п'ятниця, 6 жовтня, 2017, 15:01 Людина
Ірина Микичак: Ніколи лікар не має 100% впевненості, що буде з пацієнтом. Так і в цій реформі
Директор департаменту охорони здоров’я Львівської ОДА Ірина Микичак. Фото: Микола Тис/ZIK
Директор департаменту охорони здоров’я Львівської ОДА Ірина Микичак. Фото: Микола Тис/ZIK

«Однозначною є правда: багато речей в управлінні, організації і фінансуванні охорони здоров’я потрібно невідкладно змінювати».

Наприкінці 2016 року в Україні стартувала медична реформа. Ця тема надзвичайно цікавить суспільство, адже перезавантажити галузь обіцяли не один рік і не в одному уряді. Тому пацієнти з нетерпінням очікують, чи вдасться щось змінити зараз і якими будуть ці зміни.

Про кроки у втіленні медичної реформи на Львівщині, утворення госпітальних округів, реорганізацію «швидкої», забезпечення медичних закладів ліками, ситуацію із пологовими будинками у Львові у світлі останнього скандалу із ліжками для породіль у коридорах – кореспондент IA ZIK поспілкувалася із директором департаменту охорони здоров’я Львівської ОДА Іриною Микичак.

До слова, пані Ірина майже рік керує медициною Львівщини (спочатку у статусі в.о., а далі як повноцінний керівник), тому й час питати про певні підсумки.

Львівська область – один госпітальний округ

– Пані Ірино, на сайті департаменту оприлюднено проект, яким передбачається утворення десяти госпітальних округів на Львівщині. Це доволі багато, порівняно із іншими областями (Дніпропетровська – 5, Запорізька 5, Київська – 4, м. Київ – 1, Тернопільська – 4, Івано-Франківська – 5). Чому саме така кількість на Львівщині? Які основні принципи бралися до уваги при їх формуванні?

– Після постанови Кабміну про створення госпітальних округів, за рекомендацією експертів МОЗ, нам було запропоновано створити шість госпітальних округів у Львівській області. Звичайно, відразу виникла дискусія, адже область велика, густонаселена, зі своїми традиціями і потужною мережею медичних закладів, до яких є потоки пацієнтів. Так сформатувати, щоби збіглися інтереси населення, лікарів, керівників лікарень та різних рівнів влади та місцевого самоврядування – було достатньо складно. Ми запропонували схему із 10 госпітальних округів, щоби таким чином уникнути більшості непорозумінь, особливо, на рівні місцевого самоврядування. Хоча і це нас не зовсім влаштовувало. Ми аналізували досвід різних європейських країн. У Європі немає країн, які мають госпітальні округи у такому вигляді, як пропонувалося нам. Через дискусії, обговорення, після поїздок у Польщу, Німеччину, Хорватію, спілкування з експертами Світового банку, зокрема з Австрії та Франції, ми вийшли на пропозицію розглядати Львівську область одним госпітальним округом. Відбулося кілька зустрічей на рівні голови ЛОДА та в.о. міністра охорони здоров’я, керівники медичних закладів Львівщини мали зустрічі із заступником міністра Павлом Ковтонюком. Таким чином, на сьогодні ми подаємо документи щодо формування у Львівській області одного експериментального госпітального округу, який охопить усію територію області.

Визначаємо на карті області лікарні інтенсивного лікування, притрасові лікарні, які будуть забезпечувати допомогу при ДТП, лікарні планового лікування. Далі місцеві громади на своїй території будуть визначати, чи вони в стані утримувати ті лікарні, які випадають за цю карту, чи потрібно буде дотацію для їх подальшого існування. Напевно, будуть і такі лікарні, які неспроможні фінансово і до яких немає стежки пацієнтів.

– Чи це унікальний досвід у межах України, бо знаю, що місто Київ – теж один госпітальний округ?

