понеділок, 21 серпня, 2017, 13:07 Людина
365 років тому Хмельницькі породичалися із впливовою європейською родиною
Портрети сина Богдана Хмельницького Тимоша та його дружини Розанди Лупул-Хмельницької. Фото: zbruc.eu
Портрети сина Богдана Хмельницького Тимоша та його дружини Розанди Лупул-Хмельницької. Фото: zbruc.eu

21 серпня 1652 року, а за іншими даними – 31 серпня син Богдана Хмельницького Тиміш породичався із дочкою молдавського правителя Василя Лупула Розандою. Цей шлюб допоміг зріднити родину Хмельницьких із найвпливовішими родинами тогочасної Східної та Центральної Європи – Радзивіллами.

Їхні стосунки мали значні перипетії та випробування. Юну Розанду кохали поважні представники тогочасної польської еліти – Петро Потоцький, князь Дмитро Вишневецький, гетьман Мартин Калиновський. Вподобав собі дівчину і турецький візир Ахме-ду.

Однак боротьбу за серце Розанди виграв Тиміш Хмельницький.

Вперше гетьман Богдан Хмельницький заявив про намір одружити Тимоша з Розандою ще восени 1650-го. Тоді він разом з кримським ханом зайшов на територію Молдовського князівства.

«Козацько-татарський смерч, що докотився зі своєю руйнівною силою до Сучави та Ясс, змусив Василя Лупула виплатити кримському ханові 130, а українському гетьману 10 тисяч талярів та пообіцяти останньому видати свою доньку за гетьманового сина, котрий формально й очолював українські полки в поході на Молдавію. Весілля мало відбутися вже до Різдва поточного року», – пишуть у книзі «Незнайома Кліо. Таємниці, казуси і курйози української історії. Козацька доба».

Та весілля так і не відбулося. Молдовський господар відправив свою доньку до Стамбула, де вона провела наступні два роки свого життя. Ще до 1650-го дівчина так само перебувала у нього «в гостях».

Здобути волю їй поталанило лише в 1652 р., після чергового палацового перевороту в Надбосфорській столиці. Ось тоді знову й виринула справа її одруження з Тимошем Хмельницьким.

Попри це, у Тимоша і далі були конкуренти. Гетьман Калиновський заявив, що в жодному разі не допустить одруження молдавської княжної із «хлопом». Для цього він висунув свої війська на Поділля, перекривши козакам шляхи сполучення із Молдовою.

«Про свою готовність взяти участь у «романтичному поході», що проходив під гаслом «боронити прекрасну князівну і не допустити, аби вона, обминувши Потоцьких, Вишневецьких і Калиновських, потрапила в руки дикого, неотесаного козака», з юнацьким запалом заявила мало не вся шляхетська молодь Корони Польської та Великого князівства Литовського. Після страшного погрому козаків минулого року під Берестечком прилучитися до походу виявили бажання й чимало досвідчених воїнів», – пишуть у книзі.

Однак у битві під Батогом залицяльник був не надто переконливий – голову невдахи, наткнуту на наконечник списа, принесли до намету українського гетьмана.

Після цього тріумфу Богдан Хмельницький знову нагадав Лупулу про давню обіцянку. І неоднозначно додав: «Якщо Вашій милості не хочеться поріднитися зі мною добровільно, то маємо достатньо війська, аби силою змусити це зробити...»

Наприкінці літа 1652 року молодята одружилися. Розмах весілля справив значне враження на усіх сучасників.

Як писав того часу часопис «Gazette de France» у випуску від 15 листопада 1652 р., «відразу після весілля син генерала Хмельницького, Тиміш, двічі бив свою молоду дружину, дочку молдавського князя, дорікаючи їй за теплі стосунки з великим візиром, коли вона була заручницею в гаремі й з ласки візира сподівалася дістати волю (до 1650-го, – Ред.)»

Хоч, за іншими даними, подружжя жило мирно й добре. І вже у 1653-му Розанда народила Тимошу двох синів-близнюків. Однак подальша їхня історія – невідома.

Зміцнення позицій Хмельницького у Придунайському регіоні викликало тривогу у сусідніх з Молдовою держав.

