п'ятниця, 11 серпня, 2017, 13:57
«Поема в дереві» – про реставрацію найгарнішої дерев’яної церви Львівщини
15

У м. Дрогобичі, що на Львівщині, завершився черговий етап реставраційних робіт дерев’яної церкви-музею Святого Юрія, пам’ятки архітектури національного та світового значення XV-XVII століть. У 2013 році цей храм було внесеного до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Уже кілька років тут відбуваються значні реставраційні роботи з впорядкування як внутрішнього, так і зовнішнього вигляду.

Про це повідомляє кореспондент ІА ZIK.

Фото: Юра Мартинович/ZIK
Фото: Юра Мартинович/ZIK

Двоповерхова церква

Історія церкви Святого Юра сягає більш ніж 500 років вглиб, у минуле. Адже, дендрологічні дослідження свідчать про те, що внутрішні, найстарші, дерев’яні конструкції є саме такого віку. Однак, тоді церква була маленькою церковцею. Теперішній її вигляд постав у другій половині XVII ст., коли місцевий архітектор, так званий «тесля Григорій», збільшив її і надав нових витонченіших форм. У підсумку, храм розрісся, з’явилася дзвіниця, паркан, дім священика (плебанія).

Цікавою особливістю церкви стала так звана емпора, хорова галерея на другому поверсі. З роками там постала ще одна церква – Введення у храм Пресвятої Діви Марії. Пояснюють це тим, що на одному престолі дві Служби Божі не могли правити, тому на емпорі зробили другий іконостас і престіл, куди люди ходили на Службу Божу до чи після основної, що відбувалася на першому поверсі церкви.

Фото: Юра Мартинович/ZIK
Фото: Юра Мартинович/ZIK

Реставрація стінопису завершена

Унікальність цього барокового святилища не стільки у тому, що бачиш ззовні, як в тому, що ховається всередині. Практично повністю збережений, від підлоги і до склепіння, винятковий й автентичний церковний розпис. Зроблений він був тодішнім малярем Стефаном Медицьким, вірогідно за розробкою пароха церкви, богослова Василя Терлецького. Площини стін поділені на яруси і послідовно сюжет за сюжетом розповідають Біблійські історії як Старого Заповіту, так і Нового, відкриваючи у зрозумілих і яскравих картинках суть християнства. Автор робіт часто не дотримувався канонів, тому на деяких фресках можна побачити на задньому плані тодішні дрогобицькі будівлі та гори, які нагадують Карпати, місцевий одяг та колорит. У такий спосіб церква ставала ближчою до людей, до парафії, яка у ній молилася.

Фото: Юра Мартинович/ZIK
Фото: Юра Мартинович/ZIK
Фото: ЛОДА
Фото: ЛОДА
Фото: Юра Мартинович/ZIK
Фото: Юра Мартинович/ZIK

Олег Рішняк, художник реставратор вищої категорії, керівник відділу реставрації живопису Інституту «Укрзахідпроектреставрація», розповів, що реставрація всієї внутрішньої площі живопису є повністю виконана.

«П’ять реставраторів впродовж трьох років займалися цієї справою. Спочатку був створений проект, були зроблені всі комплексні наукові дослідження, мікрохімічні аналізи, розроблена методика, а тоді вже почалася сама реставрація. Це була дуже складна й клопітка робота. Цей живопис 17-18 століть уже пережив одну реставрацію у 70-х роках минулого століття. Тоді використання новітніх синтетичних матеріалів завдало більше шкоди, ніж користі. Адже з’явилися потемніння, плями, жорсткі лущення. Також живопис зазнав ушкоджень у 2011 році через значну негоду, яка пошкодила конструкцію церкви і деякі фрески затекли дощовою водою. Всі ці недоліки було усунуто, і зараз фрески надійно законсервовані», – розповів Олег Рішняк.

Фото: Юра Мартинович/ZIK
Фото: Юра Мартинович/ZIK

7 млн грн, щоб завершити реставрацію повністю

Пам’ятка культури реставрується у межах обласної Програми «Охорона і збереження культурної спадщини». Т.в.о. директора департаменту архітектури та містобудування Львівської ОДА Оксана Ткачук розповіла, що наразі в області немає достатньо коштів, щоб за рік-два завершити почату реставрацію.

