вівторок, 10 жовтня, 2017, 11:19 Економіка
Юрій Лучечко про приватизацію Укрспирту: Наразі нема чого продати
Фото: ukrspirt.com
Фото: ukrspirt.com

Державна монополія «Укрспирт» протягом кількох останніх років залишалася однією з найбільш закритих для суспільства структур. Натомість у парі з нею найчастіше згадували такі серйозні речі, як «лівий спирт», ліві грошові потоки, рейдерські захоплення і, звичайно, безкінечні приватизаційні обіцянки. Нещодавно Кабмін оголосив черговий конкурс на посаду голови «Укрспирту», якого не можуть призначити з 2014 року, а в середині вересня виконувачем обов’язки голови уряд призначив Юрія Лучечка. Зазначимо, що з часів Революції Гідності посадовець став сьомим в. о. голови «Укрспирту».

У своєму першому інтерв’ю на посаді, Юрій Лучечко відверто розповів 112.ua про те, що відбувалося протягом трьох постмайданних років в «Укрспирті», а також про те, як, скоріше за все, піде приватизація і які сенсаційні зміни чекають на горілчані компанії стосовно ціноутворення на харчовий спирт.

Хто такий Юрій Лучечко

– Юрій Михайлович, як давно працюєте в спиртовій галузі?

– Я працюю з 2014 року, прийшов у спиртову галузь одразу після Революції Гідності.

– Чим займались до того?

– Приватним бізнесом, працював в сфері транспортних перевезень. Ще раніше за кордоном, в Італії, працював з народним депутатом Миколою Катеринчуком. Ми організовували безкоштовне надання юридичної допомоги для українських заробітчан. Це була програма «Народний адвокат». Ми, до речі, тоді мали стосунок також до відкриття однієї з найбільших консульських установ України і на її базі якраз і здійснювався проект надання безоплатної юридичної допомоги. Послуги користувалися великим попитом у наших співвітчизників, адже правовий статус багатьох із них був неврегульованим і вони фактично перебували у правовому вакуумі. Звертатися до приватних юристів або по допомогу держави вони не могли, тому ми були рятівним острівцем – між нашими співгромадянами і консульськими установами.

– Ви юрист за освітою?

– Я юрист за другою освітою, перша в мене освіта економічна. Я з відзнакою закінчив Державну фінансову академію у Львові, а друга освіта є правнича в університеті ім. Франка.

Юрій Лучечко. Фото: ukrspirt.com
Юрій Лучечко. Фото: ukrspirt.com

– І працювати у спиртовій галузі починали у Львові, так?

– Так. На майданчику Сторонибабського місця провадження діяльності (спиртзавод входить до складу державного підприємства «Укрспирт»). Я починав на посаді заступника директора. Очолював підприємство на той момент колишній регіонал. Він пішов на лікарняний, а я став виконувачем обов’язки керівника. До речі передав правоохоронцям багато матеріалів щодо діяльності того директора. Навіть знайшлося відео, як на склад підакцизної продукції до нього приходили «смотрящіє». Можете уявити це собі? Стратегічне державне підприємство, а на ньому керують смотрящіє. У цей час директор сидів тихенько в куточку, адже йому дали партійний квиток «Партії регіонів», щоб мав імунітет від правоохоронних органів. Щодо його діяльності було, до речі, розпочато не одне кримінальне провадження.

­– Під керівництвом «смотрящіх», певно, підприємство робило «лівий спирт»?

– Ну, звичайно, лівий спирт. Ми там поламали всі ті схеми… До речі, там йшлося не лишень про необлікований спирт. Колишній директор за рахунок коштів працівників встановив додаткове обладнання і використовуючи електроенергію підприємства, його ресурси виробляв ще й так званий концентрат барди зернової (речовина використовується у сільському господарстві, – ред). За документами її начебто безоплатно передавали фермерам, а по факту був цілий виробничий підрозділ, продукція якого благополучно збувалась «наліво». Ми цей факт зафіксували і була розпочата кримінальна справа. До речі, цей колишній директор досі намагається відновитися на посаді через суд.

Щоб ви зрозуміли: на той момент Львівщина була як така велика гуральня однієї родини – на Сторонибабському МПД був зять, ще на одному – тесть. Це була сім’я спиртових баронів, ми їх так називали.

– А їхнє прізвище можете назвати?

– Так, сім’я Ворошило, який був на Вузлівському МПД. Потім на Сторонибабському МПД був Андрій Михайлів, він був сином регіонала і депутатом райради – відповідав за спиртовий напрямок. Потім у них там був ще один директор – Пелех. І ця така кільцева порука тримала на той час усі спиртові заводи Львівщини. Звичайно, що вже після Революції Гідності люди не могли це далі терпіти і після того, як він утік, мене призначили виконувати обов’язки у Сторонибабському МПД. Ми зразу показали зовсім іншу економіку, в мене повірив трудовий колектив. І коли вже стало питання про остаточне призначення, трудовий колектив заводу попросив керівництво держпідприємства «Укрспирт» врахувати його думку, і мене призначили директором заводу.

