А чому я на неї маю впливати? Журналісти - засновники, вони на неї і впливають. А я просто на пільгових умовах створив умови для праці людей та надав в оренду приміщення. Чомусь багато людей думають, що я можу впливати на редакційну політику... До слова, через гострі публікацїї у мене недругів у Львові побільшало.

Хочу сказати, що може навіть і не мені особисто розходиться, щоб стати мером ( 54 роки я якось прожив без мерства). Як мені видається, це потрібно Львову, людям, особливо бізнес-середовищу. Бо мусимо зрозуміти: держава, місто не тримається на чиновниках, міліції чи інших урядовцях, а тримається на людях, що працюють. Вони сплачують великі податки, а чиновники тільки розкрадають ці податки. Тому до Львова повинна прийти інша філософія. Філософія поваги до людей, які працюють. Хтось створює матеріальні блага, хтось духовні. І цю працю чиновники мають поважати і лізти зі шкіри, щоб створити цим людям нормальні умови праці.

Це проблема загальноукраїнська. В Дрогобичі ця проблема також кричуща. У Львові вона не вирішується через ненаситну жадобу львівської влади, бо були реальні проекти будівництва сучасних сміттєпереробних заводів, але вони не реалізовані через обструкціоністську позицію львівських чиновників, які не знайшли в цих проектах власної вигоди.

Щодо пільговиків, абсолютно погоджуюсь. Це питання потрібно вирішувати на державному рівні. Пільгову систему ми отримали у спадок від Радянського Союзу. Потрібно, щоб Уряд щороку закладав в бюджеті реальний прожитковий мінімум, і людям, які мають доходи нижче прожиткового мінімуму, слід надавати адресну допомогу.

Дякую за таку цікаву думку, я її обов'язково передам. "Південний" - це не один Писарчук, це 3 тисячі підприємців. "Південний" формувався як ринок, а сьогодні він себе переріс. І питання, яке ви ставите, це абсолютно слушне, думаю з часом це обовязково буде реалізовано.

Міська рада не може приймати такі рішення, ці рішення поза межами закону. Відповіні органи зреагують, і це рішення буде скасоване. Севастополь був, є і буде, сподіваюсь, невід'ємною частиною України.

Хочу, перш за все, висловити співчуття родинам загиблих . На жаль, на дорогах України щорічно гине понад 10 тис. людей. І річ у тім, що нам, враховуючи географічне розташування України, потрібно будувати нормальні дороги. І здійснювати контроль за дотриманням дальнобійниками правил дорожнього руху, у тому числі за їхнім відпочинком під час рейсу. Є технічні засоби, які це фіксуюють, і якщо водій перебуває за кермом більше як 8 годин, може позбутися автомобіля.

Я не робив би такої прив'язки. За ситуації, що склалася на сьогоднішній день, на жаль, я є песимістом і опонентом сьогоднішньої влади, бо не бачу сенсу у тому, щоб за два фінальні матчі львів'яни платили таку високу ціну. Але бути "Євро" у Львові чи ні, не мені вирішувати, а УЄФА. Почекаємо до листопада.

Можна відповісти коротко і ствердно на це запитання. Львів є європейським містом. І географічно і ментально. На жаль, за роки незалежності ми не змогли сформувати у Львові владу, котра мала б імунітет проти спокус, які дає ця влада. Не я сам буду формувати команду. Формувати будуть львів'яни. Тому, коли прийде на це час, я піду до львів'ян і запитаю у них: кого б вони хотіли бачити галузевими керівниками освіти, медицини. І не моє бажання, а їхня воля буде вирішальною. Точно обіцяю, що кумами і сватами обкладатися не буду.  