За їх стараннями в Яссах було підготовлено змову, в результаті якої батька домни Розанди планувалося позбавити влади та вбити, а також захопити його казкові скарби. Однак якщо першу частину плану вдалося успішно реалізувати – на початку квітня 1653 р. трансільванське-валаські війська привели до влади Стефана Георгіцу, то другу змовники провалили. Лупулу вдалося втекти з Ясс до Рашкова, де стояв з військом його зять Тиміш.

Поблизу Ясс змовники зазнали нищівну поразку. Зрештою, Тиміш зайшов на територію Волоського князівства, де все ж програє під Яловицею.

Пам'ятна таблиця із молдавським гербом та ініціалами Василя Лупула розміщена на парапеті хорів Церкви святої Параскеви П'ятниці у Львові. Фото: wikipedia.org
Пам'ятна таблиця із молдавським гербом та ініціалами Василя Лупула розміщена на парапеті хорів Церкви святої Параскеви П'ятниці у Львові. Фото: wikipedia.org

Після поразки Лупул знову втрачає владу і втікає в Україну. Його дружина і донька Розанда разом з легендарними скарбами знаходять притулок у Сучавській фортеці. Очевидно, саме поголоски про ці скарби стягують під мури Сучави 20-тисячне військо князя Дьєрдя II Ракоці та Матея Басараба.

З серпня на визволення дружини з України вирушає на чолі восьмитисячного добірного козацького війська Тиміш Хмельницький. Менш ніж за тиждень гетьманич доходить до Сучавської фортеці й заходить у тил трансільвансько-валаським військам.

Складається парадоксальна ситуація подвійного оточення. Адже, зважаючи на чисельну перевагу супротивника, для Тимоша єдино правильним рішенням стає завдання пробиватися до фортеці, аби допомогти обложеним у її обороні, сподіваючись тим часом на своєчасну підмогу з боку Богдана.

Водночас раніше за українців до фортеці прибула підмога для нападників з боку Речі Посполитої. Вони почали масового обстрілювати укріплення, під час одного з яких Тимоша важко поранило. Через деякий час він помер від гангрени.

9 жовтня 1653 р. козаки здали фортецю ворогу. Щоправда, своєю хоробрістю вони завоювали право покинути Сучаву зі зброєю в руках, забравши з собою і тіло гетьманича.

До України повернулася і вдова Тимоша. У Чигирині вона народила двох хлопчиків-близнюків. Потім перебралася до помешкання в Суботові, а ще пізніше – у подароване Хмельницьким помешкання на Полтавщині.

Далі інформація про життя Розанди є дуже неточною. Говорять, що брат Тимоша Юрій Хмельницький видав вдову за французького шляхтича Анрі де Боа, який спершу перебував на службі в короля, а потім вступив до Війська Запорозького. Нібито вона мала від нього сина Петра.

Подружжя проживало у Рашкові над Дністром. Її брат Стефаніца, який був при владі у Молдовському князівстві, хотів забрати сестру назад. Однак козаки прогнали його представників.

Молдовські джерела говорять, що з 1666-го Розанда прожила у їхньому князівстві. Пізніше під час одного з молдово-польських конфліктів її стратили як невістку Богдана Хмельницького (1686 або 1687).

За версією Ніколая Булата, молдовського історика і автора історичного роману про Розанду, її руки домагався молдовський боярин Василій Крупецький. Розанда відмовляла, боярин вирішив помститися. І коли польський король пішов війною на Молдовське князівство, Крупецький навів поляків на монастир святого Миколая в Рашкові. Монастир пограбували, а саму Розанду стратили.

Цікаво, що дружина Тимоша досить недавно потрапила у скандальну ситуацію. На одному із онлайн-аукціонів з’явився весільний портрет Розанди, який продали за понад 27 тисяч гривень.

Як потім виявилось, що це крадена картина – її викрали 8 лютого 1960 року з Львівського історичного музею. Але подальший її шлях так і був невідомий.

Підготував Петро Синєокий,
IA ZIK

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
2017-11-18 23:24:09