понеділок, 2 жовтня, 2017, 9:33 Світ
Сім місць Європи, де ведуться розмови про відокремлення
Демонстрація в Барселоні на підтримку референдуму про незалежність Каталонії від Іспанії. Фото: ZIK/EPA/TONI ALBIR
Демонстрація в Барселоні на підтримку референдуму про незалежність Каталонії від Іспанії. Фото: ZIK/EPA/TONI ALBIR

Данське видання Danish Broadcasting Corporation склало список з семи місць Європи, де ведуться розмови про незалежність. Серед них згадується і Україна. Нижче наведено перелік.

Каталонія

Незалежність – це вимога партій, які охоплюють увесь політичний спектр – від консервативних до лівих радикалів.

Існують великі масові рухи, які домоглися запровадження Національного дня Каталонії 11 вересня, який збирає у Барселоні сотні тисяч людей.

Вже проводилося кілька неофіційних «референдумів» про відокремлення від Іспанії: 2009 рік, 2014 рік та 1 жовтня 2017 року. Конституційний суд Іспанії та уряд не визнають голосування законним.

Країна Басків

Баскський націоналізм та мова були жорстоко придушені під час диктатури Франко, яка закінчилася наприкінці 1970-х років.

Проте впровадження самоврядування, у якому цивільні націоналісти мали великий вплив, не спинили збройну сепаратистську групу ЕТА, яка продовжувала здійснювати нападу та терористичні атаки до оголошення постійного припинення вогню у 2011 році.

Бажання відокремлення підтримується як цивільними націоналістами, так і лівими громадськими організаціями та партіями.

<nbsp;>

Північна Італія

Політична партія Ліга Півночі, яка походить із північної Італії, виступає за надання провінціям П’ємонт, Венето та Ломбардія незалежності. Ця територія охоплює близько половини Італії і налічує близько 34 млн. жителів.

Ця ідея про незалежність не має всезагальної підтримки, проте співпадає з більш широким прагненням до ефективних конституційних реформ в Італії.

<nbsp;>

Бельгія

Бельгія є федеративною державою, яка має три офіційні мови та двомовний Брюссель.

Французька і фламандська – переважаючі мови, у той час, як німецькою спілкується абсолютна меншість громадян.

В обох мовних групах існують націоналістичні рухи.

У франкомовній Валлонії є сили, які бажають об’єднатися з Францією, проте вони не мають політичної ваги. Фламандське населення Фландрії хоче відокремитися від Валлонії, яка сприймається як економічний тягар.

Фламандські націоналісти представлені політичною партією Vlaams Belang (Фламандський інтерес), що має ультраправі погляди. Її попередник, партія Vlaams Blok (Фламандський блок) була заборонена судами у 2004 році як расистська організація.

<nbsp;>

Шотландія

Шотландія отримала власний парламент у 1999 році, коли влада та парламент у Лондоні вирішили надати автономію Шотландії та Уельсу.

З 2007 року Шотландська національна партія (SNP) мала місцеву владу, а у 2013 році домовилася з урядом у Лондоні про референдум.

У 2014 році 55% виборців проголосувало проти незалежності.

Після поразки Національна партія на деякий час відмовилася від бажання відокремлюватися, проте рішення Британії вийти з ЄС дав SNP та шотландському прем’єр-міністру Ніколі Стерджен можливість знову почати вести розмови про новий референдум. В цей раз уряд у Лондоні категорично відхилив їх клопотання.

62% виборців у Шотландії проголосували за те, щоб залишитися в ЄС.

<nbsp;>

Україна

Політичні зміни в Україні, що розпочалися у 2013 році, призвели до протестів та демонстрацій на сході України навесні 2014 року, де частина російськомовного населення сприйняла зміну влади як загрозу їх мові та традиційно міцним відносинам з Росією.

Сумнівно проведений референдум на Кримському півострові був сприйнятий як зелене світло для відокремлення від України. Через два дні Росія анексувала Крим.

Тим часом озброєні загони взяли під контроль частину Східної України, а референдуми, що відбулися у квітні та травні, стали початком заснування двох «незалежних народних республік» – Луганської і Донецької.

Уряд України намагається повернути контроль над цими територіями. Однак бойовики отримують значну підтримку з боку Росії.

<nbsp;>

Колишня Югославія

Республіка Югославія, що охоплює велику частину Балканського півострова, розпалася на початку 1990-х років, коли націоналістичні сили в різних частинах федеральної держави оголосили про незалежність.

Це спричинило серію насильницьких воєн між різними новоствореними державами, що призвело до геноциду, етнічної чистки, військових злочинів та найбільшого з післявоєнних часів потоку біженців у Європі.

Останній збройний конфлікт закінчився у 1999 році тоді, коли Сербія вивела свої війська з провінції Косово, яка оголосила себе незалежною у 2008 році.

<nbsp;>

Переклад з данської Оксани Вергелес, для ІА ZIK

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
2017-10-24 06:52:07