Олексій Шумик: Я не згоден з тим, як мера Луцька виключили з лав СДПУ(О)...

З лютого 2005 року Волинський обком СДПУ(О) очолює Олексій Шумик. Він постійно «світиться» на екранах місцевого телебачення, інтерв’ю з ним охоче друкують навіть відверто «помаранчеві» видання. З редакторами пан Шумик «на ти», адже за фахом є їх колегою, – кілька років тому сам очолював газету Луцької міськради. Та після критичної публікації про тодішнього губернатора Волині Анатолія Француза пішов з посади редактора, гучно грюкнувши дверима...

– Пікетуючи 29 квітня приміщення обласної влади, Ви вели відверту та толерантну полеміку із заступником голови ОДА Василем Байцимом. Із новою владою волієте говорити на рівних?

– То був протест проти дій влади щодо ціноутворення на вітчизняному ринку. Я глибоко переконаний: не мине й двох місяців і ми будемо пожинати плоди некомпетентної, непрофесійної діяльності нової влади. Щодо рівності, то ми нікому не дозволимо ставитися до нас зверхньо чи якось підкреслювати свою вищість. «Есдеки» на Волині самодостатні, і ми дійсно відкрито дивимося людям у вічі. Хоча про яку рівність може йти мова, коли вони при владі, а ми в опозиції? Звичайно, обласній владі можна подякувати, що не боїться вийти до пікетуючих. Інша справа, що Василь Байцим оперував цифрами, які свідчили, що він не володів інформацією щодо дійсних цін на ринках Луцька. Ми відкрито сказали йому про це. І коли він запропонував разом з’їздити на ринок, наші активісти пристали на цю пропозицію. Відвідали ринки й переконалися, що правда на нашому боці.

Мене дивують вояжі пана Бондара (голова Волинської ОДА – авт.) ринками міста в супроводі мера чи інших високопосадовців. Усіх їх люди знають в обличчя, до таких візитів на ринках відповідно готуються. З’являється такий кортеж на ринку – ціни на м’ясо знижуються до 15-16 гривень за кілограм. Тільки-но губернатор покидає межі ринку – ціни стають удвічі більші. Та пошліть якогось рядового клерка-службовця, хай доповість вам, які ж реальні ціни. Самі ж займайтеся більш вагомими справами.

– Водночас Ви заявляєте, що не можете не помічати благих намірів з боку нового голови ОДА Володимира Бондара...

– Переконаний: нам не треба кидатися на нову владу з ненавистю. Маємо бачити сильні сторони своїх опонентів, і навіть дечому в них повчитися. Зокрема, методам боротьби за владу, роботи з масами... Рівень довіри до теперішнього голови ОДА серед волинян не менший, аніж авторитет Президента Ющенка в Україні. Чи стане він добрим керівником – покаже час. Як представники державницької партії, ми не будемо огульно критикувати нову владу, але уважно слідкуватимемо за її діями і застерігатимемо від помилок.

– Олексію Павловичу, однопартійці довірили Вам очолити організацію якраз у момент переходу партії в опозицію. Що таке опозиція у Вашому розумінні?

– На жаль, в Україні так і не прийнято закону «Про опозицію», де було б чітко окреслено, що таке опозиція, які вона має права і гарантії. Думаю, не тільки керівники нашої партії, а й Президент, уряд і парламент не до кінця розуміють, що це значить в нинішніх умовах. Такий закон необхідний, аби опозиція чітко знала, які політичні права має, в який спосіб ці права захищені, на що вона може розраховувати, аби на щось реально впливати. Теперішня влада, ще будучи опозицією, ініціювала розгляд такого закону парламентом. Тодішня влада противилася, проте добровільно, без будь-яких законодавчих примусів, віддала опозиціонерам посади голів кількох ключових комітетів, зокрема бюджетного, зі свободи слова...

Логічно було б, аби теперішня влада повернула ці комітети вже новій опозиції, але вони за них продовжують триматися, як «воші за кожуха». Як на мене, в цьому відношенні теперішня влада веде себе більш ганебно і непорядно, ніж попередня. Нехай би продемонструвала послідовність своїх дій і таки винесла на розгляд парламенту законопроект «Про опозицію».

– Які, на Вашу думку, причини провалу президентської кампанії Януковича на Волині?

– Вважаю, що тільки проаналізувавши помилки, визнавши власні прорахунки, можна рухатися далі. На моє глибоке переконання, чи не найслабшим місцем нашої партії є відсутність глибокого аналізу процесів, що відбуваються у глибинці. Причому аналітики не закордонних іміджмейкерів, а людей, які живуть у цьому середовищі, знайомі з особливостями регіональних еліт, здатні передбачити їхню реакцію на ту чи іншу дію влади.

У партії мусить бути щоденна внутріпартійна дискусія. Аби ми не наступали двічі на одні й ті ж граблі.

– І який вихід з ситуації?

– СДПУ(О) – партія переважно інтелігентів та інтелектуалів. Тому нам насамперед слід звернути погляди до інтелігенції, яка завжди була найчутливішою і найпрозорливішою щодо з’яви нових тенденцій у суспільно-політичному житті. Представники найбільш дієвого її загону – журналісти – на Волині це вже відчули. Після того, як деякі горе-патріоти стали таврувати модним словом «люстрація» аксакалів волинської журналістики. Нещодавно вони пікетували найповажнішу в краї газету «Волинь», якій перед виборами погрожувала судом Партія Регіонів: нібито за те, що публікує приховану антирекламу провладному кандидату. Націоналісти ж звинуватили «Волинь» у тому, що публікувала статті проти опозиційного кандидата. Для утвердження свободи слова пікетувальники зробили неоціненну справу: журналістська братія враз прозріла і отверезіла, усвідомивши можливі наслідки такої люстрації. Редактори об’єдналися, з’явилася спільна заява.

На цьому тлі виважений, не злорадно-крикливий голос нової команди СДПУ(О) на Волині зустрів якщо не повагу, то, принаймні, розуміння, готовність до конструктивної співпраці. Ще раз наголошу: конструктивної! Не радіти неуспіхам нової влади, не зловтішатися, але й не дивитися крізь пальці на ті її дії, які можуть спричинити негаразди в середовищі регіональних еліт. У людей інтелігентних така позиція гідна поваги. За цим прийде й довіра мас.

– Як би Ви оцінили конфлікти обласної виконавчої влади з керівництвом облспоживспілки, обласної прокуратури?

– Як на мене, то на сьогодні система облспоживспілки в Україні себе повністю вичерпала, але чомусь вмирає дуже повільно. Споживча кооперація – то майже суцільна ганьба. Якщо десь в області й залишився якийсь «гадючник», то це споживспілчанське. Спілка практично перетворилась у перекупника, роблячи божевільні націнки. Цій системі треба або знайти нормальних менеджерів, які витягнуть її з болота, або ж вона має перестати паразитувати на тілі народу. Є ряд запитань і до прокуратури. Стільки претензій, скільки їм сьогодні висловлюють, зокрема й західні інвестори, це ненормальне явище. На Волині прокуратура бездіяльна. Виникає підозра, що прокуратура зацікавлена, аби не порушувати питання волинської «прихватизації». Я не можу зрозуміти позицію Генпрокурора: чому він тримає на посадах таких прокурорів?

– Ваше ставлення до реприватизації?

– Переконаний: огульна реприватизація принесе більше зла, ніж користі. Ми відштовхнемо й тих нечисельних інвесторів, які погодилися вкладати гроші в нашу економіку. А якщо влада знову зміниться – нова команда теж підніматиме це питання? Хоча згоден: ці процеси слід зробити максимально прозорими. Чому б, скажімо, в регіонах не скласти «приватизаційні мапи»? Мені, як мешканцю Волині, цікаво було б дізнатися, який об’єкт, ким і за скільки був куплений, хто в цей час керував або керує містом, районом, областю... Щоб кожен міг співставити, у яких родинних чи бізнесових стосунках перебувають ті, хто купив ці об’єкти, з тими, хто на той час був при владі, членами їх сімей. Думаю, що багато посадовців потрапили б до списків ворогів народу.

Новий факт – рішення Луцької міськради щодо приватизації музичної школи. Під тиском громадськості прокуратура оскаржила його в суді. І знаєте, ким ця школа приватизована? Донькою мера. Не буду стверджувати, але злі язики кажуть, що за цю частину приміщення, яку приватизували, сплачено трохи більше 60 тисяч гривень. І це в той час, коли трикімнатна квартира в Луцьку вже дотягує до 50 тисяч доларів США.

– Під час пікетування Ви вимагали від обласної влади оприлюднити списки «Героїв Волині», які розбагатіли, зловживаючи службовим становищем. Ви прихильник люстрації?

– Люстрація суперечить не лише українському, а й світовому законодавству. Хоча не як секретар обкому, а як громадянин України, я не проти оприлюднення списків тих, хто у свій час, починаючи ще зі студентської лави, «стукав» на своїх же. А вже виборці самі розберуться, кому і в якій мірі слід довіряти свій вибір. Бо такі люди були не лише у старій владі, вони спішно перефарбовуються і проникають у нову. І саме вони становлять для неї найбільшу небезпеку. В цьому плані я, можна сказати, за люстрацію. Бо стільки вже в Україні всілякої нечисті розвелося, що треба якось очищати від цього суспільство...

– Як відзначає «помаранчева» преса, позиція обкому, яка йде від Вас особисто, нібито різниться від позиції партії в цілому. Вам приписують прозорість дій, відсутність критиканства, конструктивізм у стосунках зі владою, комунікабельність і демократизм. Не боїтеся, що через таку позицію Вас можуть попросити з партії?

– Скажу однозначно: позиція облорганізації і зокрема її секретаря щодо процесів, які відбуваються в державі, повністю збігається з позицією керівництва нашої партії. Якщо, можливо, у своїх висловах і діях ми трішки обережніші, то на це є вагомі причини.

У деяких питаннях ми мусимо виходити з ситуації, що сформувалася у нашому регіоні. Методи, які можна ефективно використовувати, скажімо, у Харкові чи Миколаєві, можуть бути абсолютно неприйнятні в Луцьку. Я вважаю, що сьогодні в опозиції на Сході України бути легше, ніж в опозиції на Заході. Ми мусимо рахуватися з тим, що 90% волинян віддали свої голоси за Віктора Ющенка.

Розраховуємо, насамперед, привернути увагу тих 9-10%, які за нього не голосували. Хоча сподіваємося й на підтримку тих, хто не дуже хотів бачити Президентом Ющенка, але голосував «за», у такий спосіб протестуючи проти минулої влади. З усією відповідальністю заявляю: на сьогодні наші форми і методи роботи на Волині знаходять цілковите розуміння у центрального керівництва партії.

– На Волині тривають внутрішні чвари в таборі «помаранчевих». Закиди на адресу губернатора лунають з боку регіональних лідерів УНП, «Батьківщини»...

– Перші кроки нової влади мені чимось нагадують класичне українське весілля, яке необмінно закінчується мордобоєм. За традицією, на нього запрошують усіх родичів. Але одним на застіллі виділяють ліпші місця, іншим гірші. Дехто називає це «дерибаном» посад. У міру того, як гості обпиваються, починається з’ясування стосунків... Нас на це весілля не запрошували, тож нам нема сенсу влазити в їхню бійку. Ми на цьому весіллі лише запорожці, тож лише спостерігаємо за всім цим зі сторони. Але розказати людям про те, що відбувається, – наш обов’язок. І повірте, народ уже потроху починає давати оцінку і весіллю, і чварам.

– Кажуть, що після виборів «есдеки» масово здавали партквитки?

– На Волині партія налічує понад 5 тисяч членів. В грудні-січні ми отримали близько 200 заяв про вихід. Наскільки це масово, судіть самі. Щоправда, вийшли деякі секретарі райкомів і міськкомів. Та я не робив би з цього трагедії. Коли партія була провладною, ці люди правдами-неправдами просилися до нас, аби посісти владні посади. Вони ж перші й залишили нас. Партія звільнилася від зайвого баласту, стала морально чистішою. Наразі процес виходу призупинено, вже в лютому-березні надійшло кілька сотень нових заяв про вступ. Приємно, що до нас іде молодь, яка становить понад третину волинської парторганізації, близько половини – жіноцтво.

– І на що розраховуєте в регіоні, де 90% отримав Ющенко?

– Повірте мені: вже через півроку в опозицію стоятимуть у черзі. У 2006-у на Волині ми візьмемо прохідний бар’єр. За рахунок чого – поки не говоритиму. Скажу лише, що ми підемо в народ, будемо серед людей, станемо для них зрозумілими. Те становище, в якому сьогодні опинилася СДПУ(О), мені нагадує ситуацію довкола Компартії в 1991-у. Тоді на комуністів вішали всіх «собак», тепер – на нас. Хоч переважно це чужі «собаки». І дуже скоро прості люди це зрозуміють...

– Сьогодні усі, кому не лінь, пікетують луцьку мерію, яку очолює колишній секретар обкому СДПУ(О) Антон Кривицький. Як Ви оцінюєте роботу міського голови та виконкому?

– Як люди з певним життєвим досвідом, ми спроможні зрозуміти один одного. Тим паче, що в одному з недавніх інтерв’ю пан Кривицький заявив, що залишається переконаним соціал-демократом. Я, до речі, відкрито висловив свою позицію: я не згоден із тим, як його виключили з лав СДПУ(О)... Хоча чимало нарікань на дії міської влади дійсно мають під собою грунт. Досить глянути на жахливий стан доріг, особливо на віддалених від центру вулицях і вуличках. А як халатно працює міське управління житлово-комунального господарства! Як наслідок, «жеківці» пікетували приміщення обласної влади, підмочуючи цим не лише авторитет міського голови, а й нового губернатора...

А приватизація земельних ділянок навпроти 4-ї міської гімназії? Колись там було кладовище, тепер практично на кістках тут ведеться будівництво. Для Луцька це взагалі проблема, в нас дуже багато споруд на кістках стоїть! І що прикро: міська влада продовжує давати дозволи на подібне будівництво.

– Політичний тиск на членів СДПУ(О) чиниться?

– На Волині я особисто не знаю подібних випадків. Переконаний, що у нас цього не станеться. Якщо ж нова влада щось подібне собі дозволить, про це знатимуть усі. Вважаю, що сьогодні основне моє завдання як секретаря обласної парторганізації, моїх соратників – говорити людям правду. Нова команда «есдеків» на Волині не несе жодної відповідальності за ту владу, яка була, зокрема біля керма області. Ні я, ні мої заступники при владі тоді не були. Більше того: кожен із нас у міру можливого намагався висловити свій протест проти того, що відбувається на Волині. І ми його таки висловлювали – то незаперечний факт.

– У яких стосунках перебуваєте з регіональними лідерами інших опозиційних партій?

– Ми підтримуємо контакти, однак, на жаль, я особисто не бачу практично ніякої їхньої активності. Ні в плані опозиційності, яку декларують їх столичні лідери, ні в плані політичних дискусій. Хоча ми відкриті до переговорів із будь-якими державницькими політичними силами. Наразі можу сказати лише одне: ми обов’язково братимемо участь у виборах до органів місцевого самоврядування. З цих питань уже ведуться переговори про спільні дії. Переконаний: після виборів 2006 року наші інтереси на Волині буде кому представляти.