понеділок, 6 листопада, 2017, 16:17 Людина
Біля мене поранених не було, лише мертві, – воїн АТО

Ще донедавна бійця АТО Костю Кравченка знали як «Григорія». Для нього такий псевдонім був вимушеним, адже сім‘ї загрожувала небезпека – чоловік активно захищав рідний Маріуполь від сепаратистів. Боровся проти ворога і у Пісках, і в Іловайському котлі, де отримав складні поранення і дивом вижив. Тепер, чоловік мріє розпочати з дружиною та дітьми нормальне життя.

Про це йдеться в програмі «Добрий ZIK» (щонеділі о 21:00 на телеканалі ZIK).

«Вперше я вийшов на проукраїнську демонстрацію із жовто-блакитним прапором 7 листопада 1989 року. Тоді у місті мене обзивали бандерівцем, махновцем, бандитом. Коли в Маріуполь приїхали «туристи» і почали махати «триколором», майже усе моє оточення виявилось прихильниками РФ. Це дуже гидке відчуття», – розповідає Костя Кравченко.

Сам же чоловік не зрадив своїм поглядам. Він вирішив боротися в тилу. Костя збирав інформацію про кількість, склад, позиції російських військ у Маріуполі та передавав усе українським солдатам. Крім того, дізнавався хто працює на сепаратистів.

«Він готувався до партизанської боротьби і вів її дуже активно. Гадаю, за це йому й спалили гараж», – наголошує побратим Костянтина Руслан Оруджев.

За інформацією Кості упіймали не одного зрадника. Це допомогло і при майбутній «зачистці» Маріуполя. Проте його дії не могли пробачити вороги.

«Було враження, що нашій сім‘ї небезпечно перебувати у Маріуполі. Можливо через внутрішню напругу мені здавалось, що за чоловіком слідкують. Зрештою, жити було складно. Діти з дому не виходили навіть, щоб собаку вигуляти. Це було пекло», – пригадує дружина Кості Наталія Кравченко.

Згодом Костя Кравченко поїхав з Маріуполя, щоб воювати спочатку у складі «Правого сектора», а потім – у батальйоні «Дніпро». Тоді ніхто навіть не підозрював, що чоловік опиниться у кривавій пастці Іловайського котла і його вважатимуть мертвим.

«Почався обстріл, літали міни, все вибухало. Біля мене поранених не було, лише мертві», – коментує Кравченко.

«Я пам’ятаю, як у двір школи прилетіло багато мін, а Костя потрапив під них. У нього були пошкоджені і руки, і ноги. Та ще й настільки сильно, що знявши з нього чоботи, захотілось блювати. Побратими тримали мене за плече і не давали втратити свідомість, допоки надавав першу медичну допомогу», – розказує побратим Кості Олексій Рубець.

«Фото і відео з Костею стали символами Іловайська. Всі вважали, що він покійник», – додає Руслан Оруджев.

У госпіталі в Дніпропетровську, куди привезли Костю, лікарі жодних гарантій не давали – у нього були контузія і серйозні осколкові гнійні рани, які довго не хотіли гоїтись. На чоловіка чекали довгі місяці майже нерухомого лежання і тривала реабілітація.

«Я не міг сидіти склавши руки, мусив повернутись у стрій. Тому в січні, після реабілітації, поїхав у Піски. За вільну Україну потрібно боротися, адже просто так нічого не буває», – говорить герой програми.

Для своєї сім‘ї Костя орендував житло у Дніпрі. Про повернення до колись рідного Маріуполя навіть і не йшлося.

«Для мене це місто – закрита книга, туди вже точно не повернемось. Побувавши раз у Львові, мене тягне туди знову, бо там відчуваєш себе вільними», – ділиться дружина Кості Наталя.

Про мрію свого бойового товариша, оселитися на Західній Україні, знає Руслан Оруджев. Тому із командою «Доброго ZIKу» він береться її втілити. Пройшовши сім кіл пекла бюрократії, таки вдалося оформити документи на невеличку ділянку під будівництво домівку для воїна АТО. Сім’я Кравченко отримала землю поблизу Львова, у селі Басівка.

«Я шокований, бо не очікував, що ми ось так наблизимось до нашої мрії. Таких коштовних подарунків мені ніколи не робили. Дуже вдячний усім, хто посприяв організації. Я і надалі підтримуватиму думку того, що Україна та родина понад усе», – ділиться враженнями герой проекту.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
2017-11-19 01:39:52