– Серед областей такого досвіду фактично немає. Це наша пропозиція. Сподіваємось, її підтримає Кабмін. Це як у лікуванні патології є різні методики, а вибирається найбільш оптимальна. Ми хочемо спробувати таку методику, опираючись на європейський досвід.

– Чи це зніме усі конфліктні питання, що стосувалися кількості госпітальних округів, лікарень і таке інше?

– Ніколи не будуть задоволені усі, оскільки в принципі так не буває. Але у такому разі ми, без сумніву, уникнемо величезної кількості непорозумінь і конфліктів між громадами – ОТГ, районними радами. На сьогодні ми маємо багато звернень, коли різні районні ради хочуть, щоб саме у них був центр госпітального округу, не маючи на це жодних підстав. Була комічна ситуація, коли один із районів звернувся з тим, що у них має бути центр госпітального округу, обґрунтовуючи це досягненнями і традиціями у розвитку культури, освіти у районі. Це, звичайно, дуже добре. Але, у першу чергу, нас цікавить професійний рівень лікарів, стан лікарень, відповідність рамковим вимогам до лікарні інтенсивного лікування. Навіть не всі львівські лікарні відповідають цим рамковим умовам.

Директор департаменту охорони здоров’я Львівської ОДА Ірина Микичак. Фото: Микола Тис/ZIK
Директор департаменту охорони здоров’я Львівської ОДА Ірина Микичак. Фото: Микола Тис/ZIK

– Як я розумію, центром госпітального округу буде місто Львів?

– Ми не визначаємо центр госпітального округу, визначаємо мережу лікарень інтенсивного лікування I та II рівнів. До прикладу, Львівська лікарня швидкої допомоги – лікарня II рівня. Лікарні у Дрогобичі, Червонограді наближаються до II рівня. Тобто, будемо вкладати фінансовий ресурс у розвиток п’яти-шести лікарень інтенсивного лікування II рівня, ще близько п’яти-шести – I рівня. Також громади і, думаю, область будуть підтримувати розвиток інших лікарень, які будуть працювати, але не будуть закладами цілодобової ургенції. Вони будуть займатися плановим, реабілітаційним, паліативним лікуванням. Деякі переформатуються у денні стаціонари. Попереду – тривала роботи над цим госпітальним планом.

– Чи усі районні лікарні потрапляють до переліку лікарень госпітального округу?

– Планується, що усі районні лікарні залишаться у госпітальному окрузі. Вони мають право на подальше життя. Єдине, ми очікуємо від місцевої влади більшої підтримки для розвитку цих лікарень. З моєї точки зору, усі районні лікарні мають залишитися, але їх треба зміцнювати, переформатовувати. Не може бути лікарня на 600 ліжок, з яких половина у вечірній час пустує, а у вихідні взагалі немає пацієнтів. Наша мета – зробити таку мережу стаціонарів для надання цілодобової медичної допомоги, щоби пацієнт отримав там своєчасну діагностику, базове лікування, щоби там був професійний персонал, а не просто платити зарплату людям за те, що вони вбрали білий халат і відбули своє чергування.

Будемо вести мову і про те, щоби частину лікарняних приміщень передавати під пансіонати для людей похилого віку. У районах частка лікарень виконує функцію геріатричних стаціонарів. Зараз у лікарні перебувають старенькі люди, які не мають родини, або родина залишає їх у лікарні, бо так зручно. Лікарня не є пансіонатом, а має надавати медичну допомогу.

– Які лікарні опиняються за межами системи госпітального округу і будуть віддані на відповідальність громад?

– Однозначно, такі лікарні будуть. Якщо не цілі лікарні, то частина відділень. Має бути базовий набір відділень – терапія, хірургія, акушерство, педіатрія, інтенсивна терапія. Обов’язково в лікарні має бути приймально-діагностичне відділення, де частину допомоги вже при поступленні можна забезпечити, і через добу пацієнт піде далі лікуватися додому. Такі речі як гастрит,трахеїт, бронхіт, гіпертонічний криз – не потребують стаціонарного лікування. Це не відповідає жодним європейським протоколам.

