четвер, 5 жовтня, 2017, 16:31 Людина
Усміхніться, посполиті, бодай до осені, як не маєте до кого
Богдан Волошин
письменник, журналіст
  • Фото: Богдан Волошин
  • Фото: Богдан Волошин
  • Фото: Богдан Волошин
  • Фото: Богдан Волошин
  • Фото: Богдан Волошин
  • Фото: Богдан Волошин
  • Фото: Богдан Волошин
  • Фото: Богдан Волошин

Згадав собі скільки сьогодні побачив понурих, заклопотаних людей. Так, життя не мед, клопотів і гризот – в кожного цілий міх за плечима. Але ця набурмосеність, неусміхненість, замкнутість – це вже діагноз.

Щастя не приходить до людей з обличчям пацієнта урологічного відділення районної лікарні. Тим паче довкола осінь запалює жовтневу пожежу у парках і скверах. Треба тішитись, що небо дарує погідну годину, що гриби в лісі роблять засідки на людей, що в парках пахне падолистом і вологою травою. Що не всі птахи відлетіли і сойки, сороки, галки та синички пінькають, стрекочуть, кричать і зойкають.

Так довго не буде – взимку прийде пора безмежного мовчання, яке розриватиме як стару ґазету чорне каркання ворон. Треба все це бачити і тішитись.

Неусміхненість – це вирок. Усміхніться, посполиті, бодай до осені, як не маєте до кого. Вона віддячить.

 

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
2017-10-23 07:33:49