Мерські пристрасті, або боротьба навколо ще дуже живого «ведмедя»

Приводом для активізації виборчої кампанії міського голови стали: «помаранчева революція», що привела до переходу з опозиційного підпілля у владу окремих амбітних активістів регіонального штабу В.Ющенка; виникнення (за невідомих досі причин) протиріч між нинішнім міським головою Миколою Федоруком та народним депутатом від міста, «нашоукраїнцем» з порошенківської групи Віктором Королем, програш В.Королем Держсекретарю Олександру Зінченку посади голови Чернівецької облдержадміністрації (саме креатура О. Зінченка екс-ректор місцевого університету М.Ткач, а не політичний союзник В.Короля, колишній керівник регіонального штабу В.Ющенка, голова обласної організації «Солідарності» Іван Демчак очолив ОДА); прагнення НСНУ монополізувати політичну і економічну владу у регіоні, поставивши мером свого ставленика (у Чернівцях зосереджено майже 70% усього економічного потенціалу області, понад п’ята частина населення – 240 тисяч з 910 тисяч в області), більша частина малого і середнього бізнесу, один з найбільших в Україні Калинівський ринок, усі потужні підприємства – основні платники податків (машинобудівний завод, виробниче об’єднання «Трембіта», декілька рентабельних цегельних заводів тощо); психологічні комплекси частини амбітних «нашоукраїнців», які, попри усі намагання, і навіть «помаранчеву революцію», так і не змогли набути популярності у чернівчан, на відміну від мера, позитивний рейтинг якого (попри усі міські комунальні, житлові, транспортні та інші проблеми) залишається стабільним. Можна було б назвати ще й декілька десятків причин, що спровокували активізацію політичної боротьби навколо крісла чернівецького мера, але не лише в них суть. Проблема ще й в здатності учасників цієї політичної мелодрами грати самостійну політичну роль, мати згуртовані надійні команди ідеологів і організаторів, представляти собою згуртовані політичні команди тощо.

Отож, претенденти.

З осіб, які називалися у місцевій пресі і про яких уже навіть діти в школі знають, що вони хочуть бути мером, необережно засвітилися здебільшого самі «нашоукраїнці», чим підтвердили стару приказку, що одна партія – ще не значить один вождь. Серед претендентів, засвічених місцевими газетами «Свобода слова» і «Час 2000», Валерій Чинуш – депутат міської ради, керівник фракції міської ради «Наша Україна»; директор бізнес-центру «Буковинський» Володимир Вакарюк – депутат міської ради, член фракції «Наша Україна», голова міської організації «За Україну! За Ющенка!», начальник управління оборонної та мобілізаційної роботи облдержадміністрації. Ще один член фракції «Наша Україна» Микола Виноградов (до речі, за інформацією місцевої газети «Час», ще донедавна лідер обласної організації КПРС (Яковенка), як стверджують поінформовані джерела, мріє опинитися в кріслі секретаря міської ради.

Друга група: сам міський голова Микола Федорук (у разі прийняття ним рішення про балотування на цю посаду вчетверте); його перший заступник Микола Попадюк (у випадку, якщо нинішній мер відмовиться від участі у виборах).

Третя група: особи, яким ті чи інші сили або засоби масової інформації приписують бажання взяти участь у змаганні за посаду мера: директор машинобудівного заводу Віктор Сідляр, директор МТК «Калинівський ринок», депутат міської ради, член фракції «Наша Україна» Іван Ринжук та група осіб, які захочуть висуватися, бо не знають, що їм далі робити.

Однак, судячи з нинішніх реалій, боротьба розгорнеться між представниками першої та другої груп.

Перші уже стартували, але поки що не можуть визначити, хто з них красивий, а хто розумний. Проте визначилися вони з колом медіа-підтримки. До речі, саме через свої або дружні їм медіа-ресурси «нашоукраїнці» передчасно здали усі свої плани, а одночасно й усі проблеми, що розпирають це середовище, і осіб, причетних до реалізації задуманого, та високих осіб, чиї вуха стирчать за усіма чернівецькими політичними подіями. Так, місцеві газети «Час 2000» та «Свобода слова» в ідентичних матеріалах не лише виклали, хто з «нашоукраїнців» претендує на мерське крісло, але й ретельно проінформували, яким чином опоненти мера мають намір з ним боротися: подавати його як таємного прихильника В.Януковича (це при тому, що за інформацією столичних джерел, мер був одним з перших претендентів на посаду губернатора при президентові В.Ющенку); давити на комунальні та дорожні проблеми (стара пісня, вже двічі невдало використовувана опонентами М.Федорука на виборах 1998 і 2002 років); переконувати місцеву бізнесову і політичну еліту в тому, що міський голова втратив в Києві покровителів, а тому усунути його легше, ніж обмочити у водах чернівецького Прута власну долоню; демонструвати, хто був ближчий до «помаранченвої революції» і ледь не особисто «носив колоду» з В.Ющенком.

Після цих публікацій, а також після появи на місцевому сайті «Букінфо» статті лідера «молодіжки» НСНУ Сергія Добржанського про мера, як «таємного і прихованого ворога» «помаранчевої революції» та наявність йому альтернативи в особі В.Чинуша і ще декількох осіб, міський голова Микола Федорук заявив, що почалася «цілеспрямована кампанія з дискредитації керівництва міста».