Є багато показників, за якими можна зрозуміти, чи лікарня працює повноцінно – чи є достатньо обладнання, професійних лікарів, яка наповненість. Гроші підуть за пацієнтом. Чим більш кваліфіковані працівники, чим рівень лікарні вищий – люди до неї будуть іти. Процес буде відбуватися природно, навіть без втручання департаменту. Якщо громада бачить, що її лікарня пустує, а гроші тратяться на заробітну плату – то який сенс?

У нас є відділення у туберкульозній службі, де упродовж року лікується 20-30 пацієнтів, але величезні зарплати отримує адміністрація, бухгалтери, обслуговуючий персонал.

«Стверджувати, що завтра наступить щастя, я не беруся»

– Що зміниться для мешканців Львівщини після утворення госпітального округу, порівняно з тим, що є зараз?

– Стверджувати, що завтра наступить щастя і ми будемо мати ідеальну охорону здоров’я, я не беруся. Ми прагнемо, щоб за якийсь період був забезпечений стандарт надання якісної і доступної медичної допомоги. Щоби незалежно від того, хто буде директором департаменту чи головним лікарем у тій чи іншій медичні установі, людина прийшла в лікарню у Турці, Червонограді чи у Львові і отримала одної якості і одного рівня добру медичну допомогу щодо тої патології, яка має лікуватися на первинному і вторинному рівні. А вся патологія, що потребує високоспеціалізованої медичної допомоги – онкологія, серцево-судинні захворювання, туберкульоз, психіатрія – має лікуватися у спеціалізованих стаціонарах. Наша мета, щоби можливості спеціалізованих стаціонарів не витрачалися на те, що може лікуватися на рівні району. І вкрай важливо – щоби мережа сімейних лікарів спрацьовувала так, щоби значна частина людей отримала у них базову медичну допомогу, постійний медичний супровід, консультацію, профілактичні заходи, пораду, психологічну підтримку.

Ми б хотіли, щоби у Дрогобичі можна було лікувати пацієнта з інфарктом за всіма найсучаснішими технологіями. У Дрогобичі та Червонограді – забезпечити лікування пацієнта з онкологією вже після виписки з базового стаціонару. Має бути забезпечена етапність. Щоби зекономивши ресурси на утриманні установ, заробітній платі, яка йде не за потребою на надлишкову кількість медичних працівників, пацієнти у лікарнях отримували необхідні ліки. Людям не важливо, яка концепція, реформа, вони хочуть прийти в лікарню, де чисто, тепло, безпечно, надійно. Трагічно: на сьогодні навіть у реанімаціях не забезпечено увесь перелік медикаментів. Але для цього утворення госпітальних округів буде замало, треба забезпечувати інші методи фінансування – гроші ідуть за пацієнтом, медичне страхування, інвестиційні проекти, виводити з тіні платні послуги. Має бути багатоканальне фінансування медицини з різних джерел.

Директор департаменту охорони здоров’я Львівської ОДА Ірина Микичак. Фото: Микола Тис/ZIK
Директор департаменту охорони здоров’я Львівської ОДА Ірина Микичак. Фото: Микола Тис/ZIK

– Чи означає усе сказане, що мешканці з приміської зони, які звикли їхати лікуватися до Львова, надалі не матимуть такої можливості, а будуть змушені їхати в район, щоб там отримати спеціалізовану допомогу? Чи будуть якісь обмеження?

– Це буде дуже непопулярно, але такі обмеження у нас будуть поступово запроваджуватися. Зараз у нас 60-70% викликів «швидкої» – необґрунтовані. До прикладу, гіпертонічний криз – люди не розуміють, що це не привід для виклику швидкої. У Львівській лікарні швидкої допомоги 30% випадків – самозвернення пацієнтів. Отже, має краще спрацьовувати сімейний лікар. На сьогодні більша довіра до приймального відділення «швидкої», аніж до сімейного лікаря.

