п'ятниця, 1 грудня, 2017, 14:29 Влада
Мирослава Гонгадзе: Журналісти на Заході стають інструментом у російській пропаганді
Мирослава Гонгадзе. Фото: Микола Тис/ZIK
Мирослава Гонгадзе. Фото: Микола Тис/ZIK

В актовій залі Львівської політехніки учора яблуку не було де впасти – на зустріч з керівником Української служби «Голосу Америки» Мирославою Гонгадзе прийшло дуже багато людей, зокрема, студентів, які хотіли послухати відому журналістку і поставити їй запитання. Молоді люди цікавилися різним – наскільки у США присутня російська пропаганда, як з нею боротися, чим українські ЗМІ відрізняються від американських, як працює «Голос Америки», як реагувати на критику у соціальних мережах тощо.

Зустріч організував Міжнародний інститут культури, освіти та зв’язків з діаспорою НУ «Львівська політехніка».

Пропонуємо вашій увазі з цього насиченого діалогу окремі тези Мирослави Гонгадзе.

Українською «Голос Америки» заговорив у 1947 році

«Голос Америки» був створений у 1943 році, першим завдання його була протидія нацистській пропаганді. Пізніше зрозуміли, що не лише нацистська пропаганда є небезпекою для світу, – з’явилася радянська пропаганда.

У 1947 році «Голос Америки» заговорив українською мовою. Сьогодні «Голос Америкаи» здійснює мовлення 46 мовами.

«Голос Америки» – це лише одна структура агенції міжнародного мовлення США. «Радіо Свобода – є частиною цієї агенції.

Коли настає криза, нам додають фінансування, коли криза спадає, – ресурси забирають.

Коли розпався Радянський Союз, у США вирішили, що мовлення на колишні радянські республіки є непотрібним. І це було дуже наївне уявлення про те, що відбувається в Україні, і нерозуміння складності переходу від тоталітаризму до демократії, складнощів побудови стабільних незалежних медіаресурів. Впродовж 10-15 років відбувалося спустошення ресурів українського мовника  «Голосу Америки», відтак цю нішу, на жаль, зайняли російські ресурси, такі як Russia today. Росія нарощувала свої інформаційні ресурси… І тепер вона закрила нішу англомовного продукту, який виходить з цієї частини світу. Це велика небезпека, бо західні журналісти, які не мають часу розбиратися, що насправді відбувається, використовують ці російські ресурси і поширюють їх. Відтак вони самі стають інструментом в російській пропаганді.

Коли в Україні почався Майдан, нам потрібні були ресурси, і ми звернулися з таким проханням до керівництва, у відповідь нам пообіцяли, що нас не закриють. Виявляється, «Білий дім» хотів взагалі ліквідувати українське мовлення «Голосу Америки». Тепер, коли в Україні війна, нам додали ресурсів, загалом у нас працюють 23 людини.

Мирослава Гонгадзе. Фото: Микола Тис/ZIK
Мирослава Гонгадзе. Фото: Микола Тис/ZIK

Читати англомовні джерела

Ми ретельно готуємо матеріали, і найбільше уваги звертаємо на правильний переклад матеріалів. Закликаю українських журналістів йти до першоджерела.

Дуже важливо читати англомовні джерела.

Коли ми розповідаємо про життя в Америці – це не пропаганда. Ми розповідаємо це для того, щоб ви розуміли, що там є хороші і погані сторони.

Зараз дуже часто для того, щоб привернути читача чи глядача, багато ЗМІ використовують провокативний заголовок. Як з цим боротися? Читати повністю текст матеріалу, співставляти інформацію з різних джерел, перевіряти її і тоді вже робити власні висновки.

Коли читаю українські медіа, у мене починає крутитися голова. На жаль, все змішано в одну кашу – думки, позиції, факти, – все перевернуто з ніг на голову. Нема чіткості у формулюванні матеріалів. Але це великою мірою залежить від мови. В Україні чомусь вважають, що писати поетично, робити алегорії, творити – це робота не письменників, а журналістів. Ні, це робота письменників. Журналістика базується на фактах, а не на ваших власних уявленнях про ці факти. В Україні журналісти дуже часто будують свої матеріали на власних уявленнях про Путіна. Натомість у США дуже чітко розділяються інформаційні матеріали і авторську аналітику, там існує дуже багато інформаційних ресурсів і завжди можна знайти щось, що вам цікаво.