Насправді ж М.Федорук мав би вручити газетам «Час 2000» і «Свобода слова» премії та утримувати їх журналістів пожиттєво. Бо де ще він би дізнався про плани своїх опонентів, ще й публічно викладені у журналістських матеріалах. Не меншої подяки від міського голови за оприлюднення планів, виконавців та закулісних творців виборчої боротьби заслуговує й інша місцева газета «Час», яка у статті «Є така партія – НСНУ», не лише оприлюднила наявність протиріч у фракції міської ради «Наша Україна» (так член фракції Іван Ринжук поданий як таєминий прихильник чинного мера, а М.Виноградов – ледь не як агент «світового імперіалізму», що заслуговує на побиття камінням та вигнання з фракції), але й «здала», хто реально стоїть за прагненнями керівника фракції «Наша Україна» Валерія Чинуша стати мером: «...інтереси Федорука та Ринжука можуть небезпечно пересіктися з інтересами не менш впливових в області та Україні людей – з народним депутатом Віктором Королем і Валерієм Чинушем, який був з перших днів (на відміну від Ринжука) в «Нашій Україні» і очолював міський виборчий штаб Віктора Ющенка. До речі, Валерій Чинуш вже давно зробив вагому заявку на крісло мера в 2006 році. Більше того, він створив і очолив найбільшу фракцію у міській раді. Голосами цієї фракції (при розумному і вмілому керівництві) можна блокувати будь-які рішення голови». (Одна із спроб «нашоукраїнців» подолати вето міського голови щодо виділення двом бізнес-структурам двох земельних ділянок на позачерговій сесії міської ради з тріском провалилася, – авт). Промовистіше про виконавців і закулісних майстрів фальстарту виборчої кампанії міського голови, ніж це зробила близька до НСНУ газета «Час», й не скажеш.

Отож, «нашоукраїнці» в бажанні презентувати свої амбіції та прагнення включитися у боротьбу за крісло чернівецького мера пристрасно «здали» у місцевій пресі усе, що їхній штаб мав би тримати у великій таємниці: антимерський медіа-ресурс наразі становлять газети «Час», «Свобода слова» і частково «Час 2000» (якщо авторів «не заспокоїть» фактичний власник газети, директор цегельного заводу №3 Василь Ватаманюк) та сайт «Букінфо», де Валерій Чинуш «зависає» чи не кожного дня, коментуючи майже все – від комунальних тарифів у Чернівцях до реформи Організації Об’єднаних Націй; за боротьбою частини «нашоукраїнців» проти мера та мерськими амбіціями В.Чинуша стирчать політичні «вуха» народного депутата В.Короля; визначилося коло осіб, які будуть вести боротьбу з мером (частина депутатів «нашоукраїнців» у міській раді, окремі чиновники облдержадміністрації, частина молодіжки НСНУ; частина союзних НСНУ політичних організацій з середовища націонал-демократичного і націоналістичного маргінесу; окремі студентські активісти «помаранчевої революції»). «Здали» «нашоукраїнці» пресі й методи, способи та засоби боротьби, які поки що не вражають ні оригінальністю, ні технологічною вишуканістю (не звинувачуйте музиканта, він грає, як вміє).

Натомість, інший бік політичних барикад – чинний мер і його команда, якихось видимих кроків у відповідь не зробили. Публічних заяв з мерії проти опонентів мера ніхто не робив. Так, відбулася незначна «пристрілка»: газета «Доба» натякнула, що нинішні борці за крісло міського голови з числа «нашоукраїнців» ще недавно дуже «любили» мера і непогано робили і роблять у місті бізнес; прес-центр міської ради оприлюднив першоквітневий жарт про перенесення управління земельних ресурсів у приміщення, де поряд з хімчисткою, двома ресторанами, готелем та офісами декількох фірм розташовані бізнес-центр «Буковинський» і регіональний штаб «Нашої України»; у міській раді створили невелику фракцію партії «Батьківщина». До речі, ці декілька з політичної та технологічної точки зору незначних ходів викликали бурхливу реакцію частини «нашоукраїнців», які, очевидно, не звикли, що їх атаки можуть відбивати. Посв’ячені у події особи кажуть, що крику було чимало, але не більше. На цьому все.

Чинний мер і його команда не видали ні своїх союзників, ні можливі методи, засоби і способи боротьби з опонентами. До виборчої мобілізації ще є час. А можливих політичних союзників у чинного мера чимало – від провладних «Батьківщини» та СПУ (можливо, навіть частини УНП) до опозиційних ПРУ, КПУ, СДПУ(О) та «Трудової України», а ще незадіяний громадський сектор, більша частина впливових друкованих і електронних ЗМІ, бюджетні установи, ветеранські організації тощо. Не виключено, що губернатор М.Ткач, який до того часу розбереться з кадровим спадком, що дістався йому від помаранчевої революції, також зробить ставку на діючого мера.

Не сказали свого останнього слова (фактично, не сказали взагалі нічого щодо виборів чернівецького мера) й високопоставлені особи у Києві, які мають політичні та інші інтереси в Чернівцях і області: Державний секретар Олександр Зінченко, народний депутат, член Політради СПУ Михайло Мельничук, народний депутат, заступник голови СДПУ(О) Ігор Плужніков. Мовчить і народний депутат Віктор Король, якого чернівецькі «нашоукраїнці» «здали» як особу, що зацікавлена у підтримці опонентів чинного мера на виборах. А без остаточного визначення позиції цих осіб рано робити ставки на вибори чернівецького міського голови. Бо саме вони, зокрема й В.Король, знають, хто в цій грі король, хто ферзь, а хто пішак, якого в потрібний момент можна «здати», попередньо виторгувавши у фаворита виборчих перегонів те, що можна (в межах розумного, звичайно).