– А порушені через діяльність колишніх керівників цього підприємства кримінальні справи наразі доведені до суду?

– На жаль, ні. Усе затягується. Знову ж таки ми за допомогою народних депутатів скеровували звернення. Справи відкривали, знову закривали. Ви самі розумієте, що ті керівники, які там задіяні, вони далеко не бідні люди. І знову є таки на одному з заводів зараз один з керівників, до речі, з тієї спиртової сім’ї, якого ми звільнили, але суддя одного із місцевих судів в останній день роботи прийняв рішення щодо поновлення на посаді пана Ворошила. Зараз вже на посаді в. о. голови «Укрспирту» я отримав рішення суду до виконання. Маю поновити його на посаді. Але зараз є керівник (на заводі, на який претендує Ворошило), якого цінують і люблять працівники, завод показує економічні результати. А я фактично змушений виконувати рішення суду і воно негайне до виконання – це трудовий спір. Отже, у мене навіть немає можливості для маневру, не можу звернутися в апеляцію. Мушу виконати. Про що ми й говоримо, ті керівники, які з того часу мають фінансовий ресурс можуть собі дозволити домовитися і отримати вигідне їм рішення суду.

– Скільки ви працювали на посаді директора Сторонибабського МПД?

– Майже рік. За цей час ми повністю все, що було в наших силах, відновили на заводі. У першу чергу відновили довіру трудового колективу до керівника. Усі речі, які до того мали місце, усе обнулили. Майно, на якому виробляли барду, поставили на баланс підприємства, як основні засоби. І уявіть, досі цей цех щомісяця дає надходження 300-400 тис. грн, але вже на користь держави. До речі, його діяльність в складі заводу ще й сприяє зниженню собівартості виробництва основної продукції (харчового спирту).

– Чому ви залишили роботу на посаді директора цього підприємства?

– Із 2015 року ДП «Укрспирт» за розпорядження Кабміну в. о. голови «Укрспирту» став Роман Іванюк. Це людина з абсолютно новим креативним мисленням, з новими підходами до ведення бізнесу. Прикро, що в якійсь період часу дало взнаки велике навантаження і він знявся з конкурсу (на посаду голови держпідприємства). Хоча він був перший (претендент, – ред.). Він вийшов в фінал тоді.

– Він також зі Львова?

– Ні, він родом з Волині, але живе в Києві, він інвестиційний банкір. І от саме Роман Іванюк запропонував мені тоді стати його радником, оскільки підприємство, яке я очолював (Сторонибабське МПД) мало одні з найкращих показників. Ставши його радником, я курував не тільки те підприємство, яке до того очолював, а всі МПД Західного регіону – на той момент працюючими були 7-8 МПД. Справа в тому, що система була побудована так, що дуже багато моментів було забюрократизовано, фактично підприємства управлялися в ручному режимі. Не було правильного фінансового планування. Правда, його нема і донині, але ми змінимо цю ситуацію. Фактично з жовтня на підприємствах ДП «Укрспирт» запроваджуємо поквартальне фінансове планування.

Поки я був радником Романа Олеговича, нам вдалося втілити багато ініціатив, багато зробити і це працює й до нині.

– Що саме зробили?

– По-перше, ми провели технічний аудит підприємств: справа в тому, що технічні засоби багатьох майданчиків є в доволі поганому стані. А ми для правильного планування мусимо розуміти, які з МПД можуть ефективно працювати. Через поломки і простої, які через них виникають, одні підприємства виконують план на 107% відсотків, а інші, лише на 41% або 34%. Якщо підсумувати, то в середньому всі підприємства ДП «Укрспирт» виконують план на 71%. Нам же для того, щоб ефективно працювати, як мінімум, слід виконувати план на 80%. На нас лежить величезне соціальне навантаження. Ми утримуємо непрацюючі спиртзаводи. У нас близько 3,5 тис. працівників, яким виплачується зарплата, і більше як 20 підприємств, які треба утримувати в належному технічному стані. На рік витрачаємо 150 млн грн на утримання МПД, що не працюють.

– Уточніть, будь-ласка, скільки наразі в «Укрспирті» заводів стоїть, а скільки працюють?

– Із минулого місяця в плані виробництва є 17 підприємств, а всього у нас 41 виробничий майданчик. На стоячих підприємствах люди переведені на скорочений режим роботи, на дві третини часу. І це для нас є величезний тягар.

– Із 17 заводів, скільки виробляють харчовий спирт, а скільки технічний?

– Близько 15 заводів нині виробляють харчовий спирт, два – технічний.

– Маєте заборгованість із заробітної плати?

– Ні. ДП «Укрспирт» виплачує все вчасно. Навіть на тих підприємствах, що стоять. Виплачуються також соціальні гарантії, згідно з колективною угодою.

– Дозвольте продовжити, як складалася ваша кар’єра після посади радника і до нинішнього призначення?

