Українські повії недоторканні

Таки переживають наші нардепи за нашу мораль. Ади хтіли на заняття проституцією штрафи накласти такі, аж гей. І не вдалося, голосів забракло. Бо ті повії, котрі в Раді сидять, пожаліли тих, жи на трасі стоять. А то що ж виходить! Цим можна, а тим нє?

Та й відразу проблема виникає: а хто буде штрафувати? Міліція? Котра сама від послуг повій не відмовляється і полюбляє повіям «суботники» влаштовувати?

Та й те сказати: парламентські повії, як продаються, то за мільйон, а ті, бідачки, за якихось пару сот зелених. Та й ними ще треба поділитися. А ті, котрі мільйон дістають, ні з ким не діляться. І на «суботники» не ходять. Тільки й клопоту, що кнопку тисни на сигнал дуче. Як дресирований песик. І завше в одній позі. А не те, що...

Тоті, котрі за пару сот зелених працюють, то ризикують підхопити і сифіліс, і СНІД... А ті, котрі за мільйон, то найбільше, що підхоплять, – нову коаліцію. Одним на старість кузьки з шістьма лапками, а іншим – рахунок з шістьма нулями.

І де справедливість?

Організована опозиція

Наша Юльця мусить завше бути попереду. Тепер вона вигадала собі нову розвагу – стала лідером об’єднаної опозиції. Скорочено ЛІДОБОП. Так жи тепер буде собі всіх лідобопити, кілько влізе.

Бідачка, дуже квапилася, аби встигнути перехопити ініціативу в Ющенка, котрий теж не проти стати головним державним опозиціонером. Скорочено ГОЛОДОП.

Так що попереду нас чекає війна лідобопів з голодопами.

Єдине, що мене зворушує, як то вони всі нараз про Шевченка згадали і кинулися піаритися. Думаю, на ті їхні показухи, вояжі і покладання пішло більше грошей, ніж на ремонт музею.

Юльця, котра така в нас духовна, виділила на Шевченківську премію таку суму, що в цивілізованому світі й соромно похвалитися. Там навіть міська літературна премія значно вища, а що вже казати про якусь престижнішу.

Таваріщ нє понял

Це я про Ірину Фаріон. От не може кобіта зрозуміти, в чому вона прокололася, і далі продовжує гнути своє. Все, що вона там наплела у садочку, могло б нормально сприйматися, якби вона це зробила перед батьками, перед вихователями чи перед вчителями. Хоча твердження про те, що Маші й Міші мають пакувати валізи і їхати до Московії, навіть для дорослої авдиторії звучать дико.

Якби я мав доньку Єлизавету, то зараз би, пишучи про чергову провокацію «Свободи», не церемонився б зі словами. А так скажу делікатно: то була чистої води дурість.

Так, справді треба виховувати мовну культуру, але чи в такій формі? І при чім тут самі діти? То ж не вони почали так себе називати, а дорослі.

А чи відомо філологові Фаріон, як називали одне одного наші класики? Михайло Старицький і Леся Українка письменницю Валерію О’Коннор-Вілінську називали Лорою, а Марію Старицьку – Манею. Леся Українка називала Людмилу Старицьку Людя, Олександру Судовщикову (ту, що стала письменником Грицьком Григоренком) – Шурою, подругу Биковську – Леною. А як називала Олена Пчілка свого сина Михайла? Жах – Мішою!!! А як зверталася дружина Михайла Коцюбинського до свого чоловіка? Це взагалі ганьба – Муся або Мусік! БРРР!

А Павла Тичину і Остапа Вишню (Павла Губенка) дружини і друзі кликали – подумати тільки! – Павлушами!!!

У спогадах про Григорія Косинку читаю, що мати його кликала «Гриша». А Миколу Хвильового, того, що «геть від Москви!» (ото замаскувався!), ніхто не кликав Миколкою! Навіть друзі по перу! Уявляєте?

Да-а, нехарашо получаєцця. Не було на них Ірини Фаріон. Вона б їх скоро з валізами спакувала, куди слід.

Але я гадаю, що для початку «Свобода» могла б видати своїм коштом словник українських імен і розповсюдити його по всіх садках і школах. Натомість вони пішли іншим шляхом. Цей шлях ще дєдушка Лєнін назвав теорією «мєлкіх дєл». Бо тут же ж явно йшлося не про користь справи, а про якнайбільший галас.