Ми будемо зміцнювати мережу лікарів сімейної практики, зміцнювати їх авторитет і професійну спроможність. Але будемо намагатися забрати первинку зі спеціалізованої медицини.

На превеликий жаль, наші люди за десятиліття звикли до інших традицій в охороні здоров’я. Кожен, ніби вибирає собі свого лікаря. Але немає такого в економічно спроможних країнах Європи, щоби хворий без консультації лікаря первинної мережі, без базових обстежень відразу прямував до обласної лікарні, а ще й до професора. Колись мій покійний батько казав: «Треба лікуватись у того доктора, який кожен день бачить багато пацієнтів, а не до професора, котрий лише лекції студентам читає». У будь-якій європейській країні пацієнт, який хоче, щоби допомога йому була профінансована страховкою, має прийти до лікаря першого контакту, тобто сімейного. Без скерування від цього лікаря, на вищий рівень пацієнт не потрапить. Насправді це можливо лише за окрему оплату. Таким чином відкидаються необґрунтовані звернення. Нещодавно Львівська станція швидкої допомоги оприлюднила інформацію, що у них є пацієнтка, яка 140 разів впродовж року викликала «швидку». Де таке у світі можливо? А є категорія пацієнтів, які ходять до доктора кожного тижня, бо їм бракує спілкування.

Теоретично маємо запровадити механізм, і це декларується реформою «первинки», що пацієнт має прийти до сімейного лікаря, де у разі потреби отримати скерування для подальшого лікування. Умовно кажучи, у Львівській обласній лікарні протягом року оперується близько 500 пацієнтів з апендицитом. Але ця хірургія не відповідає рівню обласної клінічної лікарні. Апендицит має оперуватися в районній, міській лікарні. Фізіологічні пологи – це також рівень районної лікарні. Пацієнт з пересічною неускладненою хворобою при госпіталізації забирає ресурс пацієнта, який скеровується з вадою серця чи екстрагенітальною патологією тощо. Змінити психологію людей складно. Це буде дуже важко. Ми це розуміємо. Але змінюватися мусимо усі, якщо хочемо мати якісну і надійну медичну допомогу.

– Пані Ірино, чи є вже чітке розуміння щодо фінансування лікарень госпітального округу?

– Станом на сьогодні у проекті Держбюджету на 2018 рік передбачена медична субвенція на забезпечення зарплати медиків і фінансування видатків медзакладів і виокремлена цільова субвенція на первинну медичну допомогу. Але усе залежить від законів, які будуть прийняті щодо охорони здоров’я. Є також президентський законопроект щодо розвитку сільської медицини, на що передбачено 4 млрд грн. Є багато пропозицій до Держбюджету. Зараз комітети Верховної Ради їх опрацьовують. Ми активно співпрацюємо з народними депутатами від Львівщини. І вони, зокрема, внесли пропозиції щодо збільшення субвенції на охорону здоров’я. Адже медзакладам Львівщини критично бракує грошей на заробітну плату до завершення року. Коштів медичної субвенції, яка передбачена на Львівську область, бракує не лише через те, що у нас надто велика мережа лікарень. Не враховано й те, що Львівщина має потужні спеціалізовані медичні центри, щороку приймає велику кількість туристів, що Львів є студентським і культурним центром, область має гірські райони тощо.

– Скільки коштів бракує на зарплату медикам?

– 200 млн грн до кінця року.

– Які шанси, що проект створення одного госпітального округу у Львівській області буде схвалений на рівні Кабміну?