– Фактично після Романа Олеговича (Іванюка, – ред.) у ДП «Укрспирт» змінилося вже п’ять команд. Постійного директора так і немає з 2014 року, весь цей час призначалися тільки виконувачі обов’язки, які виконують функції директора. Через те ми покладаємо великі сподівання на конкурс, який вже оголошений Кабміном.

– Ви будете подавати свою кандидатуру на конкурс? (Прийом заявок закінчується 26 жовтня)?

– Побачимо. Я потребую ще два-три тижні, аби з усім розібратися. Потім ми зберемо трудовий колектив. Я робитиму подібні кроки, тільки якщо мене уповноважить на них команда. Якщо буде така воля трудового колективу, то я подам кандидатуру. Якщо ні, то те, що ми за цей час напрацюємо… зробимо так, щоб вже ніхто цього не зміг зламати. Закупівлі для МПД переведемо на Prozorro, запровадимо прозорі формули ціноутворення. І якщо підприємство очолить достойна людина, якщо прийде людина, яка буде твердою і матиме справжню силу волі впроваджувати зміни, ставити питання рубом, я буду її підтримувати і допомагати. Наразі виконувати таку функцію доводиться мені.

– Ви залишалися на посаді радника голови ДП «Укрспирт», аж доки не стали виконувачем обов’язки?

– Так

– Хто, до речі, запропонував вам зайняти посаду в. о. голови?

– Я на громадських засадах працював ще й заступником голови об’єднаної профспілкової організації. На посаду мене вибрали в 2015 році одноголосно. 41 профспілковий осередок підтримав мою кандидатуру. Через це у мене фактично була комунікація з трудовими колективами. Мені часто доводилося виконувати роль переговорника між представниками трудових колективів і роботодавцем (черговим призначеним в. о. ДП «Укрспирт»). Коли вкотре стало питання відсутності керівника (останній в. о. Олег Дрожжін написав заяву про звільнення за власним бажанням, – ред.) профспілка запропонувала мене, як одну з кандидатур в. о. голови на розгляд Мінагрополітики. Після того вже було прийняте рішення уряду – моє призначення на посаду підписане прем’єр-міністром Володимиром Гройсманом.

– А ви зустрічалися з представниками уряду після призначення?

– Ще ні. Але ми сьогодні, до прикладу, вже підготували лист на ім’я віце-прем’єра Степана Кубіва і міністра МЗС Павла Клімкіна з проханням допомогти нам в організації зустрічі з торговими представниками для відновлення експорту нашої продукції. Я думаю, що найближчим часом ми таку зустріч організуємо.

– Не можу тоді не спитати, як загалом справи ДП «Укрспирту» з експортним напрямком?

– Експорт тільки починає повертатися до нас. Звичайно, у нас є проблема із зношеністю наших виробничих фондів, а, відповідно, і з високою собівартістю продукції. Утім, тільки-но з’являться можливість попрацювати на експорт, ми її використаємо. Ми готові розглядати проект навіть з мінімальною рентабельністю, утім, експорт – це і надходження валюти, й іміджева справа. Зараз в ДП «Укрспирт» тільки три заводи працюють на експорт. Вони поставляють на зовнішні ринки технічний спирт.

– Ви залишались на посаді радника, доки через ДП «Укрспирт» пройшли п’ять різних команд. Як можете оцінити цей період для «Укрспирту»?

– Скажу… прориву не було. Приходили кризисні менеджери і непоганого класу. Підхід у кожного з них був різним і в основному все це було заточене на те, щоб державна монополія взагалі не злягла. Тобто вони підтримували ДП «Укрспирт» на плаву.

Натомість стратегічного, системного планування не було. Єдиний, у кого я бачив перспективу, це був Роман Іванюк. Це людина, яка свою програму (розвитку «Укрспирту» на найближчі роки) захистила перед конкурсною комісією (на конкурсі на посаду голови ДП «Укрспирту») англійською мовою. І, до речі, багато чого з його програми ми маємо намір інтегрувати і до нашої Стратегії, яку нині розробляємо.

– Він зараз вам допомагає?

– Ми з ним спілкуємось. Ми друзі. Але, звичайно, в нього є своя робота.

– Розкажіть, будь ласка, детальніше про Стратегію, над якою працюєте.

– Це буде стратегічний план розвитку спиртової галузі. Звичайно, що кінцева мета це буде приватизація, адже курс держави на роздержавлення вже визначений. Утім, мені б хотілося, щоб ця приватизація пройшла максимально коректно. Ми ж розуміємо, що процес буде супроводжуватися звільненням працівників заводів. А це робочі місця, до того ж в селах – всі ж заводи фактично розташовані у сільській місцевості. Де там працевлаштуватись звільненому інженеру-хіміку чи інженеру-технологу?

– Стратегію мусить затверджувати Кабмін?

– Ні, це наш внутрішній документ.

– У які строки плануєте розробити її?