Ми вже бачили наслідки атаки Ірини Фаріон на маршрутки. Повний пшик. Нє, щоби пройтися з квачем по Львову і позамальовувати неграмотні написи в громадських місцях – рекламні щити, вивіски, назви різних побутових закладів. Я думаю, ефект був би поважніший.

Але ж ішлося про скандал. Для того й телебачення запросили. Бо все було наперед сплановано, як і всі інші подібні акції. Згадаймо полум’яну промову Тягнибока на горі Яворині, де він, бачачи націлені на себе телекамери, не стримався, аби не згадати незлим тихим словом жидів і москалів. І пам’ятаємо, який резонанс мали ці слова в російських ЗМІ. Те саме бачимо у випадку з Фаріон. Галичан уже звинувачують у фашизмі, а те, що «Свобода» має незначний електорат, не біда, Гітлер, мовляв, теж з малого починав.

Чи саме цього добивалася Ірина Фаріон?

В Інтернеті можна легко знайти вказівки на те, хто саме фінансує «Свободу». Версії є різні, сайт «Сегодня.ру», зокрема, вважає, що за останньою провокацією стоять українські друзі Лужкова і Затуліна. У всякому випадку, ніхто не вірить, що за спиною «Свободи» стоять українські патріотичні сили.

Я б більше повірив у націоналізм і патріотизм Тягнибока, якби він діяв так, як Шуфрич. Хлоп жи ж він здоровий, нє? То чому, перебуваючи на одному телеефірі разом з українофобом Лєвчєнком, не підійшов і не напуцував йому рило? Так, щоб уся країна побачила. Оце був би вчинок. А так маємо націоналізм без яєць.

Читачі, бурхливо дискутуючи акцію Фаріон, не раз задумувалися, що ж то за прізвище таке. А слабо до словника Бориса Грінченка зазирнути? А там є це слово. І знаєте, що воно означало в Галичині? «Інтриган».

Де у Герман найсвятіше

Відразу згадався анекдот. Де в жінок найкучерявіше волосся? Відповідь: в Африці. А ви що подумали?

А де в пані Герман найсвятіше місце? І знову ви не вгадали. Бо то золотовалютні запаси. Береже вона їх, як зіницю ока. Може, навіть в офшорах. Тому спритна рученька Юльці до них не добралася, але в золотовалютні запаси України таки пірнула.

Нє, жиби Ганця Герман піймала Юльцю за руку. Але так їй підказує нюх, бо Ганця – то є наша цьоця Марпл. І вона занюхала, жи Юльця обікрала Україну, аби розплатитися за газ.

Хтілося б, правда, жиби той нюх працював не тільки тоді, коли йдеться про помаранчевих злодюжок, але й тоді, як до найсвятішого простягнеться ручка когось з нового уряду, який поставить нам Янукович. Чи не підведе тоді Ганьчин нюх?

Гімнова сверблячка

Коментуючи ініціативу якоїсь там дніпропетровської інтелігенції, котра намірилася поміняти слова нашого гімну, викладач Інституту МВС України Лариса Малинович виголосила таку глибоку думку: «українці в різних куточках нашої держави сприймають наш Славень по-різному. Для мешканців Сходу багато слів Гімну є просто незрозумілими, не близькими, адже вони діалектні і притаманні більше Заходу. Адже сам Вербицький був уродженцем Лемківщини».

Пані-цьоця психолог, видно, рускоязична, коли вона тих слів не розуміє, бо автором слів був східняк Павло Чубинський, а не галичанин Вербицький. І нема в нашому гімні жодного слова, яке б не було літературним.

Але слухайте – чи то не напасть якась? Час від часу якійсь хулєрі свербить як не герб, то гімн. А вже читаю, жи їден такий мудрагель вважає, що й кольори нашого прапора треба поміняти, бо жовте має бути нагорі. Та ти, вуйку зацофаний! Ти певно прапора зі своїми кальсонами сплутав?

Некролог

Нагло, але здавна сподіваною смертю померла «Наша Україна-Народна Самооборона». Небіжечка, купаючись у ставку Коаліція, потонула в регіональному болоті.

Допомагаючи їй потонути, пішли разом з нею на дно партія «Вперед, Україно!», НРУ, УНП, УРП «Собор», партія ХДС, Європейська партія України, партія захисників Вітчизни...

Нехай з Богом спочивають.

Пам’ять про них навіки залишиться в наших печінках.