субота, 23 вересня, 2017, 13:46 Людина
На створення гуцульського театру Хоткевича надихнула бійка у корчмі

Слобожанець Гнат Хоткевич закохався в українські Карпати із першого погляду. Понад те – навіть, зміг розгледіти неабиякий театральний талант у тих, кого вся тогочасна інтелігенція вважала дикунами – у гуцулах. Всупереч численним насмішкам, йому таки вдалось створити свою карпатську Мельпомену.

Чому ж творець та актори гуцульського театру стали «ворогами народу»? Відповіль на це питання шукали журналісти проекту «Історичної правди з Вахтангом Кіпіані» (щосуботи о 22:00 на телеканалі ZIK).

Революція 1905 року докорінно змінює життя слобожанського письменника і бандуриста Гната Хоткевича. Митець мав необережність підтримати робітничий рух, тож був змушений тікати від жандармів на Західну Україну.

«При допомозі Володимира Гнатюка та Лесі Українки? влітку 1906-го він переїжджає до Львова. Потім, разом із іншими письменниками, потрапляє у Криворівню», – розповідає краєзнавець Володимир Сінітович.

Там чоловік мандрує Карпатами. Враження від краю були такі сильні, що Хоткевичу здавалось, ніби він потрапив в інший світ.

«Він навіть казав, що не лише починає забувати літературну мову, а  й навіть вже думає, як гуцул», – зазначає Роман Сінітович.

Та одного разу, щоб підкріпитися з дороги, у селі Варятин Хоткевич заходить у місцеву корчму. Там він стає свідком сутички між місцевими мешканцями і не може відвести від них очей. Гуцули поводяться так театрально, ніби грають на сцені.

«У корчмі сиділи два поважних газди, пили горівку, мило бесідували на розмаїті теми. Це була справжня ідилія стосунків. А потім вони повитягали бартки, вийшли на двір і почали битися, бо згадали, що десь їхні предки колись за межу якусь сперечалися. Тобто, вони дуже легко переходили від одного стану до іншого, і в цьому відчувалась певна театральність», – розповідає кандидат філологічних наук Богдан Тихолоз.

Ця сцена у корчмі остаточно переконує Хоткевича, що українські горяни за своєю вдачею і темпераментом – вроджені актори. Йому спадає на думку, здавалося б, божевільна ідея — створити гуцульський театр і показати колорит карпатців усьому світові.

«У ті часи люди спочатку й не розуміли, що таке театр. Дехто навіть думав, що будуть показувати якісь магічні штуки, виступатимуть якісь фокусники», – зауважує Володимир Сінітович.

Та Гната Хоткевича не зупиняють навіть відверті глузування галицької інтелігенції.

Та жодні труднощі Хоткевича не зупиняють, а лише додають йому азарту. Він навіть власноруч перекладає гуцульською п’єсу польського драматурга Юзефа Коженьовського «Карпатські гуралі».

«Хоткевич її переклав гуцульським діалектом. Влив у того, як він казав, «струпілого інваліда», свіжу гуцульську кров», – Ростислав Чопик

Натхненні присутністю Хоткевича, гуцули відразу ж беруться за репетиції. Та майже усі актори не вміли читати, тож слова довелось вчити «на слух». Свого задоволення від нового театру біженець із великої України не приховував. Мовляв, із гуцулами точно не прогадав.

«В принципі, навіть не він вчив гуцулів, як поводитись на сцені, а сам у них вчився: як оце встати, сісти, кожен жест був сповнений гідності. Там не було жодної побутової метушні», – зазначає Ірина Волицька-Зубко.

Про феномен Гуцульського театру Гната Хоткевича говоритимуть публіцист Ольга Різниченко і кандидат мистецтвознавства Ольга Шлемко у пост-шоу програми «Історична правда з Вахтангом Кіпіані».

Читайте також: Сучасна Україна нагадує середньовічну Німеччину, – філософ

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
2017-12-16 15:10:32