– Думаю, до кінця жовтня ми вже вийдемо зі своїм баченням.

Приватизація ДП «Укрспирту»

– Отже, яким ви бачите вихід з ситуації з приватизацією? Як, на вашу думку, слід її проводити?

– У Раді наразі є на цю тему урядовий законопроект і законопроект народного депутата Ігоря Лапіна (фракція «Народний фронт»). Ми долучились до написання депутатського законопроекту і будемо відстоювати його на комітеті аграрної політики і земельних відносин. Вважаємо, що саме у цьому законопроекті Лапіна запропонована найбільш доречна формула роздержавлення спиртової галузі.

– Чому саме цю формулу вважаєте найбільш доречною?

– Вона передбачає роздержавлення спиртової галузі в три етапи. Будемо чесні, не на часі огульно виставляти на продаж усю галузь. Приватизовувати, по-чесному, нема чого. «Укрспирт» – це монстр, розумієте? 80 заводів, тисячі працівників, купа документів, невирішені питання. Кримінальних справ – море. То на одному заводі вилучають документи, то на іншому. Якщо нині дивитися на «Укрспирт» в юридичній площині то ми на темному дні океану. Якщо завтра ФДМУ розпочне розглядати наші майданчики на приватизацію, він зрозуміє, що йому дійсно нема чого продати.

Натомість за формулою, передбаченою в законопроекті Лапіна, першими будуть виділені підприємства, де знос основних засобів сягає фактично 70%. І це є фактично потенційні майданчики для перепрофілювання на виробництво інших видів продукції. Мова про майданчики, які вже непридатні ні для виробництва харчового спирту, ні для виробництва технічної продукції. Натомість у них є виробничі будівлі, підведені комунікації. Їх ми будемо готові в найкоротший період часу передати Фонду держмайна, і він їх долю вирішить. Із цих заводів і так вже звільнилося багато працівників: там зміни проходитимуть менш болісно.

Ті підприємства, які можуть бути виставлені на продаж на другому етапі, там робочі руки потрібні. Ми будемо наполягати, аби там були передбачені інвестзобов’язання, якими за інвестором буде закріплена вимога збереження робочих місць інженерно-технічного персоналу. Адже приватник, який зайде на підприємство, може всіх просто звільнити і ці люди далі підуть з протягнутою рукою до держави. Розумієте, чому роздержавлення має відбуватися поступово? Це ж і питання зняття соціальної напруги.

– Наскільки розумію, підприємства, які виробляють харчовий спирт, будуть виставлені на продаж, згідно з концепцією документу, на останньому третьому етапі?

– Харчовий спирт, як ми бачимо, дійсно треба в останню чергу продавати. Під час перших двох етапів роздержавлення державна монополія харчового спирту має бути збережена, але для того, щоб діяльність підприємств була максимально прозорою, ми готові перейти в статус публічного акціонерного товариства, блокуючим пакетом якого володітиме держава. Буде створена наглядова рада. Якщо буде бажання у вітчизняних інвесторів, в тому числі в горілчанників, вони можуть інвестувати в цю компанію, вводити своїх людей в наглядову раду і контролювати роботу компанії. Ми наполягаємо на збереженні державної монополії саме в сфері виробництва харчового спирту, адже є приклад, коли держава, зрештою, може бути ефективним власником і мати високу рентабельність роботи, а зазвичай в цій сфері – виробництва спирту і горілки – вона висока.

– З якою рентабельністю працюють підприємства ДП «Укрспирту» нині?

– Близько 15%.

– Це при виробництві харчового спирту?

– Ми зараз не відокремлюємо види продукції. Працюємо, так би мовити, в один кошик.

– На якій стадії нині перебуває законопроект Лапіна?

– Він уже пройшов комітет економічної політики, був схвалений і готовий вийти в сесійну залу.

– Згідно з якими принципами будуть відбиратися підприємства для кожного з етапів приватизації?

– Зараз ми проводимо технічний аудит наших підприємств і створюємо систему електронного обліку активів, в якому підприємства будуть розділені по категоріях. Зараз, у кінці року, передбачена річна інвентаризація. Її результати, зокрема, мають лягти в основу майбутньої бази електронного обліку підприємств. Учора ми провели велику технічну нараду з виробничими підрозділами: кожному поставили конкретне завдання. Доручили, щоб перед тим, як виїжджати на інвентаризацію, вони передавали на заводи опитувальники. Запитання, зокрема, будуть такі: наявність основних засобів, коли підприємство востаннє працювало, яка потужність, що воно виробляло, що може виробляти. Також питатимуть кількість працівників, штатний розпис, кількість жителів населеного пункту, де розташоване підприємство. Вкажемо основних партнерів виробничих майданчиків (горілчані компанії).

До речі, на 10 жовтня мені вже мають дати бачення програмістів, як буде виглядати і працювати цей реєстр. Думаю, що загалом на реалізацію проекту знадобиться не менш як два-три місяці. Ми вже підготували лист на ФДМУ. Просимо, аби у цьому процесі взяли участь і їх працівники. Ми готові додати до опитувальників їх запитання.

