четвер, 7 грудня, 2017, 17:07 Людина
Ірина Ключковська закликає підтримати польського історика Євгена Місила
Ірина Ключковська. Фото: Роман Балук/ZIK
Ірина Ключковська. Фото: Роман Балук/ZIK

Директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою (МІОК) Ірина Ключковська звертається з проханням підтримати Євгена Місила, польського історика та архівіста українського походження, директора приватного Українського Архіву у Варшаві, колишнього співробітника Польської академії Наук, члена наукового Товариства ім. Тараса Шевченка, автора численних наукових праць, зокрема монографії «Акція «Вісла». Документи та матеріали 1947» та багатьох інших.

Про це Ірина Ключковська написала на своїй сторінці у Фейсбуці.

Подаємо її допис у повному обсязі:

«Після того, як Євген Місило через свою наукову доброчесність та проукраїнську позицію втратив роботу, почалися його поневіряння. Про це він розповів на своїй сторінці у ФБ, чий допис переклав українською відомий перекладач і історик Андрій Павлишин.

Навіть у цей складний для себе особисто час Євген Місило підтримує інших, зокрема Володимира В’ятровича на сторінках «Української Правди.

З метою моральної підтримки хочемо запросити відомого історика Євгена Місила до Львова та запропонувати прочитати лекцію. Усіх, кого зацікавила ця інформація, просимо звернутися за тел.: 032 258-01-51.

Подаємо також переклад інформації зі сторінки Євгена Місила на Фесбуці (Eugeniusz Misiło)

«Минулої суботи я востаннє підмітав вулицю в німецькому селі в Гессені. Я приїхав сюди, щоб заробити на повернення боргів, яких набув, видаючи книжку «Операція «Вісла» 1947».

Після виходу першого видання в 1993 році я втратив роботу в Інституті літературних досліджень Польської Академії Наук. Після публікації книжки в 2014 році, попри мою докторську ступінь, я вже ніде не міг знайти роботу. Навіть на автозаправній станції чи як помічник кухаря в піцерії в маленькому містечку Орнета в Вармії. Раз я був занадто старий, а іншого разу занадто розумний для необхідної кваліфікації, а найчастіше відпадав після того, як про мене знаходили в «ґуґлі» інформацію при перевірці мого резюме. Заробити на життя писанням і продажем книжок не вдалося. Врешті-решт, я винайняв квартирантам власне помешкання на два роки, щоб підтримати сина, котрий навчався в Політехніці, і поїхав у село. А точніше повернувся туди.

У такі моменти в житті можна сподіватися на підтримку небагатьох. Політики, колишні депутати, за яких ви голосували і яких підтримували, коли вони того потребували, тепер мають вас в с...! І власне тим нечисленним, хто допоміг мені вижити в найважчі миті, я сьогодні хочу дуже щиро подякувати!

Весну я провів на будівельних риштованнях, рихтуючи будинки, розбиваючи травники і поливаючи садочки в тих, хто мав в с... операцію «Вісла» і мартирологію. Коли потреба в зрошуванні відпала, я найнявся в Німеччині опікуном до «дідуся з вермахту». Праця важка, але принаймні вечорами я міг працювати над новою книжкою, а раз на тиждень поїхати до сусіднього міста, щоб випити еспресо в італійському кафе з безкоштовним Wi-Fi і при цій нагоді умістити текст на FB. Італієць, власник кафе, який лаявся з дочками італійською, чудове еспресо Ceb Caffe і Facebook утримували мене при житті.

Доля наче пожартувала зі мною, адже я натрапив на 80-річного німця, який народився на Волині! Його предки кілька століть тому переселилися з Німеччини і осіли в колонії Матильдів у ґміні Щурин Луцького повіту. Про українців він згадував дуже добре. На жаль, коли почалася війна, фюрер Адольф наказав їм [волинським німцям] притьмом повертатися «на родіну», себто до «фатерлянду», щоб зміцнити німецький елемент у так званому Вартегау в околицях міста Велюнь, замість вигнаних звідти поляків.

Коли в 1945 р. поляки повернулися до власних домівок, родина волинських німців, тікаючи від руских танків, зупинилася допіру в гористому північному Гессені, за кільканадцять кілометрів за лінією кордону з майбутньою НДР. Гер Едмунд часто скаржився, що земля в Гессені не така родюча, як в Україні.

У неділю я сів у потяг у Ґеттінґені і з пересадками в Ганновері та Берліні вирушив додому. По дорозі я писав «(A)ІСТОРИЧНІ ПРОСТОРІКУВАННЯ».

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
2017-12-14 00:41:35