Мирослав Ягода озвучив німий фільм про себе новою книжкою поезій

Репрезетував нове видання літератор Іван Лучук, який пояснив потяг Мирослава Ягоди до словогри деміургічною засадою митця і так підсумував коментарі до його творів: «Поезія мусить залишатися незрозумілою, така її природа». Цю вибрану поезію, створену упродовж 2000-2007 років, автор читав синхронним супроводом до фільму, де у головній ролі митця він виступив своєю персоною. Фільм, який 1996 року зняв позиченою аматорською відеокамерою його приятель-митець Тарас Скрентович, викликав схвальні відгуки у середовищі художників. «Фільм знімався на одному подиху погожого зимового дня одразу після змін у моїй майстерні. Тоді я відчув, як щось змінилося і в моєму характері, бо ми є тими, яким є наше оточення. Цей фільм про роздвоєння особистості і болісне подолання людиною суспільних барєрів, про катарсистичний пошук високої вертикалі», – пояснив Мирослав Ягода. «Цей чудовий кіно-перформенс Ягоди не потребує озвучення, його можна дивитися, як німі фільми Чарлі Чапліна – без слів, музики чи інших звуків, – настільки там сильні образи і розкішний відеоряд», – сказав скульптор Петро Старух. В обговоренні поезії Мирослава Ягоди на вечорі виступили також живописець Андрій Гуменюк та режисер аматорського театру «Небо» Марія Верес.

96-сторінкова книжка «Сяймо» з’явилася друком поза жодним видавництвом накладом у 300 прмірників завдяки безкорисливій фінансовій допомозі друзям Мирослава Ягоди. 50-річний автор присвятив книжку матері Вірі Петрівні, яка була присутньою на репрезентації. Цікаво, що книжка не містить жодного нецензурного слова, хоч загалом поет і драматург Мирослав Ягода віртуозно оперує такою лексикою, експериментуючи із магічним шифром знаків і значень. Тексти поезій у збірці «Сяймо» перемежовують репродукції малярських та графічних творів митця, адже за образним переживанням автора: «троянда та вогонь – одне».