– Тобто в обліку будуть і підприємства, які досі не передані в ДП «Укрспирт» і залишаються у недоліквідованому концерні?

– Ми разом з головою ліквідаційної комісії концерну ДП «Укрспирт», його також Кабмін уповноважив виконувати цю Постанову КМУ (яка передбачає передачу спиртзводів у ДП «Укрспирт» з ліквідацією їх статусу, як юридичної особи) напрацьовуємо бачення. Постанова КМУ є і все одно її треба виконувати. Ми зараз зробили спільний наказ стосовно взаємодії і коли будемо проводити інвентаризацію, дійсно хочемо, аби нею були охоплені і не передані в ДП підприємства. Хочемо бачити все, що є в орбіті ліквідаційної комісії. Хоча ми готові і до тих випадків, які вже були в практиці: іноді навіть представників Міністерства банально не пускають на завод. Люди дзвонять на гарячу лінію, за їх зверненням виїжджає комісія і її просто не пускають на завод. І ніяких правових наслідків це немає.

Я вам скажу, був би гарний вихід, якби такі комісії супроводжував «Корд» – отак заходив і рейдерів обличчям в підлогу клав і тоді вже заходили люди і працювали.

Ціна на спирт

– Чи бачите нині підстави для перегляду цін на спирт?

– Щодо ціни на спирт. Донині вона складалася буквально на коліні, кулуарно: директор з директором домовлялися. Зараз ми виходимо з ініціативою запровадження абсолютно прозорої формули ціноутворення. Ми державна монополія і маємо заробляти. Отже, у формулу буде забита рентабельність, з якою ми маємо працювати. Плюс якійсь має бути прибуток, адже держава вимагає, щоб ми мали прибуток. От зараз я прийшов на посаду як в. о. і бачу що всі угоди на продаж спирту (з фіксованою ціною, – ред.) укладені до кінця року. У мене просте питання – хто міг у березні, коли вони укладалися, спрогнозувати ціну на газ, на зерно? Як можна заключити з основними партнерами договори до кінця року з фіксованою ціною?

– Хочете змінити цю ситуацію?

– Абсолютно. Ми зробимо прозору ціну і формулу на спирт. У ній буде закладена ціна на зерно, ціна на газ, наші адміністративні витрати плюс наша рентабельність. Це проста формула, яка до сьогодні не працювала.

– Тобто нові угоди з 1 січня 2018 року будуть вже укладатись з цією формулою?

– Так, угоди будуть укладатися з формулою. Горілчаники, звичайно, впираються, вони цього не хочуть. Їм простіше було працювати з фіксованою ціною. Але ми хочемо цю ситуацію переламати. І так само, як в нас усі закупівлі з жовтня переходять на тендери Prozorro. І так буде з закупівлями газу і зерна (які потрібні для виробництва спирту), щоб усім було зрозуміло, чому ціна така, а не інша. Досі тут (в Укрспирті, – ред.) був комітет. Вони робили зріз по ринку і вирішували, за якою ціною купляти.

– Значить, якщо будуть угоди з формулою, то залежно від кон’юнктури ринку ціна може змінюватись по кілька разів на рік?

– Звичайно. Вона мусить змінюватись. Нам же піднімають, до прикладу, ціну на газ? І уряд це обґрунтовує. Ціна на зерно зростає. І відповідно від того зростає собівартість нашої продукції. Адже ми купуємо газ, зерно (для виробництва спирту, – ред.).

– Протягом якого часу буде розроблена формула?

– Вона вже є в мене готова. Мені треба її тільки погодити з Міністерством аграрної політики і продовольства. Вона дуже проста: тільки кілька складових.

– А на якому рівні буде враховуватися у формулі рентабельність «Укрспирту»?

– Скажу так, наразі є на погодженні фінансовий план підприємства. Можливо, у нього ми внесемо зміни. Мені треба серйозно вивчити цю ситуацію. Нам потрібно порахувати таким чином, аби мати гроші на модернізацію.

– Скільки вам потрібно коштів на модернізацію?

– Нам треба багато. І це більше, ніж ми можемо залучити, і більше, ніж можемо заробити. Адже виробничі потужності підприємств зношені в середньому на 70%. Умовно ми прикидали, що на кожний виробничий майданчик нам потрібно близько 20-25 млн грн, аби знизити собівартість продукції на 10-15%, що нам дасть можливість виходити на експорт.

– І цих коштів наразі не маєте…

– Дивіться, я вже казав, що в «Укрспирті» досі було відсутнє правильне фінансове планування. Закупки відбувалися хаотично. Були аварійні зупинки, авральні ремонти. І зараз ми хочемо це потихеньку перезавантажити. Тобто підприємство буде запускатися в роботу тільки тоді, коли туди виїде технічний аудит: огляне підприємство, зафіксує, чи були проведені планові роботи, ремонтні роботи. І тоді буде ставитися питання про відповідальність керівника, аби план був виконаний.

