Іван Труш народився у селі Висоцькому Бродівського повіту. 1891–1897 навчався у Краківській школі мистецтв і Мюнхені; під час студій у Кракові приятелював з Василем Стефаником. Від 1898 р. у Львові влився до українського мистецького і громадського життя, зблизився з Іваном Франком і співпрацював із Науковим Товариством ім. Шевченка. З ініціативи НТШ відвідав Наддніпрянщину, подорожував по Криму (1901–1904), Італії (1902, 1908), Єгипту і Палестині (1912). Був одним із ініціаторів й організаторів Товариства для розвою руської штуки (1898), Товариства прихильників української літератури і штуки (1905). 1905 видавав (з С. Людкевичем) перший український мистецький журнал «Артистичний вісник», виголошував публічні лекції з мистецтва і літератури, виступав як критик і публіцист на сторінках «Будучности», «Літературно-наукового вісника», «Молодої України», «Артистичного вісника», «Діла», «Ukrainische Rundschau». У численній мистецькій спадщині Труша (понад 6 000) до пейзажних шедеврів належать: «Захід сонця в лісі» (1904), «Самітна сосна», «Полукіпки під лісом» (1919), «В обіймах снігу» (1925), «Копиці сіна», «Місячна ніч над морем» (1925), цикли «Життя пнів» (1929), «Луки і поля», «Квіти», «Сосни», «Хмари», «Дніпро під Києвом» (1910); краєвиди Криму, Венеції, Єгипту, Палестини. Труш малював також пейзажі з архітектурними мотивами («Михайлівський собор», «Андріївська церква» в Києві, «Могила Т. Шевченка», «Єгипетський храм» тощо). Труш залишив чимало жанрових картин («Гагілки», «Гуцулка з дитиною», «Трембітарі», «Прачки», «Гуцулки біля церкви», «Араби в дорозі», «Арабські жінки») та ґалерею психологічних, за типом академічних, портретів (Аріядни з Драгоманових, дружини мистця, кардинала С. Сембратовича, І. Франка, В. Стефаника, Лесі Українки, П. Житецького, М. Драгоманова, М. Лисенка, автопортрет та ін.).