Щодо медичного обслуговування, я дуже боюся давати бравурну відповідь. У людей і так невелика довіра до політиків. Щодо плану розвитку Львова, то його розробляє не один мер. І це якраз є великою проблемою: останнє десятиліття Львові розвивається хаотично, без комплексного плану на 10 - 20 років. Хто б не став мером, він з цього повинен почати. Це має бути плід колективної праці, фахівців та всіх львів'ян. Після громадського обговорення його має затвердити міськрада, і це має бути законом для кожного львів'янина. Тільки таким чином нам вдасться уникнути руйнації чи забудови парків, транспортного колапсу, дати львів'янам якісні і за нижчими цінами комунальні послуги. Бо сьогодні люди платять за безгосподарність. В цьому контексті потрібно вирішувати питання медицини.

В мене ніколи не було таких коштів, щоб черга дійшла до вкладання їх у футбол. Хоча в міру своїх сил я допомагав і допомагаю розвитку сільського футболу. І вважаю сьогодні великою помилкою, що ми вкладаємо мільйони доларів у зарубіжних гравців і дуже мало робимо для того, щоб виховувати з галичан футболістів екстракласу.

Що стосується вугільної галузі, то сьогодні вона переживає, дійсно, не найкращі часи. Склади забиті вугіллям. За ціною нашого вугілля ми, на жаль, не можемо конкурувати з Австралією, а тому фактично втрачаємо зовнішні ринки. Тому це питання потребує державної програми розвитку вугільної галузі.

Питання це поставив Микола Оверко, бо він є більшим фахівцем у галузі транспорту, ніж я. Ясна річ, ми багато чого втратили, бо Львів ще за Польщі виготовляв трамваї. Сьогодні ми купуємо секонд-хенд. При добрій волі і бажанні ми у Львові можемо відродити виробництво трамваїв. Але спочатку потрібно навести лад, позбутися транспортного колапсу, що створений за останні роки. Бо збільшення кількості машин і забита центральна частина Львова витісняє трамвай з вулиці. З автором запитання поспілкуюся в робочому порядку.

Абсолютно реально. Але спочатку потрібно створити потужну ремонтну базу. При таких підходах, де тендер виграє фірма, де є директор і секретарка, ми ніколи дороги у належний стан не приведемо. Ремонтом доріг мають займатися спеціальні організації. Вони були, їх знищили. Для того, щоб були якісні дороги, потрібна сучасна техніка, фахівці та дотримання технології. Тоді не потрібно буде щороку починати все з початку. Зроблена фахово дорога служитиме 10 років.

На щастя, не знайомий і ніколи не зустрічався. Хоча мені щиро шкода його родину, особливо дітей, які сьогодні є об'єктом громадського осуду. Почекаємо рішення суду. Але приклад зі Зваричем ще раз підтверджує необхідність не тільки реформування судової системи, але й те, що нам бракує моралі.

Взагалі шкодувати ні за чим не можна. Бо навіть зроблені помилки роблять нас кращими, якщо ми вміємо їх усвідомити, визнати і покаятися. А горджуся, напевно, тим, що ще не зроблено. Хоча маю всі підстави гордитися свої дітьми, але боюся наврочити.  

Раджу автору цього запитання відкрити стенограму сесії ВРУ за травень 2003 року, де у зв'язку з 70-річчям цієї трагедії ВРУ приймала постанову, в якій вперше визнала Голодомор геноцидом, і я за це проголосував. Що стосується голосування 2006 року, воно було ініційоване з метою розвалу існуючої на цей час коаліції в парламенті. Я тішуся, що не тільки голосуванням, але й єдиним у Львові пам'ятником жертвам Голодомору мав можливість засвідчити свою позицію щодо цього питання.

Що стосується Табачника, то ніколи в його компанії не був, і до його висловлювань ставлюся так, як і автор цього запитання.

Дискусія з приводу стратегії розвитку Львова потребіє публічного обговорення і має бути почута думка кожного львів'янина. Ясна річ, що в розробці стратегії розвитку Львова має домінувати те, що місто має всі можливості стати одним з центрів туристично-рекреаційної галузі. Але це не головне. Бо при цій кількості студентів та учбових закладів місто має стати інтелектуальним центром в просування передових, інноваційних технологій у державі. Це так коротко.

