понеділок, 6 листопада, 2017, 12:03 Людина
Завдяки Вітовському Волинь стала осередком національно-визвольної боротьби, – історик

Коли у 1915 році офіцер австрійського війська Дмитро Вітовський приїхав на Волинь агітувати молодь вступати в армію, навіть не передбачав, якою просвітницькою видасться ця місія. Лише за рік Січові Стрільці створюють у негативно налаштованому до всього українського регіоні близько сотні патріотичних шкіл. Тож уже невдовзі Волинь стає осередком національно-визвольної боротьби.

Про це йдеться у фільмі програми «Історична правда з Вахтангом Кіпіані» «Дмитро вітовський» (щосуботи о 22:00 на телеканалі ZIK).

Наприкінці 1915 року після завзятих боїв із російською армією у Карпатах, майбутнього військового керівника ЗУНР Дмитра Вітовського відправляють на Волинь. Там, на нових австрійських територіях, він повинен добирати добровольців до лав Січових Стрільців. За місяць Вітовський об‘їжджає понад три десятки сіл, однак всюди чекає невдача: агітація не діє. 

«На цій території російські війська уже забрали всю молодь, тож, фактично, це завдання провалилося», – розповідає кандидатка історичних наук Уляна Уська.

Та, спілкуючись із місцевим населенням, Вітовський розуміє: людям потрібне не військо, а освіта.

«Волинь була таким собі стратегічним простором. Адже упродовж тривалого часу там створювалися різноманітні організації, наприклад – російські монархісти. Вони формували світогляд населення у надзвичайно агресивних категоріях та абсолютному негативізмі до всього українського», – наголошує кандидат історичних наук Василь Кметь. 

На ідею створення українських шкіл Дмитра Вітовського надихає і його дружина Марія Ліщинська, яка закінчила учительську семінарію.

«Вона знала методику викладання у початковій школі, тож Дмитро мав з ким радитись у таких фахових речах», – зазначає директор Львівської обласної універсальної наукової бібліотеки Іван Сварник.

Відтак, власними зусиллями Січові Стрільці лише за рік засновують близько сотні шкіл, хоча й австрійське командування не охоче ставиться до цієї затії.   

«Армія одержувала певні матеріали для облаштування військових споруд. Та частина цього пішла на школи», – пояснює Уляна Уська.

Та й залучати волинських дітей до школи австрійському офіцеру Вітовському було не так вже й легко. Багато місцевого населення йому просто не довіряло.

«Не все населення позитивно сприймало австрійських чи німецьких солдат – спершу до них була недовіра. Але з часом вона зникала. Вперше за кілька століть з‘явилися повноцінні українські школи», – наголошує доктор історичних наук Микола Литвин.

Для збору підручників для волинських дітей у Львові навіть створюють спеціальний комітет, яким займається відомий історик Іван Крип‘якевич. Самі ж «стрільці» на Волині навіть розпочинають активну видавничу діяльність.

«Навіть у тих підручниках, посібниках чи найелементарніших видання букварів знаходимо публікації українських карт, де наші етнічні землі позначені так чітко – від Сяну до Дону. За кількадесят років Волинь стане осередком національно-визвольної боротьби. Напевне, у цьому була й заслуга тих «стрілецьких» шкіл та зусиль Вітовського», – переконаний кандидат історичних наук Василь Кметь.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
2017-12-13 07:15:10