четвер, 31 серпня, 2017, 15:15 Львів
Іван Рудницький: Садовий дивиться, як «освоїти» сміттєві кошти, а потім знайти крайнього за провал
Іван Рудницький. Фото: Микола Тис/ZIK
Іван Рудницький. Фото: Микола Тис/ZIK

З часу створення департаменту з поводження з відходами у ЛМР минуло вже два місяці, але за цей час він так і не зумів повноцінно запрацювати. Депутати проголосували за його фінансування та кількість штатних одиниць. Мер Львова, нібито, погодився з потребою створення підрозділу, але, насправді, постійно гальмував роботу, не затверджував структуру та офіційно не визначав осіб, відповідальних за кожен напрямок роботи. Навіть приміщення для розташування не було виділено. У результаті, відсутність можливості повноцінно працювати призвела до того, що Іван Рудницький, який на прохання депутатів ЛМР та особисто Андрія Садового погодився очолити департамент, подав у відставку.

У попередньому інтерв’ю Іван Рудницький активно розповідав про плани департаменту, логічний поділ проблеми сміття у місті та оптимальну структуру для її вирішення. Тоді він лише злегка торкався тих проблемних моментів, які гальмували роботу, але все ж дивився в майбутнє з оптимізмом. Сподівався, що з 1 вересня департамент розпочне повноцінну роботу.

І от через два місяці роботи він написав заяву про звільнення.

Про те, що спонукало його до такого вчинку екс-директор департаменту розповів кореспонденту ІА ZIK.

– Чи шкодуєте Ви, що увязались у цю справу?

– Мені було дуже прикро, що у Львові така складна ситуація. Ще мить і могла початися паніка серед населення. Вже в той час чимало людей вивозили з міста своїх дітей та й самі намагаються втікати зі Львова у п’ятницю. Бракувало лише якогось трагічного випадку, щоби почалися незворотні панічні настрої. Якби когось, скажімо, вкусив щур – істерику важко було б зупинити.

У такій ситуації я погодився на пропозицію кількох депутатів взятися за створення департаменту поводження з відходами. Тоді мені здавалося, що й Андрій Садовий щиро хоче, щоби з’явився такий орган, який структурував би проблему та допоміг її вирішувати.

З чого в першу чергу почали роботу?

– Тоді чітко було зрозуміло, що в першу чергу треба знайти місця, куди можна було б вивозити сміття. На новий полігон і завод потрібно багато часу, а гостроту проблеми могло зняти лише повне та систематичне вивезення відходів.

Тоді я почав за власний рахунок об’їжджати усі полігони в області та по сусідству, досягнув не однієї попередньої домовленості, але усі хотіли бачити у себе та почути гарантії від перших осіб міста. Я усе це повідомляв міському голові, але він чомусь зволікав. Не я один так думаю – мене у цьому також підтримують мери міст в районах, які кажуть, що візит керівництва Львова значно спрощує процес переконання мешканців та громадських активістів. Підтримує цю думку і голова ОДА Олег Синютка, який і сам практикує таку форму спілкування з громадами на місцях.

Та, незважаючи на ігнор Садового, мені все ж вдалося досягнути домовленості з людьми у Новояворівську та Буську, і зараз я можу сказати, що певний час саме ті два міста рятували Львів від колапсу. Я хотів би щиро подякувати їх керівництву та громадам, що вони в критичний час рятували нас.

Але цього було недостатньо для остаточного вирішення проблеми вивезення ТПВ. Тоді, не бачачи підтримки з боку мера міста, я почав звертатися до іншої людини, яка могла б цю проблему вирішити – до Олега Синютки. До честі очільника ОДА, навіть до моменту, коли він перебрав процес вивезення сміття, він відгукнувся на проблему міста і допоміг домовитись зі ще кількома полігонами області.

А міська влада і далі зволікала. Тоді почався народний спротив – люди вимагали негайної дії. Ставало щораз тепліше, а гори сміття не зменшувались. Слід було негайно щось робити.

Велике щастя для Львова, що знайшлася людина, яка виявилась готовою взяти на себе величезний тягар з вивезення ТПВ з міста. Щоби було зрозуміло масштаб проблеми: Садовий мав налагодити вивезення близько 500 тонн сміття у день, а Синютка (ще й досі!!!! – розмова відбулася 22 серпня) вивозить щодня близько 1000 тонн ТПВ за рахунок об’ємів перевантажувальних станцій.

Як Ви бачили структуру департаменту та поділ роботи у ньому?

