понеділок, 13 листопада, 2017, 14:31 Економіка
Хто захистить авторські права? Плюси і мінуси «інтелектуального» суду
Фото: zib.com.ua
Фото: zib.com.ua

За перипетіями навколо конкурсу до нового Верховного суду і дискусіями про створення Антикорупційного суду якось у тінь відійшов ще один важливий компонент судової реформи – а саме створення Вищого суду з питань інтелектуальної власності, який має стати одним із двох спеціалізованих судів у державі (поряд із Антикорупційним). 9 вересня Президент Порошенко підписав указ про створення цього суду, а 30 вересня ВККСУ оголосила конкурс на відбір суддів до нього. Тобто процес запущений, а ми тим часом поцікавилися думкою фахівців, чого можна очікувати від появи цієї нової судової інстанції.

Україна пасе задніх у захисті авторських прав

Насамперед варто зазначити, що про плачевний стан дотримання в Україні прав інтелектуальної власності свідчать численні міжнародні рейтинги останніх років, де наша держава вже традиційно пасе задніх.

За підсумками 2015 року Україна в світовому рейтингу щодо захисту прав власності посідала 109-те місце зі 129 країн. Ми в цій класифікації відставали за всіма пунктами, а найгірша ситуація була з такими показникам як «Захист авторських прав» та «Незалежність судочинства».

У 2016 році Україна зайняла перше місце в рейтингу країн, які найчастіше порушують права інтелектуальної власності.

У листопаді цього року Торговельна палата США оприлюднила дані моніторингу, згідно з якими Україна трохи покращила свій міжнародний Індекс рівня захисту інтелектуальної власності, проте залишається серед країн з найвищим рівнем контрафакту та піратства.

Варто додати, що зобов’язання України навести лад у цій сфері містяться в Угоді про асоціацію з ЄС. Зокрема, там йдеться про права на кінематографічні та аудіовізуальні твори, комп’ютерні програми, бази даних, патенти, товарні знаки, фірмові найменування, дизайн, топографії інтегральних мікросхем, географічні зазначення, сорти рослин, зазначення походження тощо.

За оцінками Інституту економічних досліджень та політичних консультацій, в Україні найбільша кількість проблем в сфері інтелектуальної власності виникає з реєстрацією торгових марок та географічних зазначень. Посилення захисту прав ІВ для бізнесу означатиме підвищення захисту інвестицій у нові технології, а це у довгостроковій перспективі означатиме стимулювання модернізації економіки. Для споживачів наслідком мало би стати збільшення гарантій, що вони користуються справжніми, а не підробленими товарами. Але за це, ймовірно, їм доведеться платити вищу ціну.

Що зміниться з появою окремого суду?

Можливо, саме вимоги ЄС підштовхнули українську владу до створення окремого спеціалізованого суду. Практика так званих патентних судів поширена в багатьох західних державах. В Україні юристи, які працюють в сфері захисту ІВ, мають загалом позитивні очікування від появи окремого спеціалізованого суду. Втім, уже зараз є певні застереження стосовно того, як він створюється і що може утруднювати його роботу в майбутньому.

«В принципі, ідея сконцентрувати справи, які стосуються інтелектуальної власності, в одному суді – непогана. Це дійсно може підвищити якість і швидкість розгляду цих справ», – вважає заступник голови правління Центру політико-правових реформ, головний експерт з судової реформи РПР Роман Куйбіда.

Досі такі справи розглядалися або господарськими, або звичайними районними судами. І, як кажуть правники, суддям місцевих судів справді дуже складно розглядати ці справи, адже вони потребують спеціальних знань. Як наслідок – справи затягуються. Тут важливо розуміти, що питання інтелектуальної власності – це не тільки авторські права, а й багато різнопланових справ, які стосуються захисту прав торговельні марки, на винаходи, корисні моделі, а також договірні спори у сфері інтелектуальної власності і так далі. І регулюється це все, як мінімум, кількома десятками законів і підзаконних актів.

«Коли, наприклад, на одного суддю припадає в рік близько тисячі справ, із них одна-дві про інтелектуальну власність, то в загальній масі важко говорити про якість їх розгляду. Як на мене, суди в більшості випадків ухвалюють правильні рішення. Просто їм дуже складно розібратися – багато часу і зусиль йде на те, щоб прийняти рішення», – зазначає адвокат, доцент кафедри інтелектуальної власності, інформаційного та корпоративного права Львівського національного університету ім. І. Франка, експерт Центру дослідження інтелектуального права Леонід Тарасенко.