– Думаю, шанси достатньо великі. Ми розраховуємо, що МОЗ піде на обґрунтований ризик і дасть можливість Львівщині спробувати такий формат. Не претендуємо, що такий варіант – найкращий. Можливо, ми розпочнемо у такий спосіб, а згодом перейдемо на іншу кількість госпітальних округів. Медицина – річ дуже важко прогнозована. Ніколи лікар не має 100% впевненості у тому, що завтра буде з пацієнтом. Аналогічно і в цій реформі. Однозначною є правда: багато речей в управлінні, організації і фінансуванні потрібно невідкладно змінювати.

– Рішення має бути ще до кінця цього року?

– Не факт. Часових рамок немає.

«Львівська область реформується вже давно»

– Пані Ірино, які ще заходи у рамках медичної реформи вже втілюються на Львівщині? Можливо, є приклади контрактів з сімейними лікарями, впровадження електронної медичної картки пацієнта?

– Львівська область реформується вже дуже давно. Вже 25 років у нас працює сімейна медицина, хоча її потрібно вдосконалювати, а багато областей тільки почали це робити. Щодо електронної картки пацієнта дуже багато зробило місто Львів – тут запроваджено електронну реєстратуру в лікарнях. Вже розпочали цю роботу з формування електронних реєстрів пацієнтів і у сільських лікарських амбулаторіях. За кошти обласного бюджету придбали понад 200 комп’ютерів для сільських лікарських амбулаторій. Незадовго усі сільські амбулаторії будуть мати комп’ютери, а Світовий Банк профінансував їх підключення до Інтернету.

До речі, завершується двохрічний проект за підтримки Світового банку «Онкопревенція та сучасні протипухлинні технології». Впроваджуємо модель ранньої діагностики та профілактики раку молочної залози та раку шийки матки, включно із вакцинацією шийки матки у дівчаток, чого в Україні ще практично немає. Відкрито мережу скринінгових центрів, днями відбулася поставка кольпоскопів у всі жіночі консультації.

Продовжується реорганізація фтизіатричної служби. Робимо багато речей зі зміни якості управління медичними закладами. Проект «Школа успішного медичного менеджера (ШУММ)» – унікальний на сьогодні регіональний проект. За конкурсом відібрані керівники брали участь у трьох сесіях щодо формування команди, менеджменту, управління установою, лідерства, ділової української мови, етикету, конфліктології, вміння вести переговори, кризових комунікацій, у тому числі зі ЗМІ. Проект розпочався за підтримки Світового банку, далі свою допомогу запропонували Німецька та Швейцарська агенції розвитку.

Експерти Світового банку консультують нас щодо формування карти госпітального округу.

Хочемо запустити пілотний проект щодо аптечного забезпечення у лікарнях. Плануємо запровадити прийом документів на атестацію лікарів в електронній формі – без посередництва працівників департаменту. Щодо електронної карти пацієнта втілюється пілотний проект у Західноукраїнському медичному центрі – у реєстратурі та приймальному відділеннях, у Львівській обласній лікарні. На 2018 рік вперше виносимо на затвердження в області програму «Безпечна лікарня». Йдеться про заміну ліфтів та встановлення протипожежної сигналізації в обласних закладах охорони здоров’я. Програму плануємо на п’ять років.

Обласні програми 2017 року були прийняті у грудні 2016 року, чого раніше не було. Так само, думаю, у листопаді-грудні цього року будемо мати прийняті програми на 2018 рік. Це програми щодо забезпечення дітей з орфанними захворюваннями, гемодіалізу, співфінансування програми онкопревенції. Готуємо на розгляд обласної ради Комплексну програму розвитку охорони здоров’я Львівщини на 2018 – 2020 роки.

Щодо медицини катастроф, до кінця року облаштуємо центральну диспетчерську з GPS-навігацією. Завершені торги щодо придбання двох нових автомобілів для екстреної медицини. Наступного року за підтримки нардепів від Львівщини просимо 200 млн грн з Держбюджету на транспорт для медицини катастроф.

