вівторок, 26 вересня, 2017, 12:08 Людина
Уже два роки йдемо слідами Опанаса Сластіона
Ольга Герасим'юк
журналіст, телеведуча
Фото: Ольга Герасим'юк/Facebook
Фото: Ольга Герасим'юк/Facebook

Напевне, шарікови вигнали були з дому Опанаса Сластіона, що прожив у бідності останні роки. Десь поділася його сім’я, дім, картини, роботи, речі... і все мало піти прахом, назавжди, безповоротно...

Уже два роки йдемо його слідами, викликаємо його Звідти. Вчора були у Нього й говорили. 84 роки як його нема. І нікого з тих, хто міг би назватися нащадком, нема тут, у Миргороді...в Україні. І все ж він вертається. Таке буває не з кожним, щоби шукали за людиною через десятки літ після того, як її скрутили й розчинили в забутті і в пам’яті.

Фото: Ольга Герасим'юк/Facebook
Фото: Ольга Герасим'юк/Facebook

Ми вчора знову були в музеї, який він колись створив. Це тепер наш спільний ритуал. За рік, поки спілкувалися віртуально, через ФБ, музей змінився категорично! Директор Андрій Фесенко й його дружина, науковий спеціаліст Тетяна Фесенко, за цей час перекопали все, що навколо було доступним, і відкрили – вчора – меморіальну кімнату Опанаса Сластіона!

Там можна торкнутися його старого крісла, що чудом завалялося, його портфелю, його етюду, древнього фоліанту Гайдамаків, що він ілюстрував... Старезний патефон завели – і можна було уявити звуки часу, коли Опанас був живий і ще ходив під руку зі своєю дружиною... яка зникла без сліду... і діти були поряд...

Фото: Ольга Герасим'юк/Facebook
Фото: Ольга Герасим'юк/Facebook

Всі вже чули, що влітку ми знайшли його сина в Денвері. На кладовищі... і тепер приїхали передати Миргороду звістку від його сім’ї, матеріали, враження.

Настя Кириченко, місцева адвокатка, заспівала пісню, яку Юрій (Джордж) написав у Америці – ноти ті я привезла від близьких його, з якими ми тепер у міцному зв’язку. Він писав це послання кудись у небо, про «не забувай»... – не думав, що в рідному місті хтось його колись шукатиме.

Розказала про те, що й кого знайшла, передала в експозицію фото й записи, і за рік цей ми відзвітували Опанасу Георгієвичу, що відновили деякі сторінки його загадкової історії і йдемо далі бродити його дорогами. Ми були, як завжди, разом із соратниками: Оксана Олійник, Александра Герасимова, наш Віктор Юрченко.

Наших побільшало, бо з Харкова приїхав архітектор Сергій Ільченко з дружиною-архітектором Лєною. Просто сіли й приїхали, а далі поїхали дивитися Школи.

Фото: Ольга Герасим'юк/Facebook
Фото: Ольга Герасим'юк/Facebook

Був з нами й Сергій Осока. Читав вірші – і, думаю, Опанас Сластіон на своїй хмарі теж завмер, як і публіка в залі, бо таке не можна не пережить із перебоями в серці...

Всі наші серця також були попливли теплими хвилями через старого фотографа Володимира Балацького – він бігав, як сто молодих фотографів, знімав, тут же звідкись приносив уже готові фото. І дозволив мені попозувати біля свого звитяжного Запорожця, на якому всіх нас обганяв.

Миргород- віват!

Опанасе Георгієвичу, – на зв’язку!

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
2017-10-19 08:39:32