Четвер
26 серпня 2010
11:07
Тренер «Карпат» Кононов: Історія робиться сьогодні
Нова опозиція
Львівське гетто: жахи «Кульпаркова»
zik.com.ua
«На Кульпаркові» – вбогість й біда, під вікнами Ратуші – великий гульбан
Це місце – «Кульпарків» зробило Львів сумно відомим далеко за його межами. Сюди, як і до в’язниці, навіть ворогу не бажають потрапити, бо вийти звідси здоровою людиною навряд чи вдасться. Вулиця Кульпарківська прославила Львів на весь світ Львівською обласною клінічною психіатричною лікарнею.
Напередодні Дня незалежності ЗІКу вдалося проникнути в стіни цього закладу охорони здоров’я та подивитися, що ж намагаються приховати від оточуючих. Подивитися і здригнутися. Побачене вжахнуло. «Якщо б я потрапив сюди здоровим, то точно вийшов би звідси хворим», – з гіркотою сказав очевидець – фотокор ЗІКу.
…Ці люди такі ж громадяни, як і ми, просто на їх долю випало набагато більше випробувань, важкий тягар психічної недуги. Вони, як ніхто, потребують милосердя. І не знаходять його, живуть у скотських умовах. Так-так, це про лікарню «на Кульпаркові».
Надзвичайно прикро, що в сучасній Україні є такі місця, що наводять жах, де здорова психіка не витримує побаченого, а хвора навряд чи викарабкається з безодні. Де гасне світло, як денне, так і в очах людей. Чи в таких умовах можна говорити про належне лікування і реабілітацію?
Про це місце намагаються забути, оминути, закрити очі, хоч знаходиться лікарня недалеко від центру Львова. У День незалежності до глибини душі вразив контраст: на Кульпарківській – реальні, невигадані ситуації, життєві умови, що можна вставляти у фільми жахів, а в центрі біля Ратуші – гучні пісні й танці, «гульбан» на всю котушку. Тривають фестивалі, течуть медові ріки, у яскравій, святочній підсвітці вікна кабінетів команди Садового…
Сюжети для фільму «Пила»
У психлікарню ми потрапили у суботу, 21 серпня, якраз у час вечері. Тут не хочеться бажати приємного апетиту. Бо про який апетит може йти мова, коли навколо обдерті стіни, зі стелі тече вода, все вкрите грибком. По коридорах між відділеннями бігають пси. Коридори взагалі мають страхітливий вигляд: обшарпані, потріскані. Палати трохи кращі. Йдемо в шосте відділення. Тут лише чоловіки та психічно хворі злочинці. Металеві ліжка з брудною, аж чорною білизною – все, на що заслуговують, це 3 м кв площі на людину. В жодному фільмі жахів не побачиш таких санвузлів. Навіть у фільмі «Пила» вони видаються кращими. Проблеми з каналізацією – найбільша болячка Кульпаркова, дах в лікарні – як решето.
Для жінок створені трохи кращі умови. У жіночому відділенні проглядається хоч якийсь ремонт. Однак до того, що зроблено, не доклали жодних зусиль ні представники влади, ні міські чиновники. Усе, що тут робиться, це завдяки спонсорським коштам та грошам самого ж медичного персоналу. Як це не соромно, але лише голландцям, німцям та навіть полякам не байдуже, в яких умовах живуть українці з розладами психіки. Вони намагаються передати якусь гуманітарну допомогу, а наші митники лише здані на те, щоб тижнями затримувати передачі на кордонах.
Дитяче відділення психлікарні – єдине, де можна хоч трохи відійти від напруги. Тут створені мінімальні умови для дітей, які не так жорстоко крадуть їх дитинство. На стінах малюнки, які допомагають хоч трохи відпочити від сірості і вбогості. Однак і це заслуга спонсорів, а не наших можновладців. У мерії постійно говорять про гранти, спеціальні навчання для чиновників, щоб ті вміли складати відповідні проекти під здобуття грантів. А чи хоч один з них спробував таким чином залучити гроші із Заходу для цього закладу? Таж має ж Ратуша свого психіатра, який міг би по клопотати, завдати собі труду і у доброму сенсі використати своє службове становище – допомогти психіатричній лікарні. Та де там…
Йдемо далі сірими коридорами, дорогою нам розповідають, що на початках лікарня була розрахована приблизно на 1 тисячу 100 місць, зараз тут близько 1500 хворих, за радянських часів їх було ще більше. У лікарні сподівалися, що з приходом нового керівництва закладу тут щось зміниться, однак стало, мабуть, ще гірше. Складається враження, що вони просто склали руки, працюють на нові титули, роз’їжджають по міжнародних конференціях, долею кожного хворого їм просто не пасує перейматися.
Про солодку пісню «батьків» Львова про відповідальність
Міське керівництво, як зжована пластинка, говорить про європейськість Львова, що має стати взірцем для всієї України. Однак, що ми можемо виставити на показ? Нашу бездіяльність? Брудну білизну, яку намагаємося приховати, закинути в найдальший куток? Як інакше пояснити те, що міські чиновники відокремилися, відмежувалися від проблем людей з вадами психіки. Мер Львова на День незалежності з трибуни просторікує про відповідальність. Але відповідальність перед ким? Перед тими виборцями, що мають проголосувати за нього 31 жовтня? А ті, що сидять в закритих стінах (хоча частина з них також має право голосу) забуті? Не біда, вони й так проголосують, як їм скажуть? Після наших відвідин психлікарні, по вухах ріжуть слова мера, виголошені на урочистостях: «Найголовніше, що ми повинні навчити наших дітей, аби вони не повторювали наші помилки – це вміння брати на себе відповідальність. Адже саме відповідальність є ознакою справжньої незалежності. Сьогодні Львів має показати Україні саме такий приклад.Не голосні слова, а реальні дії. Україна, дійсно, чекає цього від львів’ян. Прикладу самоорганізації громади, яка дбає про своє місто, його інфраструктуру, соціальну сферу, про духовний і фізичний розвиток молоді». Ці слова, вочевидь, підказав Андрію Садовому його радник, «права рука», досвідчений психіатр Олег Березюк? Слова, слова, а що на ділі?
Отож, особливий привіт психіатру-раднику мера Олегу Березюку
Львівська обласна психіатрична лікарня – це така величезна проблема, яка потребує комплексного вирішення. Однак за цією тезою дуже зручно сховатися чиновникам міста, в якому знаходиться цей заклад. (До слова, у тому ж човні й голова Львівської облради Мирослав Сеник, який кілька років поспіль урочисто декларував свою опіку над Львівською психлікарнею). При цьому, ми не звинувачуємо нове керівництво Головного управління охорони здоров’я Львівської облдержадміністрації, бо знаємо, що вони намагаються хоч якось щось змінити, змінити кадри, однак при цьому наштовхуються на стіну спротиву і такої боротьби за посади, що волосся дибки стає. Спрацьовує принцип «Свій до свого по своє». Головний лікар Олександр Фільц – «свій», з середовища Андрія Садового, отже закриваймо очі, на жахи лікарні. Хороший лікар, а який менеджер – то десята справа. А, можливо, саме команда справжніх, кваліфікованих менеджерів змогла б вивести психлікарню з мороку? А тримання за крісло під патронатом своїх товаришів лише поглиблює жалюгідне становище лікарні. При цьому міська влада повністю відокремилася від проблем лікарні. Та хіба має значення, в чиєму підпорядкування перебуває цей заклад? Якщо він розташований на території міста і «прославляє» Львів, створює соціальну проблему, то чи зі спокійною совістю Олег Березюк може «вигрівати» своє місце біля мера? Звичайно, простіше радити мерові висаджувати в центрі міста квіти за кошти підприємців, відкривати все нові літні майданчики, проводити фестивалі сиру, вина, шоколаду та ще якоїсь чортівні, щотижня виїжджати з когортою журналістів з інспекцією в школу та піаритися на тому, як тут замінюють опалення за кошти громадян! Піаритися на ремонті доріг, які допомагає фінансувати держава, виїжджати на стадіон і розповідати, як стрімко Львів готується до «Євро-2012», після того, як це «Євро» ледь не завалили з великим тріском. Це ми вміємо як ніхто інший. А ще краще вміємо робити на цьому рекламу, з’являтися у кожному сюжеті теленовин наближених нам телеканалів. Наші чиновники можуть на всю Україну заявити, що до Львова приїде воскреслий Фелліні, і ми сприйматимемо це як норму.
Отож, підкреслюємо: найдивніше і найогидніше, що всю піар-службу нашої мерії, правильніше сказати департамент «Адміністрацію міського голови» дотепер очолює асистент кафедри психіатрії та психотерапії ЛНМУ ім. Д. Галицького, психотерапевт-психоаналітик Олег Березюк. Який до роботи у виконавчих органах працював лікарем-психіатром Львівського психоневрологічного диспансеру. Чому ж психіатр, який допоміг Садовому видряпатися на його олімп, не тикне носом свого шефа у справжні проблеми? Перед ними завдання, які дійсно потребують негайного вирішення, від яких залежить сотні людських понівечених життів, а не іміджеві справи, які, немов яскраві обгортки, подають нам піарники чинного мера. Чи пересівши з білих потрісканих стін у провладні кабінети, вони забувають, для чого прийшли до влади, а усі їхні обіцянки не варті й зламаного нігтя?
Цей жах «Кульпаркова» мусять побачити у Києві
Свято Дня незалежності минуло. Оминуло воно лише психлікарню на Кульпарківській. Не зазирнуло навіть краєм ока. Хворі не відчули себе складовою суспільства, львівської громади, не торкнулася їх проспівана Садовим й Березюком «відповідальність» влади. Для пацієнтів цього закладу до свята не вичистили унітази, не висадили квіточки, навіть не приготували святкової вечері.
Після усього побаченого, надія лише на центральну владу. Ми звертаємося до Президента України Віктора Януковича, через неспроможність керівництва Львова, бездіяльність колишніх державних чиновників, які довели до клямки Львівську обласну психлікарню, допомогти цьому закладу. Не дати «розбазарити» його майно, подбати про належні умови для хворих.
Бо ж у Львові немає влади, яка б це зробила. Є лише та, яка прагне будь-що знову зайняти свої крісла.
Устина Ямельна,
для «Західної інформаційної корпорації»
Коментарі
Додати коментар
zmolo.com
А гуманітарка митом не обкладаеться, на то вона і гуманітарна допомога-про це ви можете дізнатись на митниці навіть по телефону !
А робити косметичний ремонт в рентген кабінеті-тількі в одній кімнаті-14кв.метрів-за 28000 грн.це
вартість помальованих масляною фарбою стін без заміни барита(бо його просто нема де взяти),і це не маніпуляція плітками,а постійна праця частини керівництва.Курс долара був значно нижчий в той час.На жаль це не единий приклад,а тому і бюджет мізерний,і нормальну іжу дають під час комісій і раптом в ті дні ліки з"являються і залишеться нам самим себе підтримувати і захищати...
22:32 12.09.10
А старшим медсестрам санітарки городи сапають.
погоджуюсь з цим....
Я звертаюсь до тих людей, кому не байдуже, до тих, хто знає, хто і що робить насправді, і яких зусиль докладає для покращення існування пацієнтів психіатричної лікарні, до тих людей, яким не байдужа доля психіатричних пацієнтів. Люди, якщо хочете допомогти, прийдіть в лікарню і принесіть пацієнтам те, що вважаєте за потрібне. Повірте, це зігріє вашу душу і серце. Психіатрія і психічна хвороба це не табу. Це частина нашого життя, про яку не варто забувати жодній людині. І перш ніж писати усякий бруд, добре подумайте, чи ви не звинувачуєте справді працьовитих і чесних людей безпідставно !!! Дякую
Чи ви, лікарю, такий Святий і жодного разу в житті не взяли хабаря ? Легко анонімно поливати людей брудом. Мені дуже цікаво, чому в статті та і у вашому коментарі не згадуються ті добрі справи, які робило керівництво лікарні. Чому немає жодної фотографії тих відділень, у яких зроблені ремонти, де персонал своїми силами та силами всієї лікарні впроваджує нові методи реабілітації, облаштовує кімнати для роботи з пацієнтами, і прагне досягти чогось кращого ?!Чому ніхто не написвав жодного слова подяки цим людям ?!Чому б не спитати тих людей, які багато років працюють в цій лікарні віддано своїй справжній справі - лікаря? Інша справа, якщо стаття замовлена і люди, які лишають тут свої коментарі, зацікавлені у зміні теперішнього керівництва, аби просунути свої інтереси.
От Ви, пане "той хто "любить березюка&qu", можливо керівництво лікарні колись зробило Вам справедливе зауваження по роботі, яке зачепило Вашу гордість і тепер Ви прагнете помсти ? А що, такий варіант можливий. Дуже низько і підло робити це таким чином.Це характеризує Вас зовсім з поганого боку, як невиховану та нерозумну людину. Про що Ви взагалі говорите? Які підвали, набиті грошима? Які холодильники? Син Фільца не сидить у ному відремонтованому приміщенні. Ви бачили той підвал, набитий грошима, чи як Закаль крав холодильник, чи як Кошулинська чи Гульчій брали хабар, чи як розкрадалась гуманітарка? Шановний, а що зробили ви, аби та гуманітарка взагалі потрапила до лікарні ? Домовлялись з іноземними колегами, чи розмитнювали її ? Зайдіть в дитячий відділ, подивіться уважно, можливо тоді у вас прокинеться сумління. Хоча, у вас його не було від народження ! Як легко маніпулювати плітками ! Ви спробуйте зробити щось для лікарні, а не ляпати язиком попусту. Цікаво би було подивитись на Вас в ролі керівника (головного лікаря, чи його заступників). Цікаво побачити, як швидко б ви покращили стан лікарні, добились кращого фінансування для галузі психіатрії, підтримували контакти з іноземними партнерами, намагалися б розвиватись у всіх напрямках і психіатрії, і психотерапії, і з мізерним бюджетом закуповувати для пацієнтів нормальну їжу та кращі ліки, і підтримати і захистити кожного...
а мне по[***] я негер
ну є така стаття , ну є проблеми (а в кого їх немає) , психіатрія завжди була "обділена" фінансовою увагою мінздраву, далі що??? Березюк тут при чому? Ну що з того , що він психіатр? А Фільцу що робити,як ті ж гроші не дають на покращення умов ? Мені огидно від такої статті, хоча я не прихильник а ні одного, а ні другого. Журналістам шкода хворих??? Хтось з Вас думає , що ніколи не буде мати проблем із здоров'ям ? Чи журналісти думають , що вони не хворітимуть? Я хочу бачити , як хтось з Вас прийде в будь-яку медичну установу просити допомогу... і як Ви будете "співати" , що не маєте відношення до журналістів взагалі , як винуваті пси з піджатими хвостами скиглити - "ой болить то, ой ще то... "
Вам допоможуть в міру можливостей, Вас будуть лікувати , Ви вилікуєтесь, а як вийдете з лікарні (будь-якої) - починайте поливати брудом лікарів, головних лікарів, санітарок , короче кажучі всіх , хто був поруч. Бо без журналістів можно жити, а без лікарів - ні.