– Позбувшись проблеми вивезення сміття, у міста з’явився час та простір для вирішення інших важливих аспектів пов’язаних з ТПВ, а саме: рекультивація звалища у Грибовичах, будівництво сміттєпереробного заводу, пошук ділянки під новий полігон та налагодження сортування відходів. І все це слід було робити негайно і, звичайно ж, зусиллями департаменту. Я запропонував Садовому структуру департаменту, який ділився б за цими чотирма напрямками. Для цього нам було потрібно 3-4 кімнати та хоча б по 5 осіб щоби створити окремі відділи для кожної ділянки роботи. Тим більше, що депутати проголосували за таку концепцію департаменту.

– Місто фактично перебувало у стані сміттєвого колапсу. Як Ви організували роботу, щоби вийти з кризи?

– Це був не перший випадок у міськраді, коли під певну важливу ділянку створюється окремий підрозділ для інтенсивної оперативної роботи. Для прикладу я взяв групу з впровадження проекту, яку при водоканалі для реалізації ідеї цілодобового водопостачання створив Любомир Буняк. Там були зібрані усі потрібні для роботи фахівці: юристи, інженери, фінансисти, перекладачі і вони збирались разом кожен день, а, бувало, і декілька разів. Подібним чином я мав намір працювати і в департаменті, де набрав би потрібних людей у кожен відділ. А далі: щоденні ранкові наради з мером та його профільним заступником, а ввечері – обговорення зробленого. І так щодень рутинна організована робота, адже іншого шляху немає. До речі, саме так і працював над усуненням проблеми з накопиченими ТПВ Олег Синютка. Він сам особисто щоранку збирав усіх перевізників та людей зі свого департаменту – і, як бачимо, зумів подолати проблему.

А за мої два місяці роботи ми не мало жодної такої наради з мером.

Виглядає, що для Андрія Садового такий департамент, який би відповідав за проблему сміття був не потрібний. Він формально в період найгострішої ситуації погодився на його створення, а коли криза минула знову взявся оперувати проблемою на свій розсуд. Як бачив вихід з ситуації мер Львова?

– Так виглядає, що вже до мого приходу він мав кількох людей, з якими мав намір вирішувати ці питання.

Будівництвом заводу опікується Степан Пакіж з «Львівтеплоенерго». Формальною підставою для цього є те, що він буде зведений на території ТЕЦ-2. Як це можливо – невідомо. Адже Пакіж мав би цілком зосередитись на своєму підприємстві. До того ж, він також керує «Залізничтеплоенерго», що вже створює подвійне навантаження. А тут з новим заводом величезний масив роботи, на якому треба чітко сконцентруватись.

За рекультивацію Грибович буде відповідати чомусь не «Збиранка», як планувалось і було б логічно, а депутат Київської міськради Вадим Ноздря, який очолив новостворене ЛКП «Зелене місто». Чому так? Також мало зрозуміло. Адже «Збиранка» діюче підприємство, до того ж укомплектоване потрібними фахівцями. Для чого ж творити щось нове, яке буде займатись тою ж роботою. Аргумент мера: гроші ЄБРР мають йти через «чисте» ЛКП.

Щодо пошуку ділянки під новий полігон, то цю роботу спочатку, ніби, залишали для мене, але зараз, так виглядає, її повністю хочуть перекласти на ОДА. Адже досі нічого не зроблено і навіть не визначено людини, яка буде цим займатися.

Сортування сміття теж покладено не на департамент, а на заступника мера Андрія Москаленка, який курує програму Zero Waste.

Наскільки можливо таким кулуарним способом вирішити настільки складні питання?

– Щодо рекультивації та землі під полігон можна бути більш-менш спокійним. В одному випадку мала б спрацювати «Еджіс», у другому – Синютка. А от щодо нового заводу я не бачу перспективи у такій організації роботи. Пакіж непоганий фахівець, але у нього в підпорядкування два величезних і складних підприємства. А сміттєпереробний завод потребує дуже багато зусиль, адже нічого подібного не будувалось в Україні. Треба вивчити питання «з нуля» і проконтролювати процес від початку і до кінця. Чомусь мені так здається, що мине два роки, а заводу не буде. Звичайно ж, Андрій Іванович знайде виправдання, але це буде його особиста поразка.

За такою формулою роботи логічно було б провести конкурс та визначити підрядника для проектування та будівництва заводу. Але і так вони не мають наміру діяти – хочуть робити все самостійно. За такої організації роботи через два роки в кращому випадку розрівняють територію і заб’ють палі.

У Садового вже замовили проект заводу у інституту з Харкова, але йдеться лише про сортування і компостування, а як же далі, що робити з рештою сміття? Вивозити на полігон, але ж ним ніхто не займається. Спалювати чи робити RDF, але ж таке підприємство проектується в комплексі. Ніхто не прийде зі сміттєспалювальним заводом, якщо вже буде кимось іншим зроблено попередні ланки. Важко уявити, чому цього не хочуть зрозуміти.

Така ж проблема і з сортуванням – минуло більше року від трагедії, а з цим і надалі величезні проблеми. У Львові є все для вирішення цієї проблеми. Є потужне підприємство, яке переробляє пластик. Воно готове його і збирати по місту (або це можуть чітко робити перевізники). Люди також вправно сортують пластик. У чому ж тоді проблема? А проблема в організації процесу. Потрібно відповідальний підрозділ, який би чітко пов’язав ці ланки і запустив механізм, який працював би без перебоїв. Сам Москаленко цього зробити не зможе.

В мене були плани дотягнути це, і ми б за три місяці забули про існування проблеми з пластиком. А далі за цим же принципом можна було б братися за сортування скла, паперу та металу. Потім налагодити утилізацію великогабаритного та будівельного сміття. Будівельне сміття спокійно можна було б вивозити у Грибовичі для рекультивації звалища. Весь цей комплекс проблем з роздільним вивезенням ТПВ можна було б вирішити за рік часу.

Які основні проблеми виникали у процесі створення департаменту?

– Основним недоліком було те, що проблема не вирішується організовано, зусиллями однієї структури – в даному випадку департаменту. Все розкидано, хаотично і немає чіткої організації – а, відповідно, малоефективно і важко потім буде знайти того, хто буде відповідати за результат. Я навіть пропонував меру, щоби він чи Пакіж з Ноздрею та Москаленком давали своїх людей у департамент – лиш би вони були фаховими і працювали з ранку до вечора над вирішенням проблеми. Все в нікуди.

Також я пропонував чітко розписати структуру роботи департаменту. Записати, що за завод відповідає Пакіж, за рекультивацію – Ноздря, за сортування – Москаленко. Я чи ще хтось відповідає за пошук ділянки під новий полігон, а департамент лише координує цю роботу. Ми, ніби, домовились, що зробимо це і приймемо відповідну структуру на виконкомі. Але і цього не було зроблено.

– Чому, на Вашу думку, так робить мер Львова?

– Виглядає, що Андрій Іванович шукає можливості, як «освоїти» кошти, а потім знайти крайнього, на кого перекласти провину і вантаж проблеми. Винними знову буде держава, як блокує роботу. А крайнім, на кого перекладуть зобов’язання по будівництву заводу та нового полігону для ТПВ – виявиться голова ОДА.

Також я чітко зрозумів: Садовий дивиться на проблему сміття з точки зору політика, а не господаря.

– Що остаточно переконало Вас піти з посади?

– Вирішальним моментом, коли я вирішив піти з посади, стала відмова Андрія Садового приймати на виконкомі структуру департаменту з чітко визначеними особами, які відповідальні за різні ділянки роботи: завод, рекультивацію, пошук полігону та сортування.

Також я чітко зрозумів, що Садовий ставить завдання не вирішити проблему, а зімітувати і «освоїти» кошти.

Як інакше можна зрозуміти те, що за ці декілька місяців навіть не було надано приміщення для роботи департаменту – значить ми не потрібні меру і таким чином гальмують нашу роботу. Нам надали всього один невеликий кабінет і це під штат у 20 людей! Як працювати в таких умовах?

При такому підході до роботи результату не буде точно. І я не хочу, щоби через два роки мене зробили винним у цьому.

Коли гострота проблеми була знята, Садовий став демонструвати, що має намір її вирішувати власними силами, «освоювати» чималі кошти стараннями двох-трьох наближених та особисто відданих йому людей. Я до таких не належу та й належати не мав наміру – я прагнув вирішувати ситуацію і зробив усе для того, щоби задати потрібного імпульсу кожній маленькій складовій цієї масштабної проблеми.

– Яким може бути подальший перебіг подій у цій сфері господарки міста?

– Я бачу лише два варіанти виходу з ситуації: або чітко і активно запрацює департамент, або знову наступить критичний момент і проблему змушений буде перебирати на себе Олег Синютка.


Записав Богдан Білан,
ІА ZIK

Читайте також: А в Садового війни немає

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
2017-12-15 20:01:38