Хворий стабільний, але потребує реанімації

zik.com.ua

Директор соціологічної групи «Рейтинг» Олексій Антипович ще наприкінці 2007 року намагався витлумачити свої реверанси на адресу мера Львова Андрія Садового так: «Інколи мене особисто і центр «Соціоінформ» звинувачують у занадто великій прихильності до міського голови Андрія Садового. А все через значний рейтинг довіри до останнього, котрий протягом останніх двох років є в наших дослідженнях. Справді, рейтинг довіри Андрія Садового тримається на позначці вище 50%. Звичайно, є тенденція до зниження рейтингу, але що це – факт чи випадковість, до наступної весни сказати не берусь».

Та як би не хотілося панові Олексію й надалі робити приємне для пана Андрія, але вище пупа не стрибнеш. І ось 16 квітня 2009 р. ми отримали інші цифри: «За три роки перебування на посаді рівень довіри до мера Львова Андрія Садового серед мешканців міста впав з 57% до 39%», – констатує Антипович.

У цей період, певно, чорна кішка пробігла у стосунках між Антиповичем і Садовим, бо уже 3 червня 2009 р. соціолог оголошує інші дані опитування, яке відбулося у травні. «Андрій Садовий залишається основним претендентом на перемогу, його рейтинг підтримки дорівнює 27%».

Чудеса в решеті! Як так сталося, що буквально за півтора місяця рейтинг мера міг упасти аж на 12%? Катастрофа! А може, й не було ніяких 39%? Як і тих міфічних 50%?

Про це змушує думати така цікава фраза Олексія Антиповича, висловлена того ж 3 червня: «Рівень підтримки Садового за два роки планомірно знижувався з 35%».

Проте у листопаді рейтинг Садового знову підняли. Керівник Центру політичних досліджень Анатолій Романюк уже за даними опитування 14-15 листопада 2009-го потішив пана Андрія іншою цифрою: «Рейтинг Андрія Садового залишається стабільним на рівні 31%».

А ще у квітні був 39%? Правда, однак, дещо скромніша – рейтинг Садового удвічі нижчий.

Минуло трохи часу, і соціолог з мером помирилися. 31 березня 2010 р. Олексій Антипович оприлюднив свіжі дані: «Якби вибори міського голови відбулись у березні, то перемогу на них здобув би чинний мер Львова Андрій Садовий – 34,4% опитаних віддали б за нього свій голос».

А щоб народ уже й зовсім не засумнівався, за кого свій голос віддати, уточнив: «В. Куйбіда має стабільний рейтинг. Якби на виборах мера відбувся другий тур, то розподіл голосів, якби у нього вийшли А. Садовий та П. Писарчук, виглядав би 46 та 23% відповідно, у разі, коли б у другому турі опинились А. Садовий та В. Куйбіда – 42 та 25%».

Більше того: «46,5% львів’ян задоволені діяльністю міського голови Андрія Садового, не задоволені – 42,1%». Ага – тут завбачливо забито планку, до якої може ще рейтинг Садового вирости – 46,5%!

А далі маємо тонкий натяк: «40% львів’ян вважає, що міський голова має бути позапартійним». А хто у нас псевдопозапартійний?

І щоб уже зовсім відбити бажання засумніватися у доцільності обрання Садового, Антипович від щирого серця вкидає ще одну цифру: «57% опитаних вважає, що міських голова Львова повинен співпрацювати з новою владою виключно в інтересах міста».

Наступні цифри належать уже до сфери фантастики. Покажіть мені тих 74% мазохістів-львів’ян, які «задоволені покращенням у сфері водопостачання»! А як вам 56%, які відзначають «загальне покращення в культурному житті міста»? Авжеж, Свято пампуха – це великий прорив у нашій культурі.

52% львів’ян тішаться тим, як гарно освітлені вулиці. Мабуть, ці львів’яни живуть винятково в центральній частині міста. Адже у серпні, вже вигравши вибори, Садовий обіцяв освітити Львів на 100% до кінця осені. У вересні 2006 р. цей термін посунув – до кінця року. В жовтні уже йшлося про 80% до кінця року, про 100% – до кінця зими. Та, видно, на календарі Садового зима все ще триває, бо 100% освітлення ми й досі не маємо.

Отже, картина далеко не така рожева, як її намагаються продемонструвати для нас соціологи. Адже кожному зрозуміло, що жодна обіцянка Садового не здійснилася без втручання згори. Він би ще довго сипав громи на ігрові автомати, якби не пожежа у дніпропетровському салоні. От Юлія Тимошенко і виконала скромне побажання мера.

«Євро-2012», якщо й відбудеться, то теж не завдяки, а наперекір команді Садового, яка займалася розкраданням бюджетних коштів і всіляко гальмувала будівництво стадіону та реконструкцію аеропорту.

Ще одна обіцянка Садового – не допускати кумівства до влади – теж виявилася фікцією. Кумів при владі у нас хоч відбавляй: Василь Косів, Володимир Квурт, а на додачу ще й батько кума – Василь Білоус.

Не дотримано обіцянки, що на всі посади у міській раді будуть оголошені конкурси, усіх витягав за вуха особисто Садовий. Штат міської ради замість зменшитися збільшився на 300 осіб, а витрати на його утримання – більш як удвічі.

Комусь начебто подобається, як ремонтуються дороги у Львові, але не всі, напевно, знають, як часто вартість цих доріг завищується, як розкрадаються кошти.

Про 100% водопостачання, яке ми чули не раз, нема чого й згадувати. Очевидно, це буде передвиборна фішка ще не одного кандидата в мери.

«Ми не будемо збільшувати оплату комунальних послуг, – потрясав повітря Садовий перед виборами, – будемо покращувати якість цих послуг». Але маємо те, що маємо: плата за водопостачання виросла, за опалення теж – майже втричі, збільшується тариф на обслуговування прибудинкових територій.

Виявилося фікцією гасло про «недоторканість паркових зон». Будівельна компанія, до якої причетні депутати міськради, захопила собі частину паркової зони, що викликало скандал. Безглузда і злочинна забудова Цитаделі – теж на совісті Садового. Як і свіжий скандал з руйнуванням археологічної пам’ятки на вулиці Федорова.

Можна ще перелічити чимало фактів, які свідчать про безгосподарність і нефаховість міського голови та його команди, окремі члени якої, ставши фігурантами кримінальних справ, знайшли захист під крильцем мера.

Та повернімося до рейтингів. Команда Садового вважає показник 34,4% – більш ніж успішним. І це при тому, що рейтинги мерів багатьох інших міст України куди вищі. Тобто тішитися такій цифрі зарано, адже 65, 6% все ж таки Садовим незадоволені. То як можна з таким куцим рейтингом нав’язувати себе знову львів’янам?