Маршрутні таксі, знаю точно, не має бути основною ланкою у вирішенні транспортної проблеми у Львові. Якщо ми хочемо дешевого проїзду, то маємо розвивати альтернативний дешевий електротранспорт, до розвитку якого можна залучати і приватний капітал.

МАФи  це 1000 робочих мість. Це інколи єдиний засіб для існування багатьох родин. І це має бути визначальним. Але не можна спотворювати місто тим хаосом, який сьогодні відбувається у цій сфері. Тому треба сідати і на партнерстких засадах шукати компроміс.

Я, як громадянин і, як депутат визначати, хто злодій, а хто ні не маю права без рішення суду. Це був емоційний вислів. Я таких речей допускати не повинен і шкодую, якщо таке десь було сказано.

Щодо стосунків, то у мене їх останнім часом немає, бо я не займаюся проблемами свого колишнього бізнесу. Я з повагою ставлюся до їхньої думки, хоча не завжди погоджуюся. Питання землі у Львові загнане у глухий кут. Земля стала предметом безсоромної спекуляції тих, хто нею розпоряджається. Про це не я говорю, про це знають усі львів'яни. Тому багато людей роками не можуть пробити блокаду чиновників і на законних підставах вирішити ті питання, які принесли б користь місту.Замість того, всі лакомі шматки тихенько приватизували наближені до влади люди. І це було би півбіди, якби ця земля освоювалася, на ній створювалися робочі місця. На жаль на практиці, ця земля йде на вторинний ринок і на ній наживаються чиновники, а місто втрачає. Я відповідально заявляю, що за прозорих

й одинакових для всіх умов місто може отримувати у 10 разів більше земельного податку, ніж отримує сьогодні.

Знаю. Давайте перестанемо себе принижувати і давати хабарі.

Прошу автора цього запитання надіслати на мою адресу офіційного листа. Обіцяю, що у короткий термін скерую депутатське звернення у правоохоронні органи. Проконтролюю, щоб ті, хто зобов'язаний розслідувати ці факти, не пробували відбутися формальною відпискою, а провели ретельне розслідування і винних притягнули до відповідальності.

Ясна річ, що ми сьогодні маємо куце самоврядування. І хто би що не казав, політичну реформу треба продовжити. Всі владні повноваження мають бути зосередженні у виконкомі, який буде формувати облрада, що обирається мешканцями конкретної території . Хоча, за Президентом, як гарантом Конституції, треба залишити право мати свого представника на кожній території, який буде здійснювати контроль за дотриманням Конституції та законів України місцевими органами влади.

Я абсолютно підтримую, і поки буду депутатом, буду голосувати за те, щоб посилити відповідальність, в тому числі і кримінальну, будь-яких хабарників. Бо хабарництво сьогодні творить не тільки негативний імідж України у світі, принижує українців, а ще й, як корозія, роз'їдає мораль і фактично робить владу не українською. Бо за гроші продаси і Україну.

Я не знаю, що відомо автору цього запитання. Якщо йому відомі якісь факти, то він має право вимагати звіту мера. В цьому бажанні я його підтримую. Бо не біда, якщо за борги відповідатиме Садовий. Проблемою буде, якщо за такі речі будуть відповідати люди.

Про хабарництво ми вже говорили. Оцінку цього явища я поділяю з автором цього запитання. Точно знаю, що одними репресивними заходами цьому злу не завадиш. Бо інколи люди самі провокують на хабарі чиновників. Я можу точно гарантувати, що сам не братиму хабарів, не дозволятиму це робити іншим. Зроблю механізм вирішення будь-яких питань прозорим та публічним.

Я живу в реальному світі і розумію, що ніколи так не буде, щоб ми всі думали і діяли однаково. Вміння слухати і чути опонента - це є запорукою успіху будь-якого керівника.  І тому, якщо мер буде керуватися інтересами простих смертних, то він обов'язково знайде порозуміння з усіма депутатами.

Допоможемо, прошу звертатися до мене в офіс.

