п'ятниця, 24 листопада, 2017, 14:33 Людина
Філіп Сендс: Львів добре знає історію людських страждань
Адвокат, професор права в Університеті Лондона Філіп Сендс. Фото: Катерина Хорощак для IA ZIK
Адвокат, професор права в Університеті Лондона Філіп Сендс. Фото: Катерина Хорощак для IA ZIK

Автор книжки - адвокат, професор права в Університеті Лондона - Філіп Сендс «Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова» розповів про те, як поняттям «геноцид» маніпулюють із міркувань політичної доцільності.

«Якщо ми втратимо усвідомлення колективної історичної пам’яті, якщо Велика Британія не поверне важелі контролю в Європейському Союзі, а Сполучені Штати Америки не стануть знову величними, ми ризикуємо стикнутись із загрозами двадцятого століття», – застерігає Філіп Сендс. Він написав книжку «Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова», яку цього року видало в українському перекладі «Видавництво Старого Лева». Це книжка про переплетення доль у Львові часів Другої світової війни, трагедію Голокосту та історію міжнародного права. Виступаючи у Львові з лекцією, Сендс розповів про те, як змінилось винайдене колись львів’янами поняття геноциду.

Витоки міжнародного кримінального правосуддя – у Львові

Я почав писати книжку 2010 року. Тоді я вперше приїхав до Львова з лекцією і сподівався знайти будинок, де 1944 року народився мій дід. Я хотів зрозуміти глибинні історії своєї родини, віднайти прабатьківщину й повернути собі відчуття ідентичності.

Готуючи лекцію, з’ясував, що Рафаель Лемкін – людина, що винайшла 1944 року термін «геноцид» – навчався на правничому факультеті, де я якраз мав виступати. Люди, які мене запросили, нічого про це не знали. Потім виявилось, що Герш Лаутерпахт, який винайшов поняття злочину проти людяності й улітку 1945 року вніс його до міжнародного права, також навчався тут. Отже, історію сучасного міжнародного кримінального правосуддя можна простежити до одного міста, університету, аудиторії, навіть до одного викладача.

Ця книга пов’язує особисте (наприклад, історію моєї матері Рут, яку немовлям урятували й вивезли зі Львова до Відня) та історичне. Вона привертає до себе увагу, перш за все, через те, що зосереджена на питанні ідентичності. Це питання актуальне з огляду на хвилю ксенофобії та націоналізму, що охопила Європу та США. Книжка з’явилась якраз тоді, коли досвід двадцятого століття почав повертатись у несподіваних формах: за кілька днів після її виходу Велика Британія проголосувала за вихід із ЄС, а за кілька місяців Америка обрала Дональда Трампа президентом.

Адвокат, професор права в Університеті Лондона Філіп Сендс. Фото: Катерина Хорощак для IA ZIK
Адвокат, професор права в Університеті Лондона Філіп Сендс. Фото: Катерина Хорощак для IA ZIK

Говорити правду не так просто

1945 рік був моментом, коли людство формувало своє ставлення до прав людини, до економічної інтеграції, будувало нову політику, в якій жахіття тридцятих і сорокових років ніколи не повториться. Той світ, який був створений, звісно, не був ідеальним, але він допоміг Європі досягнути відносного миру та процвітання.

Натомість тепер ксенофобія, нетерпимість до іноземців та націоналізм знов течуть жилами Європи. Я бачу це, мандруючи Європою – в Угорщині, в Польщі, у Британії, прем’єрка якої рік тому висловила сподівання, що її держава, вийшовши з ЄС, перестане дотримуватись Європейської конвенції з прав людини. На початку судового засідання в Британії підсудних тепер змушують оголошувати свою національність, і це жахливо. Я бачу це в закликах Дональда Трампа вигнати мусульман із Сполучених Штатів. Страждання людей через їхню належність до певної групи має довгу й темну історію, і Львів знає цю історію дуже добре.

