вівторок, 5 грудня, 2017, 11:31 Світ
Щури Нью-Йорка
Щур. Фото: theatlantic.com/Lucas Jackson/Reuters
Щур. Фото: theatlantic.com/Lucas Jackson/Reuters

Нью-Йорк – це місце, де щури вилазять з туалетів, кусають немовлят, забираються на пасажирів, що дрімають у потягах, диктують свої правила в ресторані Taco Bell та нахабно тягнуть шматок піци сходами метро. Американський студент-аспірант Метью Комбс провів дослідження щурів Мангеттена та виявив вплив міста на їх генетичну різноманітність. «Нема кращого місця для дослідження щурів за Нью-Йорк», – каже він.

Комбс є аспірантом Фордгамського університету і, як багато молодих людей, приїхав до Нью-Йорка, щоб втілювати свої мрії. А його мрії полягають у вивченні міських щурів. Протягом останніх двох років Комбс та його колеги ловили коричневих щурів на Мангеттені, визначали їх ДНК та створювали повний генетичний портрет найбільш поширеної популяції гризунів у місті.

Загалом, щури Мангеттена генетично схожі на тих, що походять із Західної Європи, особливо з Великобританії та Франції. Вони, швидше за все, потрапили у місто на кораблях у середині XVIII ст., коли Нью-Йорк був ще британською колонією. Комбс був здивований, виявивши, що щурі Мангеттена настільки гомогенетичні за походженням. Нью-Йорк був центром активної торгівлі та імміграції, проте нащадки цих західноєвропейських щурів добре втримали свої позиції.

Коли Комбс детальніше проаналізував гризунів, помітив різні субпопуляції. Мангеттен має дві генетично визначні групи пацюків: щури Верхнього Мангетенна та щури Нижнього Мангетенна, що розділені географічним бар’єром – Мідтауном. Не те щоб у Мідтауні не було щурів, просто у комерційному районі нема стільки побутового сміття (тобто їжі) та задвірок (тобто притулку), які так обожнюють щурі. Оскільки пацюки, як правило, впродовж свого життя переміщуються у межах декількох кварталів, Верхні щури з Нижніми сильно не змішуються.

Коли дослідники заглибилися ще далі, вони з’ясували, що різні квартали мають своїх щурів. «Якщо ви дасте нам пацюка, ми скажемо, з якої він частини міста, – каже Комбс. – Вони насправді мають свої унікальні маленькі щурячі райони».

Комбс і його команда студентів-старшокурсників провели літо, виловлюючи пацюків. Вони отримали офіційний дозвіл на доступ до великих зелених зон, таких як Центральний парк, а також до менш засаджених ділянок, що у межах міста. І вони опитали місцевих жителів. «Часто вони були дуже-дуже раді показати, де у них є щури», – говорить Комбс.

Хоча кількість щурів величезна, їх нелегко спіймати у пастки. Вони остерігаються нових об’єктів. Як приманку, ловці щурів використовували поєднання арахісового масла, бекону та вівса.

Для аналізу ДНК Комбс відрізав маленьку частинку щурячого хвоста. Команда також взяла зразки тканин для інших дослідників, зацікавлених у вивченні того, як щури поширюють захворювання у міському середовищі.

Комбс зараз пише дисертацію з екології щурів Нью-Йорка. Він аналізує те, як певний набір характеристик впливає на просторовий розподіл щурів Мангеттену.

Мета дослідження полягає у тому, щоб допомогти Нью-Йорку впоратись із проблемою пацюків, що становлять справжню небезпеку для здоров’я людей. У липні цього року міський голова Нью-Йорка Білл де Блазіо оголосив про план знищення гризунів, і це план вартістю 32 млн доларів. Видання The New York Times іронічно зазначило: «Коли справа стосується пацюків, то було 109 мерів Нью-Йорка і, мабуть, стільки ж планів порятунку. Їхній загальний рахунок становить приблизно 0 до 108».

Сара Жанг,
The Atlantic

Переклад з англійської Оксани Вергелес, для ІА ZIK

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
2017-12-17 17:37:48