– На яку величину бачите нині потенціал для збільшення нинішньої ціни на харчовий спирт?

– Я вважаю, що наразі ціна не є справедливою. Ті ціни, які зараз є, їх, певно, треба розбирати. Я, чесно кажучи, не маю бажання створювати нині конфліктну ситуацію з виробниками горілки. Якщо ми будемо мати можливість рухатись хоч би з якимось прибутком і дійти до кінця року, ми вийдемо з пропозиціями про її зміну вже після того, як термін дії діючих договорів спливе – з 2018 року.

– Тобто ви не будете переглядати діючі угоди?

– Ні, але можемо просити горілчаників збільшити обсяги замовлень, аби вийти на фінансові показники, на які розраховує уряд. Знову ж таки, якщо мені фінансове управління скаже, що з такою ціною ми не проходимо, будемо вимушені переглядати ціни у бік збільшення.

– Тобто навіть за умови діючих договорів?

– Навіть так. Ну а куди нам діватись? Державне підприємство апріорі не може працювати у збиток. Але, звичайно, ми будемо враховувати думку горілчаників. І так, що з 1 січня, до прикладу, – чотириста і крапка або інша статична цифра, так не буде. Вони мусять розуміти, звідки береться та чи інша ціна. Будемо сідати з ними за стіл перемовин, показувати калькуляцію. Нам з ними треба домовлятися, але так, щоб держава не несла збитків.

– За вашими розрахунками, наскільки зараз уже треба підняти ціну харчового спирту, аби вона була економічно обґрунтованою?

– Навіть приблизно сказати не можу. Тому що у цьому місяці ми купуємо в НАК «Нафтогаз України» газ по 8350 грн за 1 тис. куб. м, а яка буде ціна на газ в листопаді (для промислових споживачів) ніхто не знає, бо в 20-х числах «Нафтогаз» виставить нові ціни на газ. Наразі можемо тільки приблизно розуміти ціну на сировину – на зерно. І зараз вона є найкращою для закупок. І наразі ми акумулювали максимально можливі кошти, аби закупити зерно с запасом, поки є така гарна ціна.

Виробництво державної горілки

– У минулому в ДП «Укрспирт» виникали проекти налагодити власне виробництво горілки, чи доречний такий напрямок діяльност, на ваш погляд, у ДП?

– Дуже слушно. Дякую, що зачіпаєте цю тему. Адже дійсно, горілчану галузь держава втратила. Попри те, що це надрентабельний бізнес. Моє бачення таке: державна горілка має бути на полицях. Адже, це гарантія якості. Нині 100% продукції поставляють приватні компанії. Має ще горілчаний завод управління справами президента, але він не є великим виробником і робить певні об’єми, швидше для іміджу. У нас в ДП «Укрспирт» є, і це також буде відображено в Стратегії розвитку, відновлення виробництва державної горілки. Це природно – якщо в нас є спирт і є лінії його розливу, то чому б нам не робити горілку? Вона може продаватись за мінімальною ціною (індикативу).

– Де це може відбуватися розлив, під якими торговими марками?

– Торгові марки – це питання маркетингу. Зрозуміло, що приватний бізнес пішов уже далеко вперед.

– Але ж і «Укрспирт» в минулому мав практику виробництва горілки і торгові марки мав.

– Так. Але марки були, в основному, регіональні. У тому ж Івано-Франківську була прекрасна ТМ «Княгинин». Луцьк виробляв шикарну продукцію – в Луцьку, до речі, ми минулого тижня провели переговори, і перша горілчана продукція буде зроблена саме там. Там буде розлита партія, яка піде в Німеччину (ТМ «Старожитня»). Загалом плануємо відновити виробництво горілки на 3-4 виробничих майданчиках «Укрспирту».

– Лінії на підприємствах є?

– Так є, я ж кажу в Луцьку. Там підприємство готове на 100%.

– І на тих решта 3-4 підприємства, які також розглядаєте під цей проект, лінії для розливу є?

– Так.

– Які це підприємства?

– Я буду готовий назвати пізніше, але ми стартуємо з нашого майданчика в Луцьку, тому що він справний.

– А будете постачати на експорт чи на внутрішній ринок?

– Ми бачимо величезний потенціал в першу чергу на зовнішніх ринках. Справа в тому, що нині загалом є попит на українську горілку. Наші заробітчани, яких досить багато в країнах Європи, вони відмовляються пити російську «водку». І ми готові зробити якісний продукт і туди відправити.

– У які країни плануєте постачати державну горілку?

– Мова про країни, де споживають міцний алкоголь: Німеччина, Італія, Франція, Англія.

– Маєте угоди?

– Ні, поки що ні. (Відповідає на телефонний дзвінок. Кладе слухавку)

Я вам скажу, щойно телефонував мій радник, людина з відомим ім’ям, засновник торгової марки «Гетьман» Новак Михайло Юхимович. От він і очолить в ДП «Укрспирт» горілчаний напрямок. Він вже не одну торгову марку вивів у преміум-клас. До речі, перед ним стоятиме не лише завдання відновлення напрямку горілки, але й правильно вибудувати переговорний процес з горілчанниками, щоб вони розуміли, що в ДП їх союзники, а не опоненти.

– Новак вже зарахований до штату ДП?

– Він буде введений у штат з четверга, 5 жовтня, і посяде посаду радника з комерційних питань. Він уже написав заяву на прийом на роботу.

– На внутрішній ринок також буде експансія державної горілки?

– Дивіться, слово експансія – це дуже сміливо. Що стосується експорту, тут значно простіше: є замовник, він заплатив кошти, ми відвантажили продукцію. Працюємо за передплатою. На внутрішньому ринку потрібна маркетингова гнучкість. До того ж будемо мати справу з відтермінуванням (60 днів) оплати за поставлену продукцію в торгових мережах. Ми так ще не працювали. Тут я довіряю Михайлу Юхимовичу (Новаку, – ред.), що він зможе повести цей напрямок і скаже, як нам зайти на внутрішній ринок і стати на полицю. Також очікуємо, що він порекомендує нам професіоналів, які зможуть зайнятися маркетингом. Один з варіантів, який я бачу, – співробітництво з торговими мережами в проектах виготовлення горілки на замовлення під private lable.

– На яку рентабельність плануєте вийти при виробництві горілки?

– Давайте не будемо забігати вперед. Усе залежить від завантаження. Якщо в мене лінія працює, до прикладу, з потужністю 6 тис. пляшок чи дає на добу і працюватиме з постійним завантаженням буде одна рентабельність, якщо з меншою – то інша.

– Також є ідея виробляти харчовий спирт в пляшках. Такий проект потрібний, на ваш погляд?

– Він дуже доречний. Нині, я думаю, в кожному домашньому господарстві вирощують малину, полуниці, є й інтернет. І багато хто не відмовився би за рецептом, знайденим у мережі, зробити якийсь домашній лікер або настоянку домашню. Утім, банально, де людині роздобути для цього літру спирту? Хіба що купити у магазині, коли проект буде реалізований. Тому це користуватиметься попитом, як за кордоном.

– Олег Барна вже зареєстрував відповідний проект у Верховній Раді…

– З Олегом Степановичем… Він до мене звертався. І я бачу, що людина цікавиться галуззю. Вболіває. Знов ж таки, він з Тернопільщини, яка спиртовий регіон. Його брат губернатор і він зацікавлений в успішній роботі Тернопільских спиртзаводів. У питомій вазі всіх виробників, Тернопільскі підприємства мають тверду третину. І в них там прекрасні показники, в середньому завантаженість Тернопільских спиртзаводів 80-85%. Це говорить про те, що заводи там в задовільному технічному стані. Не ламаються, стабільно працюють.

Лівий спирт

– Як ви оцінюєте ризики виробництва «лівака» на потужностях ДП?

– Слід брати до уваги, що великий ризик в плані поставок «лівого спирту» в Україну несе Росія, Білорусія. Зокрема, Республіка Молдова, де загалом ціла галузь заточена на контрабанду спирту в Україну. Йдеться про спиртопроводи через річки, масштабні перекачки. І це вже питання до силовиків, як цьому завадити.

У той же час, «Укрспирт» за своєю природою не мусить здійснювати контроль за реалізацією підакцизної продукції. Ця функція покладена на ДФС. Тому на підприємствах є пости ДФС, і вона контролює підакцизні склади і спиртосховища. Ми виконуємо тільки технічну функцію із виготовлення і реалізації продукції. А контроль повністю здійснює ДФС.

Зазначу, попри це, ми наразі виходимо зі своїми ініціативами щодо запобігання ризикам появи «лівого спирту» на наших підприємствах. Найближчим часом на одному з підприємств ми реалізуємо пілотний проект електронного обліку спирту, який унеможливить несанкціонований відбір спирту. Нині ж застосовується метод, при якому спирт перемірюють в радянський спосіб.

– Це буде запроваджено поки що на одному підприємстві?

– Поки що так. Ну ви ж самі розумієте, що опір буде страшний. Якщо ми почнемо зразу рубати… Треба поступово це робити. Ми мусимо довести ефективність роботи електронного обліку і потім вже разом з ДФС виходити на те, аби запровадити його на всіх підприємствах.

– То все ж як ви оцінюєте ризики виробництва «лівака» на потужностях ДП?

– Людський фактор завжди є ризиком. Ну от можете собі уявити, що я сьогодні викликаю уповноваженого з антикорупційної діяльності і він мені доповідає, що є у нас люди, які не виконують закон і досі не подали електронні декларації. Ну може таке бути? Щоб директор спиртзаводу… Напевно, хтось просто не хоче показувати свої статки і думає, що він там далеченько, в глухомані щось там підробляє і рука держави до нього не дотягнеться… Слухайте, ви б бачили цирк, які деякі з директорів виробляли, коли приїжджали сюди, в управління. Ховають за рогом дорогі іномарки і йдуть сюди пішки. Ну це смішно… Але ж я тут третій рік працюю, я це бачив.

– Ви будете міняти директорів на спиртзаводах?

– Я думаю, що зараз з перезавантаженням менеджменту ми дійдемо до практики, яка вже широко застосовується приватними компаніями – задіємо процедуру на поліграфі.

– А звільняти їх будете?

– Дивіться, для мене на першому місці є економіка. Якщо директор на своєму місці: його підприємство показує гарні показники в роботі, є підтримка трудового колективу, вміє працювати, то сенс його міняти? Огульних звільнень не буде.

Вбивство Панкова

– Цього року сталася надзвичайна подія. Був застрелений Віктор Панков – помічник Олега Дрожжіна, ви були з ним знайомі? Маєте версії чому це сталося?

– Версії, напевно, мають бути в слідства. Наскільки я слідкую за ходом цього розслідування – не дуже слідкую, якщо чесно. Людей з «Укрспирту» певно, що викликають на допити, і я також ходив. Все, що мені відомо, що начебто слідство вже має якусь версію і навіть вже вийшло на якихось замовників. Але я не хочу коментувати чутки.

Що стосується особистості Віктора Панкова. Він був звичайним працівником. Я не знаю, за що в нього могли забрати життя. Він на той момент точно ні на що не впливав, ні на які процеси. Був, як і я, радником. Курував біоетанол, ходив до керівництва, пробував робити напрацювання в цій сфері. Але він не мав жодного впливу: його могли слухати, могли і ні. Через що його вбито? Для мене це загадка. Але, кажуть, слідство просувається.

Та все не так гладко, згоден. У березні напали на голову нашої ліквідаційної комісії (курує питання ліквідації концерну «Укрспирт», має право призначати керівників підприємств, контролює фінансові звіти). Людині зробили «подарунок» на день народження – проламали битою голову.

– Як він зараз почувається?

– Вийшов на роботу.

– Що в цьому випадку було причиною, відомо?

– Він вступив у боротьбу за підприємства, над якими держава втратила контроль.

– Які це підприємства?

– Наприклад, Зірненський спиртзавод в Рівенській області. Та таких є десяток. Зараз також в Івано-Франківській області іде боротьба за підприємство в центрі Івано-Франківська, у якого є 6 га землі. Його штучно довели до банкрутства і вже почали різати. Хотіли цю землю віддати під забудову. Люди (працівники, – ред.) просто обурилися, викинули тих ліквідаторів, звернулися до суду. Касація була задоволена. І це сталося тільки тому, що ті люди, які його відстоювали, вони фактично жили під касаційною інстанцією в Києві, а до того жили під Апеляційним судом у Львові й казали, що підемо і перекриємо трасу міжнародного значення. І зрештою відстояли підприємство.

Ігор Ільчишин (голова ліквідаційної комісії) зайняв в тій ситуації абсолютно державницьку позицію – підтримав трудовий колектив. Призначив в. о. людину, яку трудовий колектив рекомендував. А по іншій бік там тітушки. І цей завод вони не хочуть випускати з рук, адже це була справжня кормушка для тітушні й банди оборотнів в погонах.

У нас була також історія з захопленням Угерського спиртзаводу. Якщо ви загуглите його назву, це Донбас що там було. 80 тітушок в камуфляжах, три автобуси. Світлошумові гранати людям під ноги кидали. Захоплювали, одним словом, завод. Тільки коли депутати від групи «Львівщина» з трибуни Верховної Ради почали вимагати втрутитися міністра МВД (Арсена Авакова) і Хатію Деканоїдзе (на той момент голова Нацполіції, – ред.), туди приїхала Нацгвардія. І тільки коли розставилися снайпери, аж тоді та тітушня поїхала з заводу. А за законом це не рейдерство, нема такого слову, це перешкоджання законній господарській діяльності. Крапка. Розумієте?

– Заробітна платня на посаді голови ДП «Укрспирт» – вона цікава, аби це все виносити на своїх плечах?

– Якщо дивитися в зрізі того, що зараз запропонував Кабінет Міністрів, вона цікава. Зараз я отримую заробітну платню, як радник, і вона навіть менша, ніж у моїх заступників. Ставка 20 і надбавка в районі 30 тис.

– А скільки передбачив Кабмін на посаді голови?

– Навіть не знаю точно, десь 100 тис. грн. на місяць буде.

– Скільки отримують директори спиртзаводів?

– Десь по 20 тисяч. Але це вже після підвищення, а до того мали і 8, і 2 тисячі. І я б, до речі, дуже хотів, аби журналісти проаналізували їх декларації й подивилися, що ті бояри повиставляли в електронних деклараціях.

ukrspirt.com

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
2017-10-18 23:07:15