагадаю, що півтора року тому країна постала перед серйозними викликами. Світова криза виявила всі виразки нашої економіки. Необхідна була реакція на ці процеси для пом’якшення удару та підготовки умов для подальшого відновлення економіки. Ключовим елементом такої реакції мав бути бюджет. Замість цього Уряд схвалив, а парламент затвердив законом бюджет, який не вирішував проблем, а ускладнював їх і створював нові. Міністр фінансів відмовився підписувати такий бюджет і не доповідав його в парламенті. Це унікальне у світовій практиці явище, коли бюджет приймається всупереч позиції міністра фінансів, який пропонував прийняти інший документ. Уже цієї обставини було достатньо для моєї відставки.

Але я вирішив поборотися за свою професійну позицію. 1 січня 2009 р. Мінфін працював. Протягом тижня був підготовлений пакет необхідних дій (реформ), оформлений у вигляді 100 проектів законів та постанов Уряду. Разом з ними пропонувалося прийняти новий бюджет. Необхідність їх прийняття я обґрунтував спеціальною доповідною запискою, що адресувалася кожному членові Уряду. Реакція на записку була для мене несподіваною – її вилучили в урядовців. Це було задовго до її появи у пресі. Підготовлені документи виявилися нікому не потрібними. У мене не залишалося вибору. Бути учасником ускладнень для країни та її громадян, не маючи змоги провести необхідні країні рішення, я не міг. Я вимушений був подати у відставку.

– Звичайно. Вона була підготовлена разом з пакетом необхідних реформ. Як записка, так і пакет законопроектів призначалися Уряду, а не для публікації у ЗМІ. Це була спроба змінити ситуацію та прийняти рятівні для країни рішення. Мене не почули.

– Так. І не одна. Записка фрагментарно доповідалася на засіданнях Уряду. І не раз. У жовтні 2008 року вже був очевидним вкрай небезпечний сценарій розвитку подій. Того місяця економіка впала на 14,4 %. А мене вперто переконували, що бюджет треба рахувати, виходячи зі зростання економіки.

Мені пропонували не йти з Уряду. Якби в мене залишалася можливість впливати на прийняття рішень, я б не подав у відставку.

Відзначу ще одну обставину. Я готовий був шукати компроміси, розуміючи, що країна перебуває у виборчому процесі. Але обіймати посаду і не мати змоги нічого зробити – це не моє.

– Якщо градусник показує високу температуру, то не звинувачуйте в цьому градусник чи лікаря, який його поставив. Ви можете «виправити» термометр, але чи легше від цього стане хворому? Я реально оцінював те, що відбувається і очікується в економіці.

Реальна ситуація виявилася гіршою за мої прогнози. Хоча вважаю, що економіка країни не повинна була впасти на 15 %. Мій прогноз спаду у 8 % міг бути досягнутий. Щоб не допустити більшого спаду, треба було діяти. Країна могла уникнути і дефіциту бюджету 11 % ВВП, і приросту боргу за рік на 112 млрд грн (по 3 тис. грн з відсотками на кожну людину, включаючи немовлят).

– Сьогодні ми далі від виходу з кризи, ніж були півтора року тому. Проблем не стало менше, їх побільшало. Найстрашніші – критичний дефіцит (нестача коштів в Уряду) та стрімко наростаючий державний борг (до початку 2008 року він зріс у 3,4 раза – з 88,7 до 301,4 млрд грн). Уявіть собі, що ми маємо, нехай навіть 15 % спаду економіки, але дефіцит – у рамках 3 % ВВП та стабільний борг. Висновки, які я зробив би відразу, – у нас немає загроз обмінному курсу, ми на шляху відновлення економіки. «Надбання» минулого року, в першу чергу, в площині дефіциту бюджету, не дають підстав для такого висновку.

Є один феномен, який потребує пояснення. У суспільному сприйнятті немає того відчуття тривоги, про яке говорю я. Створено ілюзію спокою. Країну втягнули в шалені борги і профінансували видатки. Інакше кажучи, проблеми тимчасово приховали. На жаль, маскувати проблеми допоміг МВФ. І що, від такого маскування дірка зникла, проблем не стало? Дірка тільки збільшилась. Бо лише на сплату відсотків по боргу з бюджету потрібно 22 млрд грн. Хоча ще у 2008 році на це треба було лише 3,8 млрд грн. А що таке додаткових 18 млрд грн? Це два армійських бюджети. Повертати борги доведеться нам, громадянам. На сьогодні на кожного з нас припадає вже по 6,5 тисячі грн боргу (без відсотків).

Ніхто не вирішить за нас наші проблеми. І це не приреченість. Вийти можна з будь-якої ситуації.

