середа, 15 листопада, 2017, 14:29 Людина
Тим, хто ридма ридає над долею української книжки
Оксана Думанська
письменниця, перекладач

Науковці й експерти, що вийшли з радянської шинелі, лукавлять, коли ридма ридають над долею української книжки і наводять приклади про «читаючий» нарід, на душу якого припадало по чотири чи й більше примірників. Вони забувають: серед тої літератури чи не половина – партійної, матеріалів з’їздів, колгоспних та робітничих романів тощо...

Так, зараз видавець зорієнтований на те, чого хочеться читачеві, – але ж так у всьому світі! «Не читають... не видають – 0, 4 на душу», – а погляньте на Арсенал чи на Форум: черги стоять, платять за квитки, щоб потрапити на виставку й на заходи.

Відродження видавничого бізнесу, мені здається, почалося із «АБАБИГАЛАМАГИ», бо це слово виявилося чарівним, хоч і беззмістовним, – і всі потяглися за успіхом. Скільки тепер виросло видавництв. Так, вони часом прогорають, якщо не вміють обрахувати добре стратегічні помисли, але й набувають сили. І, що головне, тепер всі цифри видано-продано-прочитано не піддаються обліку, тому оте 0,4 – може, правда, може, ні.

А ще правда в тому, що ніколи не було так, щоб усі поспіль читали, – були охочі до читання, і були такі, що після школи читали самі газети. От сьогодні йду до читачів – до школярів, які хочуть обговорити мою повість для підлітків, написану більше десяти літ тому. Мені вона, чесно, вже видається застарілою, бо ж скільки нових підліткових книжок вийшло, – і дуже добре написаних! Але читач завжди має рацію... І це не обрахуєш!

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
2017-11-24 16:56:16