субота, 19 серпня, 2017, 10:17 Людина
Взяли – і зробили: як на Левандівці запустили власний супутник
<nbsp;>

Ще три роки тому в будівлі колишнього левандівського кінотеатру «Супутник» вирувало життя – перед входом алкогольні компанії витончено дегустували багатоградусні напої, у підвалі чекало свого часу 20 тонн сміття. На даху – цілеспрямовано росли берізки, запустивши коріння на десяток метрів всередину будівлі.

Будівля колишнього левандівського кінотеатру «Супутник». Фото: Андрій Бондаренко/Варіанти
Будівля колишнього левандівського кінотеатру «Супутник». Фото: Андрій Бондаренко/Варіанти

Така чарівна гармонія алкоголю, людини і природи, здавалося, прирекла «Супутник» на реальний кінець. Ще трохи – і будівля або розвалиться, або потоне у пляшках з-під пива.

Крапку всьому мала поставити сумнівна новобудова, яку хотіли звести поблизу. Вона просто «з’їдала» частину Левандівського парку і, скоріш за все, «Супутник».

Та в боротьбі за мрії так легко не здаються. А жителі Левандівки знали чого хочуть – незабудований парк і сучасний культурний центр. Місце – де можна прийти, поспівати, потанцювати, зайнятись спортом, подискутувати.

Таким вони бачили свій «Супутник». Три роки натхнення, праці та боротьби – і він знайшов свою орбіту.


Перший подих нового «Супутника» прийшовся на липень 2014-го. Люди, насичені Революцією, зрозуміли – нарешті треба діяти. Час настав.

За літо того ж року мешканцям вдається назбирати 1800 підписів на повернення до діяльності «Супутника». А понад 4 тисячі – на відновлення меж Левандівського парку.

У той же час люди рішуче вирішують питання незаконної забудови. Самовільно встановленого паркану на територію парку не стало.


Вже у вересні зусиллями мешканців Левандівки виходить ухвала міськради, яка відновила діяльність «Супутника» і встановила межі парку.

«Коли у 2014-му році ми нарешті сюди зайшли – все було абсолютно мертве і вбите», – говорить директор «Супутника» та один з ідейних «гравців» проекту Олександр Агашков.

Директор «Супутника» та один з ідейних «гравців» проекту Олександр Агашков. Фото: Петро Синєокий/ZIK
Директор «Супутника» та один з ідейних «гравців» проекту Олександр Агашков. Фото: Петро Синєокий/ZIK

Ще тоді його команді разом з небайдужими вдалося зробити майже неможливе – почати «реанімацію» приміщення «Супутника».


Найбільше тоді вразив дах – протікав ще з 1997-го року. І дивовижним чином з десяток років його опорою були бочки. Обвал міг статися в будь-який момент.

Другим «інфарктом» «Супутника» стала котельня. Приміщення дивним чином зуміло вмістити 20 тонн сміття. У підвалі ж за весь час назбиралося півтора метра води.

«Дуже сильно переживали за підвал. Багато було розмов, що там відбувалися жахливі речі, і переживали, що знайдемо там труп. В результаті викликали МНС, які там нічого, окрім сміття і води, не виявили», – говорить пан Агашков.

Фото: Анна Мармуляк
Фото: Анна Мармуляк

Щоправда, пізніше під підлогою «Супутника» звідкись взялись радянські артилерійські снаряди.

Після цього ні природна оранжерея на даху, ні відсутність опалення взимку не були перешкодами. Трохи ініціативи разом з небайдужістю мешканців – і все можна зремонтувати.

Культурно-мистецький центр «Супутник». Фото: Петро Синєокий/ZIK
Культурно-мистецький центр «Супутник». Фото: Петро Синєокий/ZIK

І почало виходити: «Супутник» швидко вилітає на нову орбіту. Зараз в культурно-мистецькому центрі можна поспівати, потанцювати, зіграти в імпровізованому театрі чи відстукати ритми на барабанах.

Або ж просто зімпровізувати – так, якось діти організували конкурс міс і містер «Супутник».

«Ще з самого початку всі самі собі були режисерами, постановниками і сценаристами. Коли є бажання – все реально самим зробити. Збиралися собі щонеділі і робили різні конвертики. От на днях організували вечір пам’яті Віктора Цоя», – підкреслює директор.

Зайнятись тут буде й тим, кому далеко за 18.

«Недавно до нас завітали два місцевих чоловіки – «рубались» в настільний теніс так довго, що самі аж втомилися. До речі, стіл нам просто так подарував місцевий житель Левандівки», – зазначив пан Агашков.

А барабани – на них можуть стукати як п’ятирічні, так і сімдесятип’ятирічні.

Фото: Петро Синєокий/ZIK
Фото: Петро Синєокий/ZIK

Попри це, у команді «Супутника» стверджують – ще є багато проблем і ситуацій, які треба вирішувати.

Так, вже кілька років активісти Центру воюють з місцевим кіоском, який встановили на комунікаціях Центру. Та значно гірша проблема, за словами пана Олександра, що тут продають алкоголь після 22:00. Від цього територія парку вічно закидана пляшками.

Треба впорядкувати ще певні приміщення. Найамбітніша мета – відновити величезний глядацький зал, щоб показувати кіно. Вже наступного року планують за це взятися.

Також хочуть нарешті огородити парк і всяко його оберігати від незаконних захоплень.

«Якщо зараз хтось вважає, що у нас все прекрасно, то помиляється. Нам завжди потрібна допомога. Ми досі впорядковуємо приміщення і робимо багато що власними силами. Віримо – втілимо свої найцікавіші плани», – впевнений директор.

Він переконаний – доки в глядацькому залі не йтиме кіно – доти точно не здадуться.

Фото: Петро Синєокий/ZIK
Фото: Петро Синєокий/ZIK

За порівняно невелику історію новий «Супутник» вже встиг стати домівкою для щорічного Фестивалю Параджанова на Левандівці.

Щоправда, сміються організатори, цього разу більшість людей клюнули на повітряну кулю. Але, як показав минулорічний досвід, – знайдуться й ті, хто готовий говорити на серйозні теми про персональну свободу чи відвідати різні лекції, зустрічі чи перегляди фільмів в рамках заходу.

<nbsp;>

Крім того, цього року за програмою обміну сюди приїдуть десять вірменських дітей. Згодом, левандівські юнаки відвідають їхню країну.

Команда Центру вбачає у цьому дійсно прекрасний шанс для дітей.

«У «Супутнику» ми не орієнтуємося на те, щоб отримувати за це гроші. Тому давати в оренду приміщення для певних людей не збираємося. Скільки ж вони там займатимуться – години дві-чотири? А потім це все стоятиме? Ні, у нас все поліфункціонально – музика, танці, театр чи щось інше»

Фото: Петро Синєокий/ZIK
Фото: Петро Синєокий/ZIK

Тут ми творимо наше власне середовище. І водночас взаємодіємо з іншими громадами – звідси й беремо хороший досвід та ініціативи. Дуже хочемо, щоб наші діти бачили світ, побільше стажувалися і мали практику в різних проектах. Головне – дати їм можливість. Не в грошах тут справа».

Петро Синєокий, 
IA ZIK

Читайте також: У Львові у Парку культури бульдозером знесли паркан довкола самовільно захопленої ділянки

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
2017-09-20 10:24:23