Львівщина буде активним учасником реалізації президентської програми підтримки сільської медицини. Йдеться про сільські амбулаторії, транспорт для сільської медицини, телемедицину, мотиваційний пакет для сільського лікаря (житло, пільгові кредити, фінансова підтримка при влаштуванні на роботу).

Діє програма енергозбереження у бюджетних закладах охорони здоров’я.

– Чи усі медичні програми в області належно фінансуються?

Щодо прийнятих обласної радою – так. На більшості торгів нам вдається економити. Цього року запроваджене співфінансування обласних програм районними бюджетами. На жаль, є недостанє забезпечення ліками. 70% бюджету охорони здоров’я області – заробітна плата медичних працівників, а ще – видатки на комунальні послуги.

Директор департаменту охорони здоров’я Львівської ОДА Ірина Микичак. Фото: Микола Тис/ZIK
Директор департаменту охорони здоров’я Львівської ОДА Ірина Микичак. Фото: Микола Тис/ZIK

– Чи популярна в області державна програма «Доступні ліки»?

– Фінансування програми є дуже добрим. Львівщина отримала потужну субвенцію, очікується додатковий транш. Область не встигає використовувати кошти. Є пацієнти, які не дуже хочуть брати участь у програмі – мають певну недовіру. Є пацієнти, які звикли до інших форм ліків. А ще, із затвердженого програмою переліку не всі препарати є на ринку. Проблема й у тому, що немає мережі комунальних аптек. На жаль, бізнес-структури не всі хочуть брати участь в урядові програмі.

Дрогобич використав усі кошти у рамках програми і готовий отримати ще. А є райони, де дуже слабенько діє програма.

«Швидка» забезпечена ліками, а лікарні – ні

– Чи завершилася реорганізація швидкої допомоги на Львівщині?

– Реорганізація фактично завершена. На останньому засіданні сесії обласної ради були проголосовані передавальні акти. У нас з медичного боку все відбулося швидко. Але, на превеликий жаль, паперовий процес реорганізації в Україні дуже складний та забюрократизований.

Принцип екстериторіальності на «швидкій» вже працює. Є проблема з водіями у службі медицини катастроф та в медичній галузі загалом. Є відтік кваліфікованих бухгалтерів. Проблема є автомобільним парком. За кількістю машин є багато, але з них величезна кількість підпадає під списання, частина потребує капітального ремонту. Протягом останній кількох місяців ми дуже прицільно цим займалися. Провели ремонти вже 70 автомобілів екстреної медицини. Профінансовані усі ремонтні роботи. Усе, що може їхати, їздить. Зараз працюємо над тим, щоб на підстанції львівської «швидкої» на вул. Київській посилити ремонтну базу. Прораховуємо бізнес-план, щоб була потужна ремонтна база для ремонту машин не тільки «швидкої», а й автомобілів з усіх обласних лікарень.

– У чому проблема, що досі не запрацювала центральна диспетчерська «швидкої», про яку говориться вже багато років?

– Не було фінансів. У 2014 році були завершені ремонтні роботи у приміщенні. Нам обіцяли надати фінанси у рамках національного проекту «Вчасна допомога», аналогічний проект «Нове життя» щодо реконструкції Львівського перинатального центру. На «Нове життя» кинули кілька мільйонів на початках у 2014 році, на «Вчасну допомогу» взагалі ні копійки не профінансували.

Друга серйозна проблема – в Україні досі немає єдиного програмного забезпечення для функціонування медицини катастроф. Кожна область шукає свою фірму, яка встановить програмне забезпечення. Аналогічно з електронним реєстром пацієнтів – має міністерство напрацювати єдиний стандарт. Станом на сьогодні такого немає. Приходять різні компанії, які обіцяють збудувати «силіконову долину» у медицині у Львівській області, а коли починаємо з’ясовувати по одній, іншій – виявляється, що, окрім директора та бухгалтера, там нікого немає. І це дуже ризиковано. У лікарнях фахівців з комп’ютерної техніки немає. Коли ми зараз встановлюємо мережу по селах, розуміємо ризики. Маємо проблеми із навчанням персоналу. Багато лікарів не мають бажання вчитися комп’ютерних технологій.

