середа, 6 вересня, 2017, 9:31 Людина
Фільм «Рівень чорного»: високомистецьке кіно від України на Оскар, яке мало хто бачив
Фото: cultprostir.ua
Фото: cultprostir.ua

«Рівень чорного» – це той «німий» фільм, який представлятиме Україну на американському «Оскарі» в категорії «Найкращий фільм іноземною мовою».

Режисер, оператор і продюсер – Валентин Васянович, який фактично зробив цю стрічку сам. Український Оскарівський комітет вибрав її з-поміж восьми інших фільмів: «Dzidzio Контрабас», «Жива», «Червоний», «Чужа молитва»… Хоча вони збирали і збирають куди більші зали.

Було чимало обурених таким вибором. І справді, фільм артхаусний, за жанром Васянович визначає його так: «документально-ігровий драматичний фільм». Масовий глядач, який атакував цих вихідних кінозали, де показували комедію «Dzidzio Контрабас», не піде на цю стрічку. Вона не для широкої глядацької аудиторії. Але її мистецька вартість від цього не менша.

Це наче звичайна історія про пересічного фотографа Костю, в якого починається чорна смуга у житті – таких «персонажів» довкола нас чимало. Хоча насправді головний герой своїм існуванням в кадрі наче мимоволі переконує – усе його життя трагедійна драма уже давно.

Головну роль у стрічці Валентина Васяновича виконав його товариш Костянтин Мохнач, весільний фотограф. Спершу режисер виставляв камеру і знімав кадри із життя Кості – монотонні, статичні, без акторської гри. А вже пізніше вони дознімали окремо продумані сцени, які і зробили фільм художнім, і розповіли сюжет.

В одному із інтерв’ю Васянович говорить, що його зачарувала особлива пластика Мохнача. Знаючи про це ще до початку перегляду, глядач може почати напружено шукати й видивлятись цю «особливу пластику»… А варто розслабитись і насолоджуватись – цей кадр ви не пропустите.

Фільм на вже звиклу тему для Васяновича – криза середнього віку. В одному зі своїх інтерв’ю він пояснює це тим, що режисери знімають фільми про себе, про те, що дуже добре знають. Його художній фільм «Креденс», хоч і відрізняється засобами творення від «Рівня чорного» – це ж бо художнє кіно – за атмосферою і темою подібний.

«Рівень чорного» – це така собі нарізка художніх та майже документальних (а деякі і справді документальні) кадрів, на яких ми бачимо, як минає життя Кості напередодні його 50-літнього ювілею. Головний герой майже завжди одягнений в чорне – це наче випадковість, але саме такий настрій в головного героя. Такий настрій і атмосфера зумовлені і низкою подій, які нам режисер показує на екрані.

Кожен кадр, який знятий фактично на статичну камеру, триває декілька хвилин. Особливої замудрованості операторської роботи немає: так, наче камеру зафіксували в одному місці і вона знімає те, що відбувається. Голосу головного героя глядач теж не почує. Лише в кульмінаційний момент зазвучить вже майже символічний голос Славка Вакарчука, і то англійською мовою.

Прийом всюдисущої протяжної тиші, яка тільки декілька разів переривається заспокійливим муркотанням кота, та історія про фотографа Костю, якраз дають час на роздуми про власне життя. Режисер наче залишає глядача сам на сам зі своїми думками – навіть не після перегляду фільму, коли зазвичай можна подумати про фільм і різні сенси – а ще під час. Мимоволі глядач починає зіставляти себе із головним героєм, в якого окрім кризи середнього віку, відбуваються події, кожна з яких чорніша від попередньої.

І що б не ставалось в житті Костянтина, якими б трагічними не були події, все показано без емоційних акторських надривів, без особливої сентиментальності, режисер не спекулює ліричною і сентиментальною музикою, щоб створити необхідну атмосферу. На екрані правда стає голою, все є таким, яким є і насправді.

Васянович зробив дещо особливе: він через просту й невибагливу форму, яка фіксувала буденне життя, почав розмову про сенс життя у високомистецькій стрічці. Це майже як Антон Чехов, щоправда, не з таким рівнем естетичної краси.

Ця стрічка занадто красива, аби змогти про неї написати. Її філософія у деталях, які не опишеш. Ідея фільму вибудовується на кадрах, кожен із яких важливий. Якщо ж ви все-таки відважитесь її переглянути, то не очікуйте особливих подій чи спецефектів, бо режисер абсолютно простою мовою розповідає таку близьку історію.

Марічка Цигилик,
для IA ZIK

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
2017-09-20 14:04:01