Пінзель як тема вудистських ритуалів у темних підвалах «Клубу достойних львів’ян» і бізнес-планів розвитку регіону

Виступивши як автор кількох версій віртуальної біографії визначного рококового скульптора Іоанна Георгія Пінзеля, Тарас Возняк спробував реконструювати можливі життєписи майстра, який від 1740-их років залишив у Львові, Бучачі, Годовиці та інших містах і містечках Галичини безліч свідчень свого дивовижного хисту. Визначивши за ймовірну дату народження скульптора 1710 рік, Тарас Возняк закликав громаду напередодні ювілейної дати, розкрутити бренд Пінзеля, на яком б регіон зміг вибудувати великий туристичний бізнес. Візуальний ряд, що супроводжував промову культуролога створювало таємниче, наче сам Пінзель, слайд-шоу у стилі ритуалу вуду (дивовижний набір відбитків курячих і котячих лап, людських слідів та писходелічної з’яви загадкової анаграми ВВК).

«Візьмімо до прикладу Австрію. Її міста Відень і Зальцбург зробили із Моцарта свій найбільший культурний здобуток, розтиражувавши портретне зображення композитора на всьому, аж до цукерок! Коли Львівська міськрада замислилася над трендом Львова, то не змогла вигадати нічого ліпшого за «Львів – відкритий світові!». Але це ні про що не говорить, так може про себе сказати кожне європейське місто, наприклад Амстердам. Але от Амстердам не може собі присвоїти Моцарта, бо це не його бренд. Отже й Львову слід пошукати таку неповторність, яка б вирізняла його з поміж інших міст. Чому б це не міг бути Пінзель? Ця фігура може стати трендом від цукерок до пива. Спекуляція на подібності

«Пльзенського пива» цілком можлива на рівні жарту. Ми не знаємо якою мовою говорив Пінзель, ким він був (богемцем, німцем, італійцем?), навіть не можемо пояснити звідкіля ця експресія, що переходить у девіацію, збочення, за яким психічний розлад, божевілля, релігійна екзальтація чи іронія? Чому усмішки його янголів нагадують вишкір коня? Може це справді пост венеційська іронія майстра, який на батьківщині працював із мармуром, а тут йому довелося різьбити у ріпі, бульбі, дереві? Але щоб там не було, його пластика бринить, палахкотить бароковим золотим вогнем як антитеза до Мікеланджело, згадка і заперечення водночас. Безперечно, Пензель митець європейського масштабу, тому ми хочемо відкритися перед Європою саме через його ім’я», – сказав Тарас Возняк.