Як реагувати на критику у соціальних мережах?

Мала розмову з одним журналістом, який сказав, що соціальні мережі – це наче ти йдеш вулицею, до тебе підходять різні бомжі і ти зобов’язана вести дискусію.

В соціальних мережах треба бути дуже обережним, розуміти, з ким спілкуєшся. Немає сенсу відповідати всім і на все реагувати. Важко боротися з необґрунтованими звинуваченнями, але треба себе захищати психологічно.

Мирослава Гонгадзе. Фото: Микола Тис/ZIK
Мирослава Гонгадзе. Фото: Микола Тис/ZIK

Україна ще не стала політичним субєктом

В мене є відчуття, що Україна зациклена на власних проблемах, цікавиться тільки тим, що на Заході сказали про неї. На жаль, Україна ще не стала політичним суб’єктом. Це дуже велика небезпека. Ми мусимо ставати сильнішими. Не очікуйте, що політики щось для вас зроблять. Кожен має докладати власних зусиль, щоб подолати пропаганду. Якщо бачите правдиву інформацію – поширюйте її.

Українські медіа сьогодні є вільними, але вони не є незалежними. Це відбудеться тоді, коли медіа стане бізнесом, буде створене громадське ЗМІ.

В Україні відбулася зміна свідомості людей. Українська громада стає більш асертивною, переконливішою. Відроджується нація і вона міцніє. Ми переживаємо важкі часи, але абсолютно переконана, що Україна виживе. Вона стільки вже пережила і сильно загартувала свій дух. Давайте сприймати цю війну як ще один крок до зміцнення українського духу нації.

Щодо дискусії про надання Україні зброї – Україні сьогодні треба не просто надання зброї, їй треба збудувати свою армію і для цього вона потребує допомоги. Мені дуже подобається останній закон, який ухвалив Конгрес США, – про дворічне фінансування процесу переоснащення і навчання українських військових, результати якого будуть перевіряти відповідні служби у Пентагоні.

Ми всі винні, що такі програми, на кшталт ток-шоу Савіка Шустера з’являються в ефірі – вони створюють політичний балаган, перетворюють політичну дискусію на цирк.

Позитивним процесом є створення Суспільного телебачення в Україні.

Завжди у своїй кар’єрі шукала людей, у яких можна чогось навчитися для того, щоб розвиватися. Шукайте нагоди завжди отримувати додаткову інформацію і вчитися. Ніхто за вас нічого в житті не зробить. Ніхто в житті вам нічого не винен. Ви повинні турбуватися самі про себе – рухатися вперед, вчитися.

Мирослава Гонгадзе сказала, що дуже хоче, щоб кримінальна справа щодо вбивства її чоловіка Георгія Гонгадзе, була нарешті справедливо завершена.

Мирослава Гонгадзе. Фото: Микола Тис/ZIK
Мирослава Гонгадзе. Фото: Микола Тис/ZIK

Довідка

Мирослава Гонгадзе – ведуча, головний редактор і керівник Української служби «Голосу Америки». Окрім роботи на «Голосі Америки», вона часто виступає експертом із питань України, Східної Європи та свободи слова на пострадянському просторі. Статті п. Мирослави друкуються на шпальтах таких світових видань, як Wall Street Journal, Washington Post, NPR, Journal of Democracy. Мирослава Гонгадзе є співавтором науково-публіцистичної роботи «Розірваний нерв» про протестний рух в Україні 2000-2004 років.

З освітою правника, здобутою у Львівському державному університеті, має великий досвід роботи в галузі журналістики та зв’язків із громадськістю. Працювала журналістом, редактором, продюсером, керівником медіа-кампаній в Україні та США у низці політичних і медійних організацій, у тому числі RFE/RL, Інтерньюз, IRI, NDI.

Мирослава Гонгадзе також була дослідником Університету Джорджа Вашингтона (2003) та стипендіатом Рейгана-Фасела Національного фонду за демократію (2001). «За видатний внесок у розвиток журналістики, активну громадянську позицію та професійну майстерність» Мирослава Гонгадзе нагороджена Орденом княгині Ольги.

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
2017-12-12 04:56:44