понеділок, 4 грудня, 2017, 15:57 Львів
Про вплив шуму вулиць на наше самопочуття
Юра Мартинович
репортер, оператор, письменник
Фото: Микола Тис/ZIK
Фото: Микола Тис/ZIK

Кожного дня мені доводиться багато ходити Львовом від однієї вулиці до іншої. «Журналіста ноги годують», як то кажуть. Так от, у цих щоденних мандрах, крім візуальних вражень, я назбируюсь також багато слухових переживань. Адже, кожна вулиця має свій звуковий супровід, свої «відтінки», які, щоправда, найчастіше нагадують неприємну какофонію. Однак, при концентрації уваги, цей дратівливий шум може стати приємною мелодію. Звуки таки добряче пливають на наше здоров’я.

Фізика пояснює нам, що звук – це механічні коливання частинок, що поширюються довкола нас у вигляді хвиль. Людські вуха вловлюють лише маленьку частинку тих коливань, які без кінця- краю розносяться по нашому вулику, який зветься планета Земля. Звук – це механіка, яка залежить від середовища. Для прикладу, швидкість поширення звуку у повітрі становить 340 м/с, у воді – приблизно 1500 м/с, а у твердих тілах на зразок сталі – 5100 м/с.

Фото: apolloinspectorate.com
Фото: apolloinspectorate.com

Велике місто повне звуків, які продукує наша з вами діяльність і природні процеси. Та шум у великих містах зменшує тривалість життя людини.

Фото: hushcitysp.com
Фото: hushcitysp.com

За даними австрійських дослідників – це скорочення може сягати до десяти років! Надмірний шум може стати причиною нервового виснаження, психічної пригніченості, вегетативного неврозу, виразкової хвороби, розладу ендокринної і серцево-судинної систем. Але для цього потрібно жити у вельми шумних та великих містах: Нью-Йорк, Лондон, Пекін, Стамбул і так далі. У цих мегаполісах шум – це реальна загроза. Про цю, делікатну для здоров’я, проблему добре висвітлює фільм «Noise» 2007 року. Сюжет розповідає про жителя Нью-Йорка Девіді Оуена (Тім Роббінс), якого постійно дратує шум, що долинає із вулиць. Він вирішує боротися з основними джерелами шуму – автосигналізаціями, і щовечора розбиває битою машини, які довго пищать. Місто Львів звісно не Нью-Йорк і бити битою машини не треба. Однак місто Лева безперечно має свої шумові принади, які непомітно впливають на нас.

Неодноразово, за допомогою мобільного додатку, фіксував рівень шуму на вулицях. У центрі Львова він становить у середньому 50-55 дБ, що є досить добре, хоч і вище за норму. Бо комфортним для людина вважається шум при рівні звуку 10-60 дБ, тобто 30 дБ – це оптимально. 

Середній показник шуму у центрі Львова. Фото: Микола Тис/ZIK
Середній показник шуму у центрі Львова. Фото: Микола Тис/ZIK

Звісно, що близько доріг шум стає вищим, бо машини, маршрутки, трамваї – роблять свою дратуючу для вух справу. Біля пожвавлених у центрі доріг, я фіксував показники у 70-90 дБ. Тому при можливості, краще ходити бічними вуличками і берегти ці кілька років життя, про які мовилося вище.

Транспорт - основний шумо забруднювач великих міст. Фото: Микола Тис/ZIK
Транспорт - основний шумо забруднювач великих міст. Фото: Микола Тис/ZIK
Фото: Микола Тис/ZIK
Фото: Микола Тис/ZIK

До речі, якщо кілька хвилин чути шум величиною у 150-200 дБ, то можна померти! Саме тому працівники аеропорту, які мають безпосередню справу із літаками, носять протишумові навушники. Адже мотори літака роблять шум потужністю у 140 дБ.

А от у мікрорайонах Львова (Сихів, Рясне, Левандівка) рівень шуму нижчий, ніж у центрі, і в середньому становить 40-50 дБ. Але це лише статистично, бо на практиці є, звісно, ті ж великі переповнені транспортом вулиці, будівництва нових будинків, різного роду ремонти, вигуки сусідів та гавкіт собак, надто голосна музика ресторанів, скупчення людей тощо. Все залежить від конкретного місця.

Фото: Микола Тис/ZIK
Фото: Микола Тис/ZIK

Найтихішим місцем у Львові є парки. У Стрийському парку, у парку Знесіння я фіксував найнижчі показники – 10-15 дБ. Там вуха дійсно відпочивають від шуму й гамору і вловлюють лиш дихання природи: вітер, птахи, і далекі звуки міста. Та все ж, не варто думати, що абсолютна відсутність шуму позитивно пливає на нас.

