субота, 14 жовтня, 2017, 13:05 Людина
«Історична правда» розкаже про невідомих досі повстанців

Після того, як у 1944 році радянські війська окупували Західну Україну, витіснивши нацистів, влада СРСР приступає до жорсткої боротьби із підпіллям. За лічені місяці кількість солдатів каральних військ зростає у сім разів. Саме в таких складних умовах доводиться діяти станичному села Глуховичі, оунівцю Євгенові Голоду та командиру боївки СБ Миколі Стосику.

Про досі невідомі історії повстанців йтиметься у фільмі «Невідомі герої» проекту «Історичної правди з Вахтангом Кіпіані» (щосуботи о 22:00 на телеканалі ZIK). 

Улітку 1944-го радянські війська завершують львівсько-сандомирську операцію і завдають нищівної поразки німцям. Тоді ж нарком внутрішніх справ СРСР Лаврентій Берія вирішує жорстко боротись із бандерівцями, які активно діють на теренах Західної України. Відтак кількість солдатів внутрішніх військ у цих областях збільшують у сім разів. Адже основна територія все ще перебувала під контролем повстанців. Кожне село мало своїх «перевірених людей». У Глуховичах, що на Львівщині, за станичного був Євген Голод.  
«Він був членом ОУН і займався організацією підпільного життя в селі, транспортуванням, доставкою харчів, збором різноманітних засобів, переведення повстанців з одного села до іншого», – зазначає кандидат історичних наук Юрій Пуківський.

Та дружина Євгена Голода Анна пригадує, як у 1944-му різко почастішали облави й один за одним почали зникати хлопці із довколишніх сіл. Відтак, залишатися у рідних Глуховичах родині станичного – небезпечно. Тим паче, з однорічною донечкою на руках. Тож жінка збирає найнеобхідніші речі і з дитиною тікає до батьків, а згодом – до тітки у сусідні Чижки. Згодом Євгенові ще не раз доводиться переховувати родину по інших селах. 

«Дитина хвора була, бо потребувала і теплого молока, і кашок – всього. А там неможливо було це отримати», – розповідає Анна Голод.
А за 30 кілометрів звідти, у іншому селі на Львівщині – Товщів – теж вимушено залишає рідний дім родина командира надрайонної боївки Миколи Стосика, на псевдо «Сталін». Саме одним із побратимів Стосика був брат Євгена Голода Андрій. Стосики ж розуміли: у селі перебувати стає вкрай небезпечно – за голову «Сталіна» НКВСівці дають «грубі» гроші.
«Він – досить помітна фігура у середовищі національно-визвольного підпілля на теренах Винниківського району, оскільки був командиром боївки СБ», – зауважує Юрій Пуківський

Перевозячи родину Стосика із одного села до іншого, задля конспірації підпільники розлучають дружину командира із доньками. Тож у повному складі сім‘я збирається все рідше, здебільшого – на великі свята, як-от Святий вечір. Та навіть тоді ні на хвилину не втрачають пильності.
«Нас привезли, мама приїхала, прийшов і тато із одним партизаном – хлопцем з нашого села. Та батько сказав швидко робити вечерю, бо їх бачив сусід і він подзвонить у КДБ», – пригадує донька Миколи Стосика Богдана Проховник.
Тож, не затягуючи із трапезою, після вечері сім’я відразу готується до облави.

«Миколу Стосика із побратимом заховали у схрон під стодолою. Там стояла буда, вхід залили водою і заклали каменем. У той час якраз був мороз і воно повністю сховалося від стороннього ока», – розповідає Юрій Пуківський.
Побоювання справдились – уже невдовзі до хати прибуло дві машини солдатів НКВС, які влаштували облаву та обшуки, почали допитувати дружину та матір Стосика, а також окремо малолітніх доньок. Тоді Богдані Проховник було менше десяти, та жінка зізнається: не зважаючи на погрози чекістів, зовсім не боялася. 

«Було градусів 30 морозу, він вивів мене надвір у сорочці, босу, притулив пістолет до виска і пригрозив: «Зараз тебе застрілю, як ти не скажеш, де партизани». Я ж сказала, що не знаю і все», – пригадує пані Богдана. 

«Протягом цілої ночі їм влаштовували допити, залякували тим, що повісять або втоплять в криниці», – додає Юрій Пуківський.
Та втриматись на волі сім‘ї вдається лише кілька років – у 1950 родину повстанця відсилають до Сибіру. Що ж сталося із самим «Сталіном» - рідні не знали впродовж довгих років

Про те, якими були «хлопці з лісу» у часи підпільної боротьби за українську незалежність, говоритимуть доктор історичних наук Іван Патриляк та керівник проекту «Локальна історія» Віталій Ляска. 

Читайте також: Жінка через 66 років розповіла про невідоме поховання закатованих НКВС людей

 

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
2017-11-22 18:40:11