Горбаль: У школі я закохався у француженку

ZIK/Маріан Стрільців

До 10 класу голова Львівської ОДА Василь Горбаль навчався у СШ №11 (колишня фізико-математична школа, тепер правнича гімназія). А далі продовжив навчання у СШ №37 з поглибленим вивченням французької мови.

- Василю Михайловичу, поділіться, будь ласка, думками після сьогоднішніх відвідин рідної школи.

- Приємно, що тут працює декілька вчителів, які вчили ще мене. Також випадково з’ясував, що теперішній керівник головного управління освіти ЛОДА Михайло Брегін керував райвно Личаківського району в час, коли я закінчував цю школу. Виявляється, наші долі перепліталися ще тоді… Зараз бачу, що доволі багато зроблено в школі до 1 Вересня, хоча, наприклад, спортивний майданчик тут мало чим відрізняється ще від тих часів, коли я був учнем. Розумію, що це проблема більшості шкіл у центрі міста. Але переконаний, наступного року цей спортивний майданчик буде більш повноцінним: спільними зусиллями ми наведемо тут порядок. А на День вчителя я хочу завітати вже до школи №11, в якій вчився до 10 класу.

- Які найяскравіші враження у Вас залишилися зі шкільних років?

- У нас в класі навчалося лише чотири хлопці, тому повноцінної футбольної команди не було (усміхається, – ЗІК). Відкрию таємницю: мої однокласники курили тут за школою, і ми в цьому плані не знаходили з ними спільну мову. Однак, найбільш яскравий спогад пов’язаний з обміном школярів. До нас до школи приїжджали діти з Франції, і я тоді закохався у французьку дівчинку, – це було для мене серйозною мотивацією для вивчення французької мови. Про свої почуття нікому не говорив. Це було таким стимулом, що поки була французька делегація тут, я майже не спав і підтягував французьку мову. Адже після фізико-математичної школи все-таки мені потрібно було дотягуватися хоча б до середнього рівня своїх однокласників. Завдяки цьому також школу я закінчив із медаллю і на рівні зі всіма. Скажу більше – в кінці навіть писав вірші французькою

- Зізнайтеся, зазвичай Ви з радістю чекали початку навчального року чи, як кажуть деякі діти, це для Вас був «похорон канікул»?

- Ви знаєте, я ніколи не переставав вчитися і навіть канікули для мене завжди були навчанням. Я, напевно, все-таки був взірцевим учнем в цьому плані. Хоча, я скажу, що й зараз потрібно вчитися, час не стоїть на місці. Нові вимоги ставляться перед будь-яким керівником, перед будь-якою людиною на будь-якій посаді. Народний депутат, якщо він не вчиться, не тримає свій професійний рівень, стає безликим і ніяким, та й губиться в парламенті. Тому, власне, старання до освіти закладається ще в школі, у вишах. І мені, здається, що ці навики я отримав, і вдячний за це і школі №11, і школі №37.

- Якщо ви були взірцевим учнем, невже жодного разу батьків не викликали до школи?

– Батьки часто приходили в школу, тому що як і зараз, так і в ті часи дуже багато робилося зусиллями батьківських комітетів.

-А якщо говорити за поведінку?

– Ні, з поведінки, мені здається, таких випадків було мало. Я був надзвичайно завантаженим навчанням, тому, напевно, на якісь дурниці в мене не було часу. Хоча, мабуть, були якісь такі речі, про які батькам було невідомо (усміхається, – ЗІК).

- Вам довелося змінити школу в 10 класі, з яких причин?І чи було це стресом для Вас?

- Пройшло багато вже часу… Коли я у випускному класі сказав, що хочу поступати в Москву в Інститут міжнародних відносин, скажу, дехто злякався цих намірів. В школі, в райвно остерігалися – медаліст не поступить, всякі можуть бути нюанси. Тривала певна дискусія, мене переконували, можливо, ти все-таки підеш в інший ВУЗ, куди простіше вступити, наприклад Московський фізико-технічний інститут чи інші виші такого профілю. Я вже не кажу про «Львівську політехніку», де працювала моя мама, де взагалі б не було проблем, бо всі викладачі мене знали. Але я вирішив так, як вирішив. Тому в 10 класі перейшов в 37 школу. Школа відразу отримала всі призові місця зі всіх точних предметів, а я взамін отримав від школи хороший рівень знання французької мови, яка пізніше, можливо, була не так мені й знадобилася, тому що в Німеччині вчився, але знання іноземної мови дозволяє легше вчити інші мови.

- Тобто ще в шкільні часи Вас можна було назвати поліглотом? Ви сьогодні згадували, як вивчали арабську…

- Арабська була мені не в пригоді і трохи призабулася, бо різні частини мозку працюють, коли людина говорить європейськими, а коли арабськими мовами. Але англійська, німецька в мене зараз на нормальному робочому рівні.

- Василь Горбаль вже у школі визначився, що стане політиком? Це був Ваш свідомий вибір?

- В школі було бажання стати не політиком, а дипломатом. Потім воно дещо трансформувалося в таку прагматику з точки зору економіки. Тому що був все-таки нахил до математики, він «пробивав» і її було більше на економіці. Потім просто чітко й твердо йшов цим шляхом

- Які предмети були найулюбленішими? Все-таки математика?

– Зізнаюся, що в 10 класі від математики я був майже звільнений. Вчитель математики мене не рухав, бо в нас була певна суперечка на одному з перших уроків, після якої він вирішив, що після фізико-математичної школи мене краще не чіпати. Тому в мене з’явилося більше часу, щоб підтягувати французьку.

- За якою партою Ви найчастіше сиділи?

– Нас було четверо хлопців. І, здається, ми сиділи на останніх партах. Класи маленькі були, а я був достатньо високим.

- А ще говорили про Вашу шкільну симпатію до дочки Вашого класного керівника?

- Коли я завітаю в 11 школу, ми обговоримо цю тему (усміхається, – ЗІК).

- Ви взяли патронат над учнівським парламентом. Які основні завдання ставите в цьому напрямі?

– Ми проведемо робочу зустріч з цього питання. Адже є студентське самоврядування із зрозумілими проектами, наприклад, КВН чи інші цікаві заходи. З моєї сторони – це і фінансова, і організаційна підтримка, бо саме завдяки їй часто вирішується багато проблем. Це саме стосується і учнівського парламенту. Я думаю, тут також є багато цікавих проектів, які потребують підтримки. Наразі, можливо, йдеться про речі, які б давали повноцінну картину для абітурієнтів. Я пам’ятаю, коли я був учнем, цього місця, куди я збирався вступати, навіть в посібниках не було. Хоча тоді була спеціальна книжка з усіма вишами. Зараз це простіше – інформація є на веб-сторінці Міністерства освіти, однак все рівно, думаю, допомога в цьому також потрібна.

- Щоб Ви побажали школярам, для яких сьогодні щойно пролунав перший дзвоник?

- Нехай цьогорічний Першовересень буде сонячним, несе добрий настрій у кожну школу, кожну родину, усім учням і вчителям! Зі святом.

Розмовляла Олена Малосняк.