Знову в поле з порожніми кишенями?

Та хоч-не-хоч, наша українська ментальність змушує брати до рук зерно і, незважаючи на всі негаразди, засівати поле. Без сумніву, і цього року завдяки селянам та аграріям ми матимемо що їсти. Однак, скільки це коштуватиме і нам, і селянам в умовах відсутності держбюджету на 2010 рік? Про це ми поцікавилися у Михайла Кожушка, заслуженого працівника сільського господарства України та експерта партії «Сильна Україна».

– Цієї весни Львівщина прогнозує посіяти 150 тисяч гектарів зернових. На проведення всього комплексу весняно-польових робіт необхідно, за попередніми підрахунками, 420 млн грн. Дефіцит коштів у найкращому випадку становить близько 30 млн грн. На сьогодні віднайти джерела для його покриття дуже складно. Адже до початку польових робіт жодна програма підтримки для сільськогосподарських виробників не почне діяти через відсутність бюджету. З цієї ж причини аграрії не отримають заборговані державою кошти за виконання програми 2009 року, зокрема, за вирощування цукрового буряка і льону, а це більш як 5 млн грн. Окрім цього, не здійснений в повному обсязі розрахунок по програмах тваринництва, а також кредитування. Все це ускладнює процес закупівлі міндобрив і пального.

Рішення Міністерства аграрної політики України щодо виділення пільгового пального сільськогосподарським виробникам на весну 2010 року практично взагалі не вирішують проблеми. Адже для проведення всього комплексу весняно-польових робіт потрібно близько 4230 тонн дизпального і 830 тонн бензину, а квота області на місяць становить 227 тонн дизпального і 351 тонну бензину. Проте Львівщина навіть цього не отримала в повному обсязі. На сьогодні ми отримали лише по 57 тонн дизпального і бензину за два останні місяці. Це, звісно, мізер, адже сама доставка бензину, який розподіляється по каністрах, вимагає потратити ту різницю, яку ми називаємо пільгами. Так складно не було ще жодного року.

– Через відсутність бюджету і необхідних коштів – програми з надання дотацій не діють, в тому числі і за кредитуванням.

– Незважаючи на те, що поява оптового ринку «Шувар» у Львові значно спростила проблему і створила можливість реалізовувати власну продукцію, проблема все ж залишається. І для реалізації та закупівлі насіння, проведення різноманітних ярмарків у Львові і в райцентрах є дуже затребуваними в агропромисловому комплексі.

– Криза завжди лякає людей, і селяни в таких випадках вважають найнадійнішим засадити свій город, отримати максимум продукції і бути впевненим, що біда омине їх. Тому минулого року, значною мірою, завдяки цьому був забезпечений ріст об’ємів валової внутрішньої продукції. Але це аж ніяк не означає, що аграрний сектор на підйомі. А щодо того, чи економили люди на їжі чи ні, то, радше, економили. Багатьом довелось і в цьому обмежувати себе.

– З огляду на необхідність подальшого прискореного технічного переоснащення галузі, освоєння сучасних енергозберігаючих технологій, кількість зайнятих у сільському господарстві буде значно скорочуватись. Однак це не першочергова проблема. Важливішою і нагальнішою проблемою є якість кадрів, кадрів високого професійного рівня механізаторського профілю, яких сьогодні обмаль.

– На жаль, в українському селі постійна криза. А те, що відбулось минулого року, особливо загострило майже всі галузі сільського господарства. Найбільше постраждала галузь тваринництва, домашні господарства. Це проявилось у скороченні поголів’я, відсутності обігових коштів. Планка бідності піднялася ще вище.

– Що стосується самих виробників сільськогосподарської продукції – то їхня совість чиста. Часто вони здають свою продукцію за цінами, нижчими рентабельного рівня, і різке підняття цін не їхня вина. Причина – в площині стосунків «держава-виробник». Практична відсутність фіскального, цінового, економічного регулювання з боку держави у всьому ланцюгу виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції дає змогу наживатись посередникам, створити соціальну напругу і залишити біля пустого корита сільськогосподарського виробника. Держава наобіцяла відшкодувати збитки на посів цукрового буряка, але не дотрималась своєї обіцянки, і так за багатьма програмами. Тепер, щоб компенсувати витрати, треба піднімати ціни. Враховуючи те, що зараз, після зими, люди відкривають свої сховища, ціна на деякі продукти стабілізується. На фрукти, зокрема яблука, ціна зростатиме, оскільки зростають витрати на їхнє зберігання. Доля цін, значною мірою, залежатиме від дій нового уряду, тому зараз сказати впевнено, що ціни зростатимуть чи падатимуть, доволі складно.

– Неможливо окремо лише в Львівській області побудувати «рай» у сільському господарстві. У нас існують ті ж самі проблеми, що й в усій Україні. Однак я все ж хотів би виокремити, враховуючи специфіку, потребу і можливості нашої області, чотири пріоритети розвитку. По-перше, розвиток тваринництва, особливо ВРХ (великої рогатої худоби), на базі сучасних технологій. По-друге, розвиток та розбудову овочево-фруктової переробної бази. А це неможливо без розвитку інфраструктури переробки і зберігання. По-третє, модернізація машинно-тракторного парку. По-четверте, розбудова сучасної інфраструктури аграрного ринку. Цього можна досягти шляхом надання дешевих довготермінових кредитів державними банками або шляхом компенсації банківських відсотків комерційним банкам. Також дуже важливим є забезпечення податкових пільг підприємствам, зокрема звільнення від податку імпорту устаткування і худоби для новостворених ферм, захист від ввезення подібної імпортної продукції.

Думаю, що в сьогоднішніх умовах було б доречно ввести гарантовані державні закупівельні ціни на рівні мінімальної рентабельності виробництва. Все це має стати пріоритетним в програмах державної й обласної підтримки сільськогосподарських виробників. Однак вже сьогодні потрібно думати про докорінну зміну державної політики щодо форм підтримки аграріїв. Адже держава не може постійно покривати збитки як і неефективних, так і конкурентоздатних підприємств.

Тетяна Цінкевич