До 100-річчя з дня народження Ірини Вільде на Личаківському цвинтарі відбудеться громадська панахида

Довідка.

Іри́на Ві́льде (5 травня 1907, Чернівці — 30 жовтня 1982, Львів) — українська письменниця. Спражні ім'я, по батькові, прізвище — Дарина Дмитрівна Макогон (по чоловікові — Полотнюк). Донька письменника й педагога Дмитра Макогона.

Біографія

Закінчила гімназію в м. Станіслав (нині — Івано-Франківськ).

1928—1933 — навчалася у Львівському університеті.

Працювала вчителькою, літературним співробітником журналу «Жіноча доля» в Коломиї (1933—1939), спецкором газети «Правда Украины» (1945—1949).

1947 обрано депутатом Верховної Ради Української РСР другого скликання.

Багато років очолювала Львівську організацію Спілки письменників України.

Нагороди: орден Трудового Червоного Прапора, орден «Знак Пошани».

Син Ярема Полотнюк — український сходознавець, перекладач.

Творчість

Друкувалася з 1930 (новела «Повість життя», пізніша назва — «Поема життя»). 1940 стала членом Спілки письменників СРСР.

1965 Ірині Вільде за роман «Сестри Річинські» присуджено Шевченківську премію.

Громадянська позиція

Як голова Львівського відділення Спілки письменників України разом з Іваном Іваничуком, Романом Лубківським, Яковом Стецюком, Володимиром Гжицьким, головою Львівського відділення Спілки художників України Еммануїлом Миськом просила суд віддати на поруки літературного критика й мистецтвознавця Богдана Гориня, якого судили «за антирадянську діяльність». Це був своєрідний протест проти арештів.