Криза має навчити людей не вестися на популізм

– Душевні рани лікує час. Усі інші потребують лікування. Рік тому лікувати було б простіше. Через півроку стане ще складніше. Але, на відміну від людини, лікування економіки можливе завжди. Економіка вмерти не може. Потрібні дії, лікування. Без них дива не станеться.

– Які уроки треба було б винести з цієї кризи?

– Криза вчить, що українських політиків вона нічому не вчить. На початку кризи був унікальний шанс для лікування. Потрібна була лише чесна розмова з суспільством про ситуацію та методи лікування, яким би непростим воно не було. І головне – роз’яснення того, чому і навіщо потрібно провести таке лікування. Що замість цього ми почули, нагадувати не буду.

Урок, який повинно винести суспільство: «Співвітчизники, бійтеся гарної обгортки. Бо там не цукерка, а гачок». Не ловіться на нього. Остерігайтеся небезпечного явища – популізму, за який потім розплачуємося (часто не розуміючи цього). Хворобою популізму захворіли, на жаль, більшість політичних сил в Україні.

– Не знаю, чи варто додавати до вже сказаного. Проблема № 1 у країні – розбалансований бюджет. Дефіцит бюджету минулого року перевищив 100 млрд грн. Для порівняння: ця цифра перевищує сумарний дефіцит усіх років незалежності. Ситуація у Пенсійному фонді залишає просту альтернативу: або прийняти рішення щодо збалансування доходів і видатків (такі рішення не є простими) і відкрити перспективу достойних пенсій тим, хто вже не може працювати. Або нічого не робити. Тоді залишається перспектива жалюгідних пенсій та особливих пенсій для обраних – жахлива, аморальна виразка української пенсійної системи.

В уряді Азарова занадто багато «диригентів»

– У мене тут більше песимізму (хоча дуже хотілось би помилитися в даному випадку), бо не відчуваю головного: чи є запит на необхідне країні лікування. А за таких умов склад Уряду не має жодного значення.

Не хочу поки що оцінювати склад Уряду. Побачимо дії. Їх треба оцінювати. Але чи вийде з цього Уряду «оркестр»? Не може вийти. Занадто багато «диригентів» – Прем’єр та сім віце-прем’єрів. Розмита відповідальність. Не відомо, хто за що відповідатиме. За економіку – міністр економіки чи віце-прем’єр-міністр з економічних питань? Бо при двох відповідальних – відповідальних немає. Ми це добре бачили на стосунках попереднього Президента та Прем’єр-міністра. У системі побудови Уряду конфліктів значно більше. Їх просто не бачить суспільство. Бо вони не публічні. Але шкоди від них не менше.

Оптимізму додає мені дуже важлива обставина – сама криза. Не робити нічого вже неможливо. Запасів немає. Кредитів на латання дірок уже не дають. А виразки, внаслідок відсутності лікування, все більше вилазять на поверхню. Якщо необхідного лікування не буде – буде оновлення влади. Ситуація все одно змусить діяти. Країна неодмінно вийде з кризи. Важливо, щоб ми, громадяни, у своїх політичних рішеннях покладалися більше на голову, а не на приємні «шлункові» гасла. Бо шлунок від цих гасел в першу чергу і страждає.

– Девальвація гривні робить свою лікувальну справу. З одного боку, вона заохочує експорт, з іншого – посилює позицію українських виробників на внутрішньому ринку. Бо імпортні товари подорожчали внаслідок девальвації значно більше, ніж українські. Для розуміння: минулого року експорт скоротився на 29 млрд доларів, а імпорт – на 40.

Що стосується іншого аспекту – зв’язку фінансово-промислових груп з владою, то ця проблема характерна для української влади майже всіх років. Ідеться про зрозумілу всім річ – влада є інструментом вирішення далеко не суспільних проблем.

Велику тривогу викликають заяви про наміри надання податкових пільг. Зрозуміло, кому вони надаватимуться через так звані вільні зони тощо. За таких дискримінаційних режимів оподаткування інвестиційного прориву не буде.

– Стан країни залежить від можливостей експорту. Ми це добре відчули минулого року, коли провідний сектор економіки (металургія) втратив зовнішні ринки. Треба цінувати можливості будь-якої країни. Росія – прекрасний ринок. Але найбільший ринок для нас – ЄС. Обсяги його незрівнянні з будь-якими іншими. За нинішніх масштабів експорту можна сказати, що ми туди не продаємо.

Нещодавно ми почули хороший сигнал щодо перспективи членства в ЄС. Якщо думати про людей – гріх ним не скористатися і не отримати доступу до цього ринку. Це робочі місця і заробітки наших громадян.