– То до кінця року диспетчерська запрацює?

– Торги оголошені. 5 млн грн з обласного бюджету зарезервовано. До завершення року, думаю, диспетчерська мусить бути.

– Який стан справ із забезпеченням екстреної медицини ліками та пальним?

– Принаймні, ніхто не скаржиться щодо пального. Більша проблема з водіями та з автомобілями. Щодо ліків – суттєво зросла вартість сумки медикаментів для виклику. Є цільова субвенція на медикаменти. Існують перебої, але базовим пакетом забезпечені.

Щодо «швидкої» є багато скарг щодо компетенції медичних працівників, їх вміння спілкуватися з пацієнтом.

– Який відсоток забезпечення ліками інших медичних закладів області?

– На рівні 30%.

– Перелік наявних медикаментів оприлюднюється на сайтах лікарень?

– Так. На сайті департаменту і у кожній установі. Але, для прикладу, в онкоцентрі наявні лише близько 10 позицій медикаментів з держзакупівель. Дуже боляче визнавати, що світ здійснив величезний прогрес у лікуванні онкології, а ми не маємо таких ліків. За державною програмою онкології наша область у 2017 році має отримати медикаментів на 339 млн грн, а у нас поки здійснюються поставки за 2016 рік. Тобто, міністерство своїх зобов’язань не виконує. Не тільки щодо онкології, а й практично щодо усіх програм. Маємо перебої з вакцинами. За останній місяць пішло зрушення і почалися поставки, значна частина за тендерами 2016 року. Інша проблема, що частина ліків, які потрібні, не зареєстровані в Україні.

«Чимало поважних, забезпечених жінок їдуть народжувати в райони»

– Пані Ірино, жінок серйозно турбує ситуація з пологовими будинками у Львові…

– Коли я народжувала сина, в області в рік народжувалося близько 35 тис. дітей. У палатах львівських пологових було 6-8 породіль, у пологові не впускали сторонніх осіб взагалі. Це була закрита зона. Сьогодні у пологових відділах міста є палати на двох-трьох породіль. З 2005 року у Львівській області відкриті пологові стаціонари, забезпечений тепловий ланцюжок, доступ матері до дитини з першої години від народження, індивідуальні і сімейні родзали, сумісне перебування – усе, що на сьогодні молоді мами вважають нормою.

Станом на сьогодні маємо 27 тис. пологів у рік. Так, ніби є перевантаження у Львові. Хоча у порівнянні з 2016 роком кількість пологів ні у 1-му міському пологовому будинку, ні у 3-й міській клінічній лікарні не зросла. А поблизу обласного центру – у Городку, Пустомитах, Кам’янці-Бузькій, Жовкві, Новояворівську – маємо прекрасні пологові стаціонари. Однак, і інколи мешканки ближніх і дальніх районів вибирають собі доктора, з яким мають неформальні стосунки, і їдуть народжувати до Львова. Ми просимо: не робіть цього, не перевантажуйте! Якщо нормально протікає вагітність (а 70% жінок мають неускладнений фізіологічний перебіг вагітності), то для чого їхати в обласний центр? Я знаю вже багато жінок, які вибирають районні стаціонари, оскільки там мінімальний ризик інфікування. Хочемо чи не хочемо, а у такому потоці, як у Львові, ризики більші. Наші лікарі з перинатального центру, обласної лікарні готові їхати в райони, консультувати. Можемо організовувати різні форми та методи виїзної допомоги. Але потрібно з розумінням до цього підійти.

