середа, 6 грудня, 2017, 11:53 Людина
Марко Р. Стех: Маляр-символіст Юхим Михайлів і таємна «Дев’ятка»
Маляр-символіст Юхим Михайлів
Маляр-символіст Юхим Михайлів

У 1926 році один з кращих українських митців свого часу Юхим Михайлів описав у спогаді захопливу історію про таємне коло творців української культури у розтерзаному війною і революцією Києві 1919 року. Після урядів Центральної Ради, гетьмана Павла Скоропадського, Директорії УНР, Київ захопила реакційна Біла Гвардія, яка билася за царя і «єдіну нєдєліму Росію».

В атмосфері білогвардійського терору, брутальних антиукраїнських переслідувань і антиєврейських погромів, багате культурне життя Києва завмерло. Проте в час, коли сам акт прилюдного використання української мови міг стати приводом для розстрілу, провідні українські творці таки не припинили діяти і творити.

Михайлів описує діяльність секретної групи, названої малим братством або «дев’яткою», оскільки її ядро було свідомо обмежене до дев’яти вибраних, а розширене коло творило не менш символічну «дванадцятку». Натхненниками групи були Георгій Нарбут, засновник необарокової традиції в українській графіці, та основоположник модерного українського театру Лесь Курбас. Крім них до «дев’ятки» належали між іншими, віртуозний поет Павло Тичина, пророк українського футуризму Михаль Семенко, композитор Пилип Козицький, поет-ерудит Микола Зеров та й сам Михайлів, витончений маляр-символіст.

 

«Мале братство» було створене на зразок поширених в тому часі містичних гуртків. Воно мало систему секретних символів, перстенів і кодів, не лише для збереження таїни у колі втаємничених, а й для надання діяльності ритуального виміру. Бо хоч принципи і правила «дев’ятки» були значно менш строгими, ніж у гуртках окультистів, члени кола усе-таки підкреслювали ідеалістичний та езотеричний характер групи, дотримуючись, між іншими, магічних ритуалів, створених Курбасом і Нарбутом ради об’єднання членів у самовідданій службі мистецтву загалом задля відродження української культури зокрема.

Зрештою, провідні члени «дев’ятки» були віддавна зацікавлені містичними аспектами мистецтва. Нарбут був у минулому членом символістичного руху «Світ мистецтва» та його творчість органічно виростала з символізму, який принципово відкидав реалізм і уважав матеріальні, нібито дійсні речі тільки ефемерними символами невидимих узорів духовної енергії, яка формує світ. А Курбас ще в час студій у Відні захопився містичними теоріями Рудольфа Штайнера і упродовж 1910 року проповідував конечність повернення театру до джерел релігійного ритуалу та й навіть снував плани створення театрального монастиря. І він перший в Україні створив у своєму «Молодому Театрі» символічні вистави.

Робота Юхима Михайліва
Робота Юхима Михайліва

Та й сам автор спогадів, Юхим Михайлів, будучи провідним символістом в українському мистецтві, у своїй творчості неодмінно утілював езотеричні ідеали. У контексті секретних зустрічей «дев’ятки» він створив еніґматичну картину «Музика ночі», в якій композиція зір на нічному небі передає враження наче музичної ораторії Всесвіту, містичної музики сфер. Зрештою, музика, а точніше властиве символізмові намагання досягти синтетичного поєднання різного типу мистецтв було постійною рисою творчої манери Михайліва, який нерідко компонував цикли картин на основі музичних структур.

Робота Юхима Михайліва
Робота Юхима Михайліва

Приміром, створений 1916 р. триптих «Соната України», в якому мрійливо медитативна картина «Старий цвинтар» становить музичне адажіо, композиція «Зруйнований спокій» бринить дещо моторошними звуками алегро, а візія «Блукаючий дух» завершує сонату містерійним музичним скерцом.

В ідеалістичному прагненні до синтезу мистецтв, а зокрема малярства, музики й поезії, творчість Михайліва споріднена з мистецтвом провідних символістів, а особливо литовця Мікалоюса Константінаса Чюрльоніса. Проте, на відміну від Чюрльоніса, який послідовно шукав універсальної мови символів, не прив’язаних до конкретної національної традиції, Юхим Михайлів органічно вкорінений у чорнозем українського мистецтва. Чи не всі його картини глибоко поєднані не лише з очевидними символами рідної національної традиції, а й зі структурами українських орнаментів, які Михайлів із захопленням досліджував.

Робота Юхима Михайліва
Робота Юхима Михайліва

Народжений на побережжі Чорного Моря на Херсонщині, навіть під час навчання в Росії Михайлів ніколи не втрачав контакту з батьківщиною, будучи, між іншими, провідником українського земляцтва у Москві. Після революції він повертається в Україну, до Києва, де роками невтомно працює не лиш як маляр, але й як провідний діяч культури, між іншими, голова важливого Товариства ім. Леонтовича. Він викладає в мистецьких училищах, виховуючи нове покоління митців і фотографів. І попри те, що час до часу він підкоряється тискові більшовицької влади й малює соцреалістичні полотна, Михайлів в основному лишається символістом, віртуозним майстром алегорії, містичної загадковості та атмосфери медитативності і таїни. Совєтські політруки не раз заборонами знімають його картини з виставок, такі як «За завісою життя» і «Закуте мистецтво», в яких вбачають алегоричну критику брутальних нових порядків.

Михайлів не зміг уникнути кари за нонконформізм. У 1934 рік у час сталінського терору митця арештують і засилають на північ Росії, де рік опісля він помирає. Його твори опиняються під забороною і тільки завдяки самовідданій опіці дружини Ганни, кращі картини Юхима Михайліва збереглися до наших днів. У час війни Ганні вдається вивезти багато картин до таборів Ді-Пі у Німеччині, а відтак до Америки. Останніми роками творчість Михайліва поволі стає відомішою його землякам в Україні, але ще далеко до того, щоби українське суспільство усвідомило цю творчість як невід’ємну частку своєї культурної спадщини, як аспект свого особистого культурного Я. У міру можливостей, сприяймо тому процесові.

Марко Роберт Стех,
для IA ZIK

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
2017-12-17 17:38:53