Все це, знову-таки, потребує дій. Чи будуть вони – питання не до мене. Я б це робив.

«Нафтогаз» має припинити діяти, як благодійний фонд

– «Нафтогаз України» має припинити діяти, як благодійний фонд. У людей складається враження, що через низькі ціни на газ хтось за нього доплачує. Та ви й доплачуєте. Позичені на оплату газу гроші доведеться повертати громадянам. Та ще й з відсотками. А це недоплачені людям зарплати, пенсії тощо. Згадайте 22 мільярди відсотків по боргах. Ці кошти підуть не людям, а, вибачте, на вітер. Тільки тому, що в країні бояться чесно розмовляти з народом та приймати необхідні рішення.

Політика цін на газ не тільки дуже дорога, а й аморальна. Ціна не бачить стану споживача. Чинна система оплати за газ дотує з бюджету здебільшого заможних людей. Тих, хто більше споживає газу. Це не бідні. Бо останні не можуть звести собі розкішні будинки. А чи призначений бюджет взагалі для заможних людей? Парадоксальна ситуація – за газ заможних платять незаможні. Саме ті, хто має право на державну підтримку. Але їх кошти йдуть в інші кишені. Може, досить дотувати небідних людей? Натомість захистити кишені малозабезпечених. Інструмент для цього – субсидії – існує. Ніщо не заважає його поліпшити, якщо в цьому є потреба.

– Не можна сумістити несумісні економічні інтереси. Інтерес продавця газу – у вищій ціні газу. Цей інтерес залежить від ставки транзиту. Інтерес транзитера діаметрально протилежний. Неможливо сумістити ці інтереси в рамках спільного володіння ГТС.

Наша система здатна сама заробити кошти на її модернізацію. Тим більше, коли вона має таку унікальну складову, як «акумулятори» – сховища, розташовані біля споживачів російського газу. Цей унікальний елемент не менш цінний, ніж сама труба.

– Не треба нам зниження цін. Нам потрібні єдині правила формування цін та ставок транзиту. Не такі, які зафіксовані попереднім Урядом в угоді. Бо там за базу ціни взяли європейську ціну, але «забули» взяти європейську ставку транзиту. При чому за базу ціни взяли ціну на кордоні з Італією, забувши «дрібничку» – ми купуємо газ на 2,5 тис. км раніше (на кордоні з Росією). Відніміть на цю віддаль європейську вартість транзиту і ви вийдете на зовсім іншу ціну, ніж Уряд зафіксував в угоді. І це ще не враховує додаткові доходи від транзиту.

Унікальна ГТС України – це й унікальний шанс вийти на цивілізовані партнерські стосунки щодо газу та його транзиту.

Україні ніхто не позичить грошей, якщо не зменшимо дефіцит бюджету

– Якщо йти дорогою нарощування боргів, у кінці неї завжди буде дефолт. Треба зійти з цієї дороги, усунути причину, що поставила країну на цю дорогу. А причина її – у дефіциті бюджету.

– При тому, що минулорічна співпраця не принесла користі країні, співпрацювати з МВФ потрібно. Але кошти мають іти на лікування, а не на проїдання через наростаючі бюджетні дірки.

Це найдешевші для нас кошти з найнижчими відсотками. Єврооблігації значно дорожчі.

Стверджую, що при поточних масштабах проблеми у 200 млрд грн (150 млрд грн – дефіцит бюджету в поданому Урядом проекті та 50 млрд – погашення старих боргів) позичити потрібну суму грошей неможливо. А при наростаючих обсягах боргу ніхто не буде позичати взагалі. Тому ми знову повертаємось до проблеми №1 України – скорочення потреби у запозиченні коштів. А причиною є дефіцит бюджету.

Для прикладу нагадаю: у 2005 році я займався розміщенням єврооблігацій. Позичили 600 млн євро під 4,95 %, а попит був на 3 млрд. Чому? Країна мала борг, що постійно зменшувався, дефіцит бюджету близько 1 % (немає ризиків зростання боргу), запаси валюти росли.

В економіці є причини і є наслідки. Усунемо причини – вийдемо на хороші умови запозичень, в т.ч. через облігації.

– Реструктуризація боргів – це технічний дефолт з усіма його вкрай неприємними наслідками. Мені дивно було почути одну з перших заяв нової влади саме з приводу реструктуризації боргів. Наступного дня ринок зреагував на це повідомлення.

– Я вже говорив про цю проблему. І не ділив борги на внутрішні і зовнішні. Борг створює неприємності для країни, незалежно від того, кому винні. Проблема структури боргу (внутрішній і зовнішній) має відношення до обмінного курсу.

Продовження тут.