«Минулого року ми завершили реставрацію стінопису всередині церкви за грантові кошти – 700 тисяч гривень. Цього року плануємо завершити розпочаті роботи – обхідну галерею та паркан. Загальна програма обласного бюджету з реставрації пам’яток культури становить всього 10 млн грн. На повне завершення реставрації церкви святого Юрія у Дрогобичі потрібно сім мільйонів. Ми сподіваємося, що наступного року на об’єкти Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО будуть виділені кошти також із державного бюджету, і ми зможемо активно продовжити зовнішню реставрацію храму. Також, ми б хотіли, щоб у підсумку цей музей знову став живою церквою. Адже, на разі лише на храмове свято тут відбувається літургія», – повідомила Оксана Ткачук.

Фото: ЛОДА
Фото: ЛОДА

Крім грошей, потрібна свідома громада

Однак реставратори не згідні із думкою, щоб музей перетворився на «живу парафію». Вони кажуть, що це може стати прямою загрозою для цього делікатного храму.

«Багато чого залежить від експлуатації», – розповідає директор «Львів-Реставрація» Володимир Пащак, який уже багато років займається захистом і підтриманням церкви у порядку – «Якщо перетворити музей знову у церкву, то з’явиться більше ризиків, які можуть спричинити до того, що церква буде втрачена для майбутніх поколінь. У такому законсервованому й оглядовому стані, церква має більше шансів багато років ще милувати очі й душу її відвідувачів. До речі, те покриття, яке ми нещодавно міняли, а саме вверх куполів, ще років п’ятдесят точно простоїть. Коли б було достатнє фінансування, ми б за рік-два привели все тут до ладу, зробили б із церкви, як то кажуть, «лялечку». Та крім грошей, потрібна також свідома громада, яка належним чином берегтиме й ставитиметься до цього визначного місця».

Фото: Юра Мартинович/ZIK
Фото: Юра Мартинович/ZIK

Адам, який бє Єву

Ця пам’ятка архітектури перебуває у користуванні музею «Дрогобиччина». Із 1939 року тут не відбувається регулярних богослужінь. У радянський час на місці церкви постав музей, що і дозволило зберегти цю неповторну святиню від руйнувань.

Коли приїжджають численні туристи, музейники свої розповіді про окрасу Дрогобича починають словами: «Це поема в дереві, велетенський художній твір, витесаний сокирою». Саме так колись красиво описав довершеність церкви один із відомих мистецтвознавців.

Фото: Юра Мартинович/ZIK
Фото: Юра Мартинович/ZIK

Алла Гладун, теперішній директор музею «Дрогобиччина», розповіла, що кілька років тому завдяки грантовим коштам вдалося привести пожежні системи до найвищого рівня.

«На Львівщині за період незалежності України згоріли десятки дерев’яних церков. Щоб така доля не повторилася із церквою Юра, ми обладнали храм всіма відповідними системами захисту – сигналізації, системи пожежного гасіння, відеокамери нагляду, реконструкції електропостачання, також на дерево нанесений відповідний матеріал, який зменшує можливості загоряння і розростання вогню. Церква унікальна як внутрішньо, так і зовнішньо. Практично не збереглося таких дерев’яних церков, які б могли похвалитися такою автентичною майстерністю. У ній заховано багато цікавинок. Вона є своєрідною енциклопедією тодішньої теслярської майстерності. До речі, на одній із фресок, на західній стіні храму напроти вікна зображений Адам, який б’є Єву, коли Бог їх вигнав із Раю. Такий малюнок дуже рідко можна зустріти у церквах», – розповіла Алла Гладун.

Фото: Юра Мартинович/ZIK
Фото: Юра Мартинович/ZIK
Фото: Юра Мартинович/ZIK
Фото: Юра Мартинович/ZIK

Фото: Юра Мартинович/ZIK

Фото: Юра Мартинович/ZIK

На Львівщині лише чотири дерев’яні церкви занесені до всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Вони вважаються окрасою духовного життя Карпатського регіону. Час, негода, неналежне ставлення збирають свої гіркі жнива. Чи не щороку в Україні трапляються якісь прикрі випадки, коли пам’ятки старовини гинуть, особливо такі делікатні як дерев’яні церкви. Тому, крім необхідних грошей, потрібне свідоме ставлення людей до своїх культурних надбань. Адже якщо ми хочемо, щоб наші діти, а потім і їх діти побачили живу історію пращурів, то ