середа, 13 вересня, 2017, 13:35 Влада
Пік інтересу до Саакашвілі минув. Йому швидко починає бракувати «дихалки», – журналіст
Міхеїл Саакашвілі. Фото: Микола Тис/ZIK
Міхеїл Саакашвілі. Фото: Микола Тис/ZIK

Міхеїл Саакашвілі – екстраверт, він живе циклами: короткий пік – довге затишшя.

Про це своїй статті для «Укрінформу» пише журналіст Ігор Петрук.

«Ви не відчули – і доби не пройшло з часу прориву кордону паном Саакашвілі, як громадський і медійний інтерес до всього, що пов’язано з цією подією, став вщухати прямо на очах? На порядок упала кількість відповідних заголовків в стрічках інтернет-ресурсів, у випусках теленовин сюжети «про Саакашвілі» посунулися з першого місця на друге місце, а де і на третє-четверте. За лічені години вляглися словесні баталії «проміховців» і «антиміховців» у соціальних мережах», – зазначає він.

На думку автора статті, справа тут не в тому, що хтось свідомо спустив вказівку не давати і не згадувати, а справа в природі самого фігуранта: «Міхеїла Саакашвілі традиційно вистачає на короткий спурт шаленої активності, а потім йому швидко починає бракувати «дихалки», як кажуть спортсмени».

Журналіст нагадує останні два з половиною роки – «український період» Саакашвілі.

«Початок губернаторства в Одесі – «дев’ятий вал» ініціатив, велелюдних форумів, гучних кадрових рішень та публічних звинувачень у зловживаннях та корупції. Потім, за лічені тижні – все стихає: ініціативи треба наполегливо просувати, суспільну активність організовувати, звинувачення – доводити, довго і нудно збираючи свідчення і факти. Губернатор всього цього робити не вміє і не хоче. Решту часу на одеському «престолі» – а це місяці – Саакашвілі жаліється, що йому «не дають», а по правді – відверто нудьгує: не його масштаб.

І тут з’являється нова можливість опинитись у центрі уваги – Антикорупційні форуми, які ще чинний глава Одеської ОДА вирішив провести хвилею – по всій країні. Перший форум у Києві на початку зими 2015 року. Очікування зашкалюють, тисячі людей ще з Майдану, які зачекалися швидких змін, вщент заповнили зали Виставкового центру на Лівобережній. Запальні промови, мозкові штурми, презентації. Виступ лідера. Міхо зриває овації, але людям, з тих, хто дещо розбираються у публічній сфері, добре видно, як він технологічно сам себе заводить, ніби підживлюючись енергією від натовпу. Ну, нехай – заспокоюють себе вони – це лише початок, подивимось, що буде в регіонах. А в регіонах хвиля райдужних очікувань спадає ледве не до нуля, слова залишаються лише словами. Харків і Дніпро – це вже на порядки нижча енергія – і відчутно було, ледве не фізично, як Міхо знову стає нецікаво», – йдеться у публікації.

Потім, продовжує автор, – партія з дивною назвою «Рух нових сил»: «Але початок знову з імітацією вибуху – потужно розрекламовані зустрічі з лідерами політичних сил, які опонують нинішній владі, спроби розгортання мережі штабів. Але дуже швидко і цей бурхливий потік зводиться до дріб’язкової метушні з реєстрацією: «Рух нових сил» чи «Рух нових сил Міхеїла Саакашвілі»… Втім, уже добре видно, що у самого Саакашвілі не те, що «нових сил» немає, у нього і «старих» не залишилось, щоб бодай удавати інтерес до свого партійного дітища».

І тут, як подарунок долі, історія з позбавленням громадянства, пише журналіст. «Хто це придумав – гальванізувати політичний труп з рейтингом у межах статистичної похибки 1-1,5%, який упевнено прямував до нуля? Це запитання уже ставилось, але відповіді на нього ми так і не почули. А шкода. Країна двох Майданів має право знати своїх «героїв», що, як мінімум, не здатні бачити далі свого носа. Але що цікаво, проведіть соцопитування зараз – в кращому разі ці півтора відсотки тимчасово подвоюються – до знову таки непрохідних трьох. І це після такого гучного скандалу з проривом кордону в Шегинях… Міхо – це відпрацьована пара, пора це зрозуміти тим, хто його побоюється і тим, у кого ще, може, залишаються щодо нього рожеві ілюзії», – вважає автор статті.

Утім, додає він, серед українських політиків, які разом з Саакашвілі, метушилися у неділю уздовж польсько-українського кордону, дурнів і дуреп немає. Всі вони прекрасно бачать, що політичного майбутнього ані в Україні, ані деінде у колишнього президента Грузії немає. А робили вони це – засідання «штабу в Хюндаї», брифінг на пероні у Перемишлі, марш-кидок на Краковець і з «стратегічним» поворотом на Шегині – лише для того, щоб набрати очки собі коханим, про всяк випадок: а якщо завтра заваруха? Те, що побічним продуктом цього «цирку на дроті» стало приниження держави Україна, переймає їх менше за все.

Не забуваючи про досі незрозумілий ляп з позбавленням Саакашвілі українського громадянства, треба зазначити: тактика, обрана владою, після «шегинського прориву» – занурення цього ганебного скандалу разом з усіма його фігурантами в нудну бюрократичну процедуру – є сьогодні єдино правильною. Слідство, звинувачення прокурорів, відповіді адвокатів, судові слідства, відводи, апеляції тощо – все це і не таку ганьбу зводило в Україні на маргінес.

«І насамкінець – ще про Саакашвілі. Так, 50 років для політика найвищого рангу – це лише початок, але для Саакашвілі, як виявилось, це фінал. Він може існувати як дійова особа політичного театру лише в головній ролі, на вершині піраміди, начальником над усіма, «монархом». Але свого королівства ніхто йому більше не дасть. І Міхо ніяк не хоче і не може з цим змиритися, і все це було б прекрасною темою для сценічної трагедії (де ви, Шекспіри сучасності?), але не виходить навіть комедія. Принаймні, для українців. Адже саме нашу з вами енергію «п’є діжками» цей енергетичний вампір, енергію, яку нам конче необхідно витрачати на інше», – підсумовує Ігор Петрук.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
2017-11-19 01:38:45