п'ятниця, 8 грудня, 2017, 9:35 Влада
Кар’єра нового лідера терористів з «ЛНР»
Юрій Михальчишин
народний депутат України VII скликання,
кандидат політичних наук (2009 р.), радник голови СБУ (2015-2016 рр.)
Леонід Пасічник. Фото: ZIK/EPA-EFE/ALEXANDER ERMOCHENKO
Леонід Пасічник. Фото: ZIK/EPA-EFE/ALEXANDER ERMOCHENKO

Смакуючи кримінально-чекістські рольові ігри минулих кількох тижнів в окупованому росіянами Луганську, вітчизняні мас-медіа та експерти оминули увагою важливий епізод. Особа нового ватажка луганських терористів Леоніда Пасічника з позивним «Магадан» потребує більш деталізованого вивчення та усвідомлення глибини загрози національній безпеці.

Колишній полковник СБУ (не «підполковник», як писали численні видання) Леонід Іванович Пасічник прослужив в органах держбезпеки 20 років: з липня 1993 р. скромним оперуповноваженим відділу у боротьбі з корупцією та оргзлочинністю УСБ України по Луганській області до грудня 2013 у невизначеній ролі в розпорядженні начальника луганського обласного управління. На цей часовий проміжок припадає служба на різних оперативних посадах по лінії «К»; пік кар’єри – начальник 1-го відділу головного відділу у боротьбі з корупцією та організованою злочинністю в рідному обласному управлінні. Цьому передувала робота з спеціалізацією в такій делікатній сфері, як протидія незаконному перевезенню товарів через українсько-російський кордон, увінчана медаллю «За військову службу Україні» з рук Президента В. Ющенка.

Як тепер припускають знаючі люди, саме в цей час і відбулося закріплення згоди фігуранта на конфіденційне співробітництво з спеціальними службами РФ, легендоване під «оперативний успіх» у вигляді затримання великої партії російської контрабанди та горду відмову від «пропозиції хабара» (також, ясна річ, легендованої). Наступна сходинка кар’єри Пасічника – посада начальника міжрайонного відділу УСБ в Луганській області в Стаханові (колишня Кадіївка) (вересень 2008 – лютий 2010 р.). Потім – три роки безтурботного перебування в астралі у вигляді посади «офіцера діючого резерву головного відділу контррозвідувального захисту економіки» обласного управління. Взагалі доцільність існування таких форм оперативної роботи є предметом гострих дискусій в безпековому середовищі, оскільки про якусь серйозну законспірованість таких посад говорити несерйозно, вплив на оперативну обстановку сумнівний, контроль за оперативно-службової діяльністю віртуальний, а зарплату невідомо за що платити доводиться.

Втім, у випадку Пасічника, посада офіцера діючого резерву по лінії контррозвідувального захисту економіки – це радше позиція «смотрящого» (цей термін полюбляли автори донецько-луганського економічного дива), який мав хороші матеріальні стимули та достатньо часу для виконання доручень кураторів з ФСБ за іншими лінями роботи. Пріоритет – розвал оперативно-службової діяльності української спецслужби за усіма можливими лініями.

Весну, літо та осінь 2013 р. Пасічник провів у розпорядженні начальника УСБ України в Луганській області (це ситуація, в якій на роботу навіть через день ходити необов’язково) та був звільнений за станом здоров’я у запас Служби безпеки України. Показово, що відповідний наказ тодішній Голова СБУ (за сумісництвом офіцер ФСБ) Якименко підписав 30 листопада 2013 року. Якраз на старті подій Майдану.

Перебуваючи на військовому обліку в УСБ України в Луганській області як офіцер запасу, навесні 2014 р. долучився до російських кураторів у веденні диверсійно-терористичної діяльності проти громадян країни, якій давав присягу на вірність. Разом із іншими зрадниками Батьківщини Пасічник створював так зване «міністерство державної безпеки ЛНР», яке й очолював донедавна.

Згідно з відомостями МВС України, його розшукують за ч. 1 ст. 109 ККУ (дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади), ч. 2 ст. 110 (посягання на територіальну цілісність і недоторканність України, вчинене особою, яка є представником влади) та ч. 1 ст. 3-258 (створення терористичної групи чи терористичної організації).

Разом з тим, не зрозуміло, чому Пасічнику донині не інкримінується державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України. Ст. 111 ККУ передбачає, що з об’єктивної сторони державна зрада може виявитися у таких формах: 1) перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту; 2) шпигунство; 3) надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України. За родовим об’єктом цей злочин належить до злочинів проти основ національної безпеки України, а, отже, провадження в такому випадку реєструють органи СБ України. Підстав для цього має бути достатньо – за оперативними матеріалами контррозвідки СБУ та даним радіоперехоплень.

Важливо не забувати й інше – точнісінько за такою ж вербувальної схемою, як працювали з Пасічником офіцери ФСБ на українсько-російському кордоні, робота з придбання агентури велася й з іншими «фахівцями по боротьбі з контрабандою».

І не лише на кордоні між Україною та РФ.

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
2017-12-11 23:06:05