вівторок, 14 листопада, 2017, 10:14 Людина
«Скільки віку буде – писатиму». Про маму і національний диктант
Ольга Герасим'юк
журналіст, телеведуча

Це – щорічна процедура: одразу, як в країні пройде національний диктант, маю приїхати до мами перевірити її «контрольну». Так сталось і цього року після диктанту 9 листопада.

«Тай який чудовиий теееекст», – виводить мама свою мелодію суцільного, без ком, монологу, куди входить повідомлення про диктант, без паузи – про підлого зрадливого кота на ім’я Котя, що приходить зараз лише поїсти й іде на дві доби гулять, «свиня така, перетворив мене на завїдальнею, ойдежвінходитьпотемномущехтосьнаб’єееее...», далі мама встигає переповісти книжку пирятинської письменниці з тетралогії цієї ж письменниці, яку їй принесла просто додому бібліотекарка, критикує мене за ящик «не тих» книг, які я привезла в цю ж бібліотеку, бо мама обіцяла їм від мене зовсім інші, і так триває наш солодкий вечір у нашому сімейному домі, де зараз мама лишилася сама й не хоче звідси ні ногою.

Пахне свіжим капусняком («я думала й придумала, що зготую тобі те, що ти сама точно не вариш»), дістаються котлети й чудові квашені помідори... Мама щодня готує страви так, ніби зараз з’їдеться вся сім’я, хоч багато з нас уже не з’їдеться в цьому житті ніколи...

Надворі світить місяць, як ліхтар, тому встигаємо посадити дві грядки тюльпанів, нарцисів та крокусів на наступну весну.

Ну, й диктант. Звісно – трепетна процедура перевірки. «Скільки й віку буде – писатиму», – приказує мама й тривожно стежить, як я придивляюся до розділових знаків, вона перфекціоністка ще та. Тому дві коми, які стали трохи необачно, ми переживаємо разом. Застосовую всі відомі мені засоби психотерапії.

Здається, розпитування про місцевий музей, куди мама написала цілий фоліант спогадів, трохи відволікли її від цих листочків у клітинку. Хоча мама встигає кинути на них погляд не раз і побідкатися, що трусилася рука, то трохи нерівно…

Вечір тихий, милий і добрий, і мама вже навіть не сердиться на якусь невідому істоту, що вкрала в неї півкорзини горіхів, які мама збирала під дрібним дощем у нас у саду, щоби не мокли. «Мишка запаслася на зиму» – мамі для неї не жаль.

Нічого собі мишка, думаю, півкорзини перетягла кудись. Якийсь гігантський маус, нечистий на лапу...

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
2017-11-19 01:42:25