Багато років назад, при проектуванні конструкторського бюро у місті Ганновер, німецькі архітектори зробили так, щоб жоден сторонній звук не проникав у будинок: рами з потрійним склом, звукоізоляційні панелі з бетону і спеціальні пластмасові шпалери, що приглушують звук. Та через тиждень часу співробітники стали скаржитися, що вони не можуть працювати в умовах гнітючої тиші. Вони нервували, і працездатність знизилася. Тому адміністрація вирішила включати їм у колонки звук «тихого вуличного шуму» чи «тихої природи». Це спрацювало. Робоча атмосфера в бюро відновилася. За схожим принципом працюють і на МКС (міжнародній космічній станції), адже у космосі звуку в принципі немає, бо немає середовище, де він може поширюватися. Тож, такого роду випадки доводять, що людині потрібний хоч якийсь шум, ми звикли до нього, просто він має дорівнювати комфортним для нас 10-60 дБ.

Одним із найулюбленіших мною місць, де комфортно і цікаво ходити та слухати є маленька й тиха вул. Остапа Нижанківського.

Фото: Микола Тис/ZIK
Фото: Микола Тис/ZIK

Там знаходиться Львівська національна музична академія імені М. В. Лисенка. Кожного разу, коли там проходжу, то чую, як студенти вчаться співати чи грати на якомусь інструменті. Так, спершу, враження ніби втрапляєш у будинок для божевільних: дивна музика, зациклені повторення приспівів і різного роду мелодійні (та не дуже) звуки. Однак, коли придивитися до спокійних облич перехожих, коли помітити таке ж спокійне обличчя студента у вікні із скрипкою, то стає також спокійно і навіть хочеться зупинитися. Це своєрідний шум, зі своїм присмаком і цікавинкою. Тому я щасливий, коли, гуляючи вулицями, натрапляю на ненав’язливі звуки якогось музичного інструмента: піаніно це чи скрипка, баян чи гітара – це не суттєво, важливо, що ця мелодійність робить звукове середовище красивішим, як для очей ті ж квіти на балконах та вікнах.

Система сповіщення. Фото: Микола Тис/ZIK
Система сповіщення. Фото: Микола Тис/ZIK

У центрі Львова, у теплу погоду, вухо може потішити хороша вулична музика, стукіт дівочих каблуків об бруківку, уривки розмов на різних мовах, сурмачі, дзвін Ратуші, поскрипування дверей і випадковий гід, який привітно скаже: «Запрошуємо Вас до нас на екскурсію». Все це деталі, які наповнюють наше звукове середовище своїми неповторними і досить приємними коливаннями.

Фото: Микола Тис/ZIK
Фото: Микола Тис/ZIK

Доволі часто ми ховаємося від шуму міста, маршруток за допомогою навушників. Ця постійна і приємна мелодія у вухах позитивно впливає на нас. Але всьому потрібно знати міру.

Фото: thehealthsite.com
Фото: thehealthsite.com

Навушники погіршують наш слух так само, як екрани комп’ютерів та телефонів наш зір. Адже, найчастіше музику у навушниках слухають із потужністю більшою за 60 дБ. Якщо мати таку погану звичку, постійно використовувати навушники, то можна у майбутньому частково втратити слух. Тому фахівці наголошують: потрібно шукати свої мелодії у цьому гаморі міста, концентрувати увагу не на тому, що дражнить і забирає роки життя, а на тому, що розслабляє.

До речі, вухо – це не лише орган слуху, але й рівноваги. Саме у внутрішньому вусі є вестибулярний апарат, який відповідає за положення тіла у просторі. Здорове вухо – це тілесна рівновага, яка, як на мене, веде і до душевного спокою. Всі ці довколишні ритми і коливання постійно впливають на наше самопочуття та здоров’я. Тому таки варто інколи закрити очі і просто слухати, тренувати ту частину свого мозку, яка відповідає за аудіо-сприйняття. Тоді можна почути і навіть внутрішньо побачити шум, який спершу видається чимось незрозумілим. Коли правильно сконцентрувати увагу, то какофонія звуків переростає у свою цікаву мелодію, яка заспокоює та оберігає від цієї невідступно сумбурної мелодії міста.

Фото: Микола Тис/ZIK
Фото: Микола Тис/ZIK
Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
2017-12-11 19:14:41