З Януковичем у Львові стався «у-у-упс»

Спочатку ніби ніщо не передвіщало для Януковича бурі – у Львові все йшло тихо і гладко. На всіх зустрічах прем’єр намагався створити потрібне враження і говорив правильні слова. Йому навіть вірили. Проте в один момент щось в голові прем’єра щось не перемкнулося, і він раптом «підвис»…на зустрічі з львівської інтелігенцією.

Янукович і Достоєвський

30 січня Львів міг би нагадувати місто із казки: густий лапатий сніг, мороз, засніжені дерева, вусатий Шевченко під сніговим покривалом… Та навряд чи Віктор Янукович зміг оцінити усе це. Не до того йому було. Найбільше він переймався тим, щоб створити потрібне враження. Для цього навіть привіз до Львова – на екскурсію та для моральної та стратегічної підтримки – ледь не половину найвищого чиновницького складу Кабінету Міністрів. Аж два літаки знадобилися.

Та повернемося до потрібного враження. Місцева влада зробила все, аби не завадити Прем’єр-міністрові створювати той образ, з яким він приїхав до Львова. Для початку, якомога більше обмежила присутність засобів масової інформації поряд із Віктором Януковичем під час його пересування Львовом. Супроводжувати прем’єра у його відвідинах заводів та культурних закладів мав честь лише прем’єрський пул. Прес-секретар Петра Олійника виправдовувалася: мовляв, ЗМІ для пулу відбирала протокольна служба прем’єра. Але, як кажуть, було би бажання…

У результаті львівські журналісти не потрапили на більшу частину заходів за участі прем’єра. Зате досхочу могли послухати виставу одного актора, яка називалася «Нарада прем’єра з представниками господарської частини».

Щоправда, спрацював цей пул досить дивно. Як для пулу. Мабуть, ще не зовсім забулися часи свободи. Майже всі центральні телеканали все перебування Януковича у Львові обмежили до транслювання епізоду у Палаці Потоцьких. «Краса завжди перемагає… Хто це сказав?... Достоєвський …», – от і все, що дізнався український глядач про те, що відбувалося у нашому місті. (Враження від зустрічі з інтелігенцією композитора Юрія Ланюка – читайте в рубриці «Тема-Захід».)

Хоча були й інші, дивні випадки. Зокрема, одна представниця прем’єрського пулу все намагалася почути від львівського мера слова про те, що помаранчевий Львів не сприймає Віктора Януковича. Але вона, вочевидь, досі жодного разу не спілкувалася з Андрієм Івановичем. У сфері «поливання водички» замість відповідей на незручні питання – він майстер, може, навіть більший, аніж Янукович. Так і пішла бідолашна з нічим…

Якщо зі ЗМІ трохи не вийшло, то слава Богу (для прем’єра та, звичайно, губернатора) вдалося обійтися без гучних народних виступів. Посполитим заткнули роти за звичною схемою, – обмеживши їм «доступ до тіла». Політичні партії з представництвом у парламенті не ризикнули псувати собі стосунки з гілками влади. «Наша Україна» взагалі була у двозначній позиції і не знала, що робити – воювати чи ні. БЮТ 30 січня повним складом виїхав зі Львова – мовляв, у нас всеукраїнський з’їзд. Соціалісти та регіонали, зі зрозумілих причин, теж особливих запитань до Януковича не мали.

До речі, щодо забезпечення безпеки візиту прем’єра. Під сніг на мороз вигнали не лише особовий склад міліції, а й пожежників. У результаті журналістам доводилося проходити потрійний кордон. Проте найцікавіше було пізніше – бідні хлопці так померзли, що ледь прем’єр від’їхав від будинку ЛОДА, почали одразу думати, кого би заслати за «розігрівом».

Та повернемося до протестів. І серед союзників прем’єрської партії були бажаючі донести до вух прем’єра про неподобства, які творить в області губернатор. Але з ними теж не панькалися – просто не допустили до тіла.

З іншого боку, для підтримки репутації Львова не можна було зовсім заборонити всі мітинги. Зібралося чоловік п’ятдесят активістів від ВО «Свобода». Але, як сказав «малий» Чорновіл, вони зовсім не страшні для Януковича, бо «маргінали». До того ж сам головний натхненник «свободівців» – Олег Тягнибок 30 січня подався до Києва. У результаті вимогу ВО «Свобода», зачитану перед прем’єром на нараді, Янукович вислухав майже, як похвалу. Навіть подякував…

Янукович і Фройд

У такій сприятливій обстановці ходив Віктор Янукович по Львову, як господар. Власне формальний господар Петро Олійник виглядав швидше, як маленький хлопчик, що ловить кожне слово, ніби боїться пропустити щось важливе для себе. Інакше навіщо Петрові Михайловичу було стояти за привідкритими дверима у зал, де прем’єр давав прес-конференцію?

Щоправда, риторика голови уряду, як для господаря, була дуже вже підлаштована під місцеву специфіку. Підготували прем’єра прекрасно: він говорив ті слова, які треба говорити у Львові. Навіть його вміння розмовляти експромтом більшість журналістів так і не почули.

Схід і захід – разом. Хто б подумав ще два роки тому, що Віктор Янукович використовуватиме це гасло Помаранчевого майдану у моменти, коли виникатиме хоча б тінь загострення протиріч. Щоправда, в його вустах це звучало часом навіть загрозливо. Що ж, американські іміджмейкери серйозно попрацювали з лідером Партії регіонів, як політиком європейського зразка та дипломатом. Прем’єр був настільки лояльним, що на якусь мить здалося – зараз він скаже, що ветеранів УПА треба визнати. Не сказав…

Щоправда, під час прес-конференції стало вкотре зрозуміло, що вміння проголошувати заготовки не означає вміння їх правильно використовувати. Ну бракувало прем’єрові простору! Не знаходив він у заготовлених промовах спічрайтерів аргументів для відповідей на деякі запитання. Доводилося прикриватися турботою про дотримання, хоч і недосконалих, але українських законів.

Через брак словникового запасу прем’єр видавав просто неймовірні для філологів повтори, тавтології та неологізми. Окрім «завжди перемагає краса» запам’ятався ще один вислів Віктора Федоровича – «громадянин території». Обмовка майже за Фройдом…

Редакція не дозволяє використання форуму сайту ЗІКу для зведення особистих порахунків та висловлювань у брутальній, неетичній формі на будь-чию адресу. Такі відгуки будуть одразу видалені.

Редакція запрошує брати участь у форумі користувачів, які мають конструктивні думки та міркування по суті опублікованих статей.