середа, 8 листопада, 2017, 17:32 Влада
За роки війни не створено жодного центру психологічної допомоги учасникам АТО, – «Стежками війни»

Для багатьох бійців АТО повернення до мирного життя може стати ще більшим випробуванням, ніж війна. Депресивний стан, алкоголізм, неконтрольована агресія – це далеко не повний перелік проблем, із якими демобілізовані військові залишаються фактично сам на сам. Адже на психологічну реабілітацію бійців у держави просто не вистачає коштів.

Про це йдеться у програмі військових розслідувань «Стежками війни» (щовівторка о 22:00 на телеканалі ZIK).

На офіційному сайті Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників АТО наголошено на психологічній реабілітації бійців. Там же є перелік деяких центрів та механізм отримання послуг психологічної допомоги для ветеранів. Але грошей на це, як завжди, бракує.

Зокрема, у департаменті соціального захисту Львівської облдержадміністрації зазначають: у 2017 році коштів на психологічну реабілітацію бійців АТО взагалі не виділяли. Та й із понад 10 тисяч обласних демобілізованих військових таке лікування пройшло лише 10 відсотків.

«На жаль, станом на сьогодні немає нормативного документа, за яким можна було б працювати. Відповідно, питання загальнодержавної програми з психологічної реабілітації учасників АТО цього року наразі не розглядали», – розповів заступник директора департаменту соціального захисту Львівської ОДА Віктор Степанюк.

Своєю чергою, в Державній службі України у справах ветеранів війни та АТО пояснили, що ситуація залишається невизначеною, бо реалізацією цієї програми займається одразу кілька міністерств.

«Наразі психологічної реабілітації взагалі не проводять. Але вона триває в межах шпиталів для ветеранів війни. Люди можуть пройти психологічну реабілітацію саме у цих закладах», – зазначив головний спеціаліст Державної служби України у справах ветеранів війни і учасників АТО Володимир Шамрай.

У самому ж Міністерстві оборони лише розводять руками, мовляв, фінансування психологічної реабілітації закріплено за Міністерством соціальної політики.

«На початку року виникли питання щодо фінансування. Військовослужбовці можуть проходити реабілітацію у регіонах, тобто на місцях. Але тільки якщо людина там зареєстрована. Решта ж цього зробити не зможе. Звичайно, маємо певні домовленості, але в цілому ситуація нас не задовольняє», – зазначив начальник ГУ морально-психологічного забезпечення ЗСУ Олег Грунтковський.

Тобто таке лікування можливе лише за місцем реєстрації вояка. І хоча наказ про психологічну реабілітацію солдатів міністр оборони підписав ще у 2015 році, за повних два роки війни із-понад 300 тисяч військовослужбовців її пройшло лише близько 10 тисяч бійців. Та й ті – переважно на базі санаторно-курортних установ, замість спеціалізованих закладів. Адже виявилось, що реабілітаційні установи та адаптаційні центри просто не готові до повноцінного виконання такого завдання. Як стверджують фахівці, за три роки війни держава так і не відчинила дверей жодного багатопрофільного спеціалізованого центру для надання психологічної та психічної допомоги учасникам АТО. Фактично всі відділення, які існують, відкриті за підтримки меценатів та волонтерів.

«Ідеальний проект державної допомоги бійцям повинен охоплювати усі сфери життя. Якщо військовослужбовець закінчує службу, він має кудись іти працювати. У нього має бути дім, сім’я, усі ці сфери повинні бути забезпечені на належному рівні. Адже в іншому випадку він просто почуватиметься непотрібним», – наголосила начальниця клініки психіатрії ВМКЦ ЗР Олена Родзоняк.

Самостійно ж йти до психологів більшість військових просто соромиться. Тож за час війни на Донбасі серед бійців зафіксовано 870 випадків небойових втрат. Із них, за неофіційною статистикою, понад п’ять сотень бійців наклали на себе руки. Офіційний ж підрахунок самогубців-військових закритий для загалу.

«Немає статистики, сьогодні всі бояться назвати цю цифру», – заявила головна спеціалістка ДОЗ Львівської ОДА з медико-психологічної реабілітації воїнів АТО Зоряна Кошулинська.

Та й офіційно за таку статистику взялись лише у вересні цього року. Однак із досвіду інших країн відомо: відсоток самогубств серед демобілізованих значно вищий, ніж серед чинних військових. Адже саме колишні бійці – найвразливіші до посттравматичного синдрому.

«У кожного це може проявлятися по-різному. Один стійко все перенесе і не буде відчувати на собі жодних змін, а інший може із цим не впоратися», – підкреслила начальниця клініки психіатрії ВМКЦ ЗР Олена Родзоняк.

Тож в арміях НАТО психологи особливо наголошують на чиннику сім’ї, солдатів та їхні родини ще за півроку готують до відправлення вояка у зону бойових дій. Хоча і там статистика невтішна. Згідно із даними Американського міністерства у справах ветеранів, упродовж року щодня добровільно ішли з життя 22 американські військовослужбовці.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
2017-11-20 21:17:02