Перевагами створення окремого суду із питань ІВ він називає те, що, по-перше, буде уніфікована практика розгляду такої категорії справ, а по-друге, будуть спеціалізовані фахівці, які ці справи розглядатимуть.

Найбільшою ж потенційною проблемою він вважає географічну доступність. Вищий спеціалізований суд з питань інтелектуальної власності буде розташований у Києві. Відповідно, всім, хто захоче відстояти свої права, необхідно буде їздити до столиці, що означає додаткові витрати часу і коштів.

«Закон допускає можливість відеоконференцзв’язку, але це не завжди зможе нормально вирішити цю проблему доступу», – припускає адвокат.

Ще один неоднозначний момент стосується того, що Вищий суд з питань інтелектуальної власності працюватиме як суд першої інстанції, але водночас у межах цього суду ще буде створена апеляційна палата, яка переглядатиме справи. Тобто навіть якщо ця плата буде відокремлена й буде усунена можливість того, що ті самі судді розглядатимуть свої ж справи в апеляції, все одно все це відбуватиметься в межах одного суду й абсолютно виключати подібні впливи на повторний розгляд справ не можна. Що стосується касаційних скарг, то їх розглядатиме спеціалізована палата Верховного суду, який також ще у процесі створення.

А судді хто?

Наразі оголошено конкурс на 21 суддю Вищого суду з питань інтелектуальної власності. Правники кажуть, що цього, вочевидь, недостатньо для всього масиву справ з усієї України, але мають надію, що це тільки початок і що з часом їх кількість буде збільшуватися.

У законі «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддею цього спеціалізованого суду може бути особа, яка відповідає одній із таких вимог:

  1. має стаж роботи на посаді судді не менше трьох років;
  2. має досвід професійної діяльності представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного) щонайменше п’ять років;
  3. має досвід професійної діяльності адвоката щодо здійснення представництва в суді у справах щодо захисту прав інтелектуальної власності щонайменше п’ять років;
  4. має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1-3 цієї частини, щонайменше п’ять років.

Тобто перелік можливих кандидатів у судді обмежено до трьох категорій. Окрім чинних суддів, у конкурсі можуть брати участь адвокати й патентні повірені.

«При цьому адвокати повинні представити докази того, що вони здійснювали діяльність, пов’язану з інтелектуальною власністю. Але я знаю, що багато адвокатів не вели судових справ стосовно інтелектуальної власності, але натомість здійснювали фаховий договірний консалтинг. Відповідно, виникає питання, чи можуть вони теж брати участь у цьому конкурсі і чи їм обов’язково потрібно представляти якісь процесуальні документи з суду. Також науковців не включили у перелік можливих претендентів на посаду суддів, що теж є певним недоліком цього конкурсу», – каже Леонід Тарасенко.

З іншого боку, для чинних суддів немає конкретної вимоги, що в них має бути досвід з розгляду саме такої категорії справ, що, відповідно, залишає відкритим питання, чи є на цьому конкурсі рівні умови для всіх претендентів.

Простіше, ніж Антикорупційний суд?

Зазначимо також, що з часом в Україні має бути створений національний орган з питань інтелектуальної власності. Поки його немає, ці функції виконує відповідний департамент у структурі Міністерства економіки.

«У нас настільки масові порушення у сфері інтелектуальної власності, що просто немає можливості на це все зреагувати і притягнути всіх до відповідальності. Від створення окремого спеціалізованого суду очікування позитивні, є надії на те, що справи будуть вирішуватися ефективніше і швидше. Але потрібно дочекатися, як він буде сформований, і подивитися на його пропускну спроможність», – зазначає адвокат Леонід Тарасенко.

Водночас створення суду з питань інтелектуальної власності не є насправді настільки нагальним для країни і наскільки політично дражливим, як, скажімо, створення Вищого антикорупційного суду, вважає експерт з судової реформи Роман Куйбіда.

«Оскільки великого інтересу політиків до цього суду немає, то можна очікувати, що його вдасться запустити доволі швидко. На відміну від Антикорупційного суду, на шляху створення якого є багато політичних перешкод, зокрема, відсутність політичної волі», – підсумовує він.

Тетяна Штифурко,
ІА ZIK

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
2017-11-25 04:00:55