Я усвідомлюю труднощі й виклики, з якими нам доведеться стикнутись. Для цього потрібна мужність і незалежний дух. Говорити правду не так просто. В Україні є проблеми з правом, незалежністю суддів, є труднощі на шляху боротьби з корупцією.

Але мені дуже подобається молоде покоління українців. У вересні я був на Форумі видавців у Львові і презентував «Східно-Західну вулицю» о десятій годині ранку. У Британії на таку подію прийшло б небагато людей, а тут вільних місць не було.

Зупинити жахіття документом неможливо

1945 року Роберт Джексон починав Нюрнберзький процес промовою про те, що такого більше не станеться. На жаль, історія повторюється, й міжнародні суди, процеси, конвенції не зупинили жахіття злочинів проти людяності й не змінили ситуації докорінно. Був час, коли не існувало жодного документа, де було написано, що не можна масово вбивати людей. У політичному, психологічному, культурному сенсі факт існування таких документів важить, він дає нам певні рамки для усвідомлення того, що такі дії суперечать праву й закону. Але зупинити жахіття документом неможливо.

Цікаво порівнювати те, що відбувалось всередині двадцятого століття, з тим, що є зараз. Сам я вагаюсь між реалізмом Лемкіна й ідеалізмом Лаутерпаха. Я розумію, що є тертя між поняттями «злочин проти людяності» та «геноцид», але міжнародне право далі даватиме надію на те, що нам вдасться поєднати ці два погляди.

Лаутерпахт уважав, що всі люди мають право на захист, бо вони є людьми. І це ключова фраза: те, що ви є громадянином, індивідом, уже передбачає, що вас має захищати міжнародне право. Що ж до поняття геноциду, то в ньому є певні неточності. Зокрема, йдеться про те, як окреслювати масові вбивства на певній території, які сталися до середини сорокових років двадцятого століття, коли цей термін став частиною міжнародного права. Наприклад, Голодомор в Україні чи знищення вірмен в Османській імперії. Багато хто вважає, що, позаяк за часів, коли це відбувалося, поняття геноциду ще не існувало, називати ці трагедії так не можна. Лемкін, натомість, глибоко досліджував убивства вірмен та українців і вважав їх геноцидом. Саме тому торік одна з ключових книг Лемкіна була заборонена в Росії.

Адвокат, професор права в Університеті Лондона Філіп Сендс. Фото: Катерина Хорощак для IA ZIK
Адвокат, професор права в Університеті Лондона Філіп Сендс. Фото: Катерина Хорощак для IA ZIK

Геноцид і політична конюнктура

Конвенцію про геноцид 1948 року ухвалили для того, щоб захищати такі країни як США, Радянський Союз, Франція та Великобританія, від великої кількості претензій та судових позовів із звинуваченнями в геноциді. Цей документ мав часові обмеження. Водночас на національному рівні це поняття розширили – наприклад, торік Бразилія стала першою державою, яка в межах свого законодавства визначила геноцид як поняття, що включає знищення групи з певною сексуальною орієнтацією.

Правове визначення геноциду може уявлятись від того, як його уявляє суспільство, й від того, як це поняття подане в конвенції. Зараз із політичних міркувань поняття геноциду часто оскаржують, намагаючись звузити його, аби зменшити кількість судових справ.

В усьому світі 27 січня присвячене пам’яті Голокосту. У Великій Британії є організація, яка вирішує, що робити в цей день, які церемонії влаштовувати. Я зрозумів, що вони відзначають не лише винищення євреїв нацистами, а й інші жахливі події світової історії. І запитав їх, як вони визначають, якими випадками обмежуються. Виявилось, що вони мають формулу з двох складових. По-перше, події, які відбулись після 1945 року – це дуже зручно з політичного погляду. По-друге, події, які міжнародний суд визначив як геноцид. Я запитав їх: «Це означає, що ви будете вшановувати вбивство восьми тисяч боснійських мусульман, але нічого не скажете про вбивство трьох мільйонів африканців у 1993-2003 роках?». І вони відповіли: «так».

Катерина Хорощак,
для IA ZIK

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
2017-12-12 21:51:50