Зараз є кошти інвестиційного проекту, закрили обласну лікарню на капітальний ремонт. Як на мене, потрібно дякувати усім причетним, що це вдалося зробити. Пологовий стаціонар обласної лікарні вже дуже багато років чекав на капітальний ремонт. Ремонтні роботи йдуть дуже інтенсивно: на сьогодні замінена значна частина вікон, підлога. Буде повна зміна в організації допомоги – буде цілий поверх родзалів, палати з кращими умовами, замінюється сантехніка, ремонтується дах. За три місяці маємо зробити величезний обсяг роботи.

Щодо перинатального центру. У 2013 році його закрили. Це був національний проект. Кожен крок погоджувався у Києві в Адміністрації Президента. У 2014 році були зупинені роботи, проект реконструкції навіть не був поданий на фінансування. Лише з 2015 року почалися якісь роботи. Станом на сьогодні йдуть інтенсивні роботи, є кошти з державного, обласного бюджетів. Ситуація контролюється керівництвом області. Щоправда, є конфлікт всередині трудового колективу щодо головного лікаря. Громадська організація працівників лікарні має суттєві претензії до головного лікаря, який є дуже компетентним акушер-гінекологом, але колектив вважає, що у ситуації з ремонтом вона проявляє недостатню активність. Обласна рада заслухає звіт головного лікаря.

Директор департаменту охорони здоров’я Львівської ОДА Ірина Микичак. Фото: Микола Тис/ZIK
Директор департаменту охорони здоров’я Львівської ОДА Ірина Микичак. Фото: Микола Тис/ZIK

– Є кошти і на обладнання для перинатального центру?

– Ми подали пропозиції. Планується, що до завершення цього року перша черга – акушерський корпус – має бути запущений в експлуатацію.

– У соцмережі величезне збурення викликав допис про те, що у пологовому на вул. Рапопорта у Львові ліжка для породіль розставили просто у коридорах. Це свідчить, що ситуація таки дуже критична…

– Наскільки я знаю, і про це мені говорив Володимир Іванович (начальник міського управління охорони здоров’я Володимир Зуб, – ZIK), частину ліжок там якраз отримали як гуманітарну допомогу з Німеччини. Так, там ліжка були. Я не бачу у тому трагедії. Це тимчасові труднощі. Якщо є переповнення, вони знаходять можливості. Це не означає, що жінка живе у коридорі. Якщо так сталося, що кілька годин жінку були змушені перебути в коридорі, маємо вибачитися… Просимо розуміння ситуації у наших жінок. Але, ще раз кажу, кожен має право вибору. Маю на увазі пацієнтів з району, які знають, що закриті пологові, однак їдуть до Львова.

Я не вважаю, що це є привід для того, щоб притягувати до дисциплінарної відповідальності завідувача відділенням. У такому разі треба починати з догани директору департаменту, раз так сталося. Але ще раз повторюю: є складнощі, і ми дуже просимо жінок з розумінням поставитися до тимчасових проблем. З Майорівки доїхати в інший кінець Львова – 15 кілометрів. Так само до Городка можна доїхати за 15 км. Наш санітарний транспорт готовий допомогти при транспортуванні. У нас на пологи вагітних везе «швидка». Цього, до речі, немає у Європі.

– Перинатальний запрацює до кінця року, а поголовий обласної лікарні?

– У грудні має відкритися. Роботи проводяться дуже активно.

– Яка сума фінансування на реконструкцію пологового обласної лікарні?

– Понад 10 млн грн.

– Хотілося б почути висновки щодо резонансного інциденту у Львівській психлікарні, що трапився на початку серпня, коли пацієнт поранив себе і захопив заручників. Тоді було ініційовано службову перевірку щодо дій лікарів…

– Триває кримінальне провадження, до завершення слідства я не вправі розголошувати жодні результати. Ми провели перевірку і передали висновки у правоохоронні органи.

Розмовляла Наталія Шутка,
IA ZIK

Читайте також: Уряд визначив, які медичні послуги будуть безкоштовними

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
2017-10-22 02:30:08