Якщо автор запитання так думає, це його право. Бо я сповідую інший патріотизм. Не потоком шумних і галасливих фраз, а працею доводити любов до України. Тішуся, що за своює життя нічого, що би шкодило Україні, я не зробив. По Голодомору прочитайте вище. А що стосується комсомолу, то як слів з пісні, так і цієї сторінки зі своєї біографії я не можу викреслити. І навіть тоді, коли я працював у комсомолі вдалося багато зробити, щоби Львів виглядав краще, а мої земляки з Чемеринець легше себе знаходили у житті.

Повинен міський голова звітуватись. Форми звіту можуть бути різні. Зберуть чиновників у райдержадміністрації, зачитають звіт і поставлять галочку - це формальний звіт. Публічність і звітність є однією з гарантій того, що влада наробить менше помилок. Звітувати можна і через ЗМІ. І це треба робити не один раз на три місяці, а систематично. Було б не погано, щоб міський голова щотижня упродовж години звітував на місцевому телебаченні і відповідав на прямі запитання. Структура виконавних органів влади на сьогоднішній день занадто централізавана. В такій ситуації чимало людей дарма проїдає хліб, бо посади є, а повноважень немає. Моє бачення сьогодні цієї структури, можливо, потребує корекції, але знаю точно: чим простіша структура, тим швидше будуть вирішуватися питання і буде менше корупції.

На жаль, з діяльністю структури Інститут міста я не знайомий.

Права територіальної громади - це є святе. І будь-яка структура, яка допоможе їх захищати, потрібна. Львів займає в 2,5 раза меншу територію ніж Краків за однакової чисельності населення. Тому питання розширення меж Львова потрібно було вирішувати ще 20 років назад, а може і більше. Ясна річ, що інтереси кожної людини в цьому процесі мають бути враховані. Це дуже непроста і важка справа, я думаю її буде вирішувати ще не один мер Львова.

Хочу відразу сказати, що своєю діяльністю у ВРУ я не захоплений, тому, що  багато моїх колег є заручниками цієї безперервної політичної гри, яку влаштували останнім часом наші політики у парламенті. Тому парламент не те, що днями, місяцями не працював. Щодо законопроектів, то, на жаль, оця політична ситуація не дала мені можливості домогтися прийняття закону про особливий статус Львова. Хоча такий закон був розроблений і зареєстрований у ВРУ. Все решта, я думаю, буде мало цікаво автору запитання (скажімо, такий закон, як про лізинг, цікавий лише для бізнес-середовища).

Маю у планах не тільки балотуватися на посаду міського голови, а й створити виборчий блок, який разом зі мною буде готовий розділити відповідальність за місто.

Я є прихильником стабільного і потужного розвитку держави Україна. І це, на мій погляд, має бути пріоритетом будь-якого політика. І якщо політики не свої, а державні інтереси будуть робити пріоритетними, якщо вони будуть поважати не тільки тих, хто за них голосує, а й свої партнерів по парламенту, яких також делегують громадяни України, то вони будуть об'єднуватися. Чи можливий сьогодні, напередодні президентських виборів, такий союз? Я кажу, що ні.

Насамперед потрібно навчитися поважно ставитися до Конституції. Україна має одну з найкращих конституцій у Європі. А от з виконавцями цієї Конституції є проблеми. Я не можу зрозуміти тих політиків, які 5 років тому переконували нас, що Україна має бути парламентською республікою, а сьогодні вони кажуть, що вона має бути президентською республікою. А фактично, якщо заглянути в суть проблеми, то боротьба йде за те, хто буде призначати чиновників різного калібру. Я думаю, що це не є так важливо для України. Тому що  й Президент робить помилки у призначенні міністрів, і ВРУ при їх призначенні керується не фаховими, а політичними інтересами. Одне слово, нам треба навчитися користуватися Конституцією, а вже після цього її змінювати.

Головне - не опускати руки і не миритися з неправдою. І в цьому я є вам соратником. Якщо вистачить моїх повноважень, то готовий вам допомогти. Бо всі ці неподобства, за які у вас болить душа, творять наші люди, які, відчуваючи свою безкарність, не витримують випробування даною їм владою. Тому чим більше буде людей, що не мовчать, не дають себе принижувати, тим більше буде правди навколо. Ясна річ, що ми повинні робити уроки і вчитися формувати таку владу, яка б цим всім явищам давала серйозний бій.

Він відсторонений від виконання обов'язків. Дочекаємося завершення розслідування і рішення буде прийняте. А тримають його в уряді, бо є проблеми політичного характеру. У разі його відставки, нині діюча коаліція може позбутися голосів НС і це породить черговий виток нестабільності в державі.

Обов'язково має піти у відставку. Я й без довідки КРУ з реального життя знаю, як безцеремонно розкрадається не тільки військова земля, але й ті жалюгідні копійки, що виділяються на харчування наших вояків. З цього приводу я робив не один депутатський запит. Тому таке поводження з бюджетними коштами, які виділяє держава на оборону, є не тільки аморальним, але й злочинним.

Мені залишається лишень шкодувати, що Партія регіонів і на сьогодні залишається не зрозумілою галичанам. Знаю одне, що є дуже шкідливим для держави, коли схід голосує за одну партію, а захід - за іншу. Тому що тоді ці партії починають роз'єднувати Україну. Кидаючи інколи необдумані, популістські меседжі для свого виборця. Це мене і болить найбільше. А рештою, як от відсотки на виборах, - цим я дуже не переймаюся.

Я згідний, що політика - бруд, якщо робити її брудними руками. І політика стає брудною, коли в неї з усіх щілин лізуть пройдисвіти, а решта людей вважає, що це не їхня справа. Хочу застерегти: якщо ми хочемо не брудної політики, то в політику мають прийти успішні та чесні люди, які вже щось у житті досягли. Не може бути щасливим заможний чоловік, коли кругом беззаконня і стогін. Тому треба мислити не егоїстичними власними інтересами, а думати, у якій державі житимуть діти. Думаю, що і тут треба шукати мотиви моїх вчинків.

Не вистачає. Часу бракує. Але мої діти, то моя фортеця, то моя маленька Україна, яку я дуже люблю і за неї борюся.

Якби я знав, як це зробити. Шукаю відповіді, як і автор запитання. Я знаю точно, що ми не досягнемо заможного життя у матеріальному плані на засадах аморальності та бездуховності. Основою благополуччя будь-якого суспільства, первинним є духовність, повага до закону, одне до одного. Любов будує - ненависть руйнує.

Я не читав цього повідомлення прес-служби, тому мені важко його коментувати.

Вигідно це не українцям, це однозначно. Доки ми будемо делегувати у владу людей, які йдуть з агресією, зневагою до своїх опонентів, доти будуть мати місце ці конфлікти.

Потрібно змінити насамперед політику, тональність не тільки свою, а й тих політичних сил, які вони очолюють. Відповідальний політик не має права допускати категоричних, знаважливих суджень. На жаль, наші центральні канали телебачення кожної п'ятниці зомбують всю країну агресією та підозрами одне до одного. А ми замість того, щоб засипати ці канали листами-обуреннями, зачаровано спостерігаємо за комедією.

Якщо говорити про людські взаємини, то з багатьма з них в мене рівні стосунки. Якщо говорити про політичні уподобання, то ця партія (і навіть шановний Леонід Кравчук) сьогодні взялася обслуговувати інтереси іншого блоку. Не зовсім мені симпатичного.  

Мені нічого не відомо про автора цієї ідеї. Я знаю одне: що центральна частина міста потребує ще багато уваги і значних капіталовкладень для того, щоб ми не втратили неповторності Львова. А як поєднувати інтереси туристів та жителів центральної частини Львова, то в кожному конкретному випадку потрібно сідати і домовлятися.
Дякую всім за запитання. Хочу побажати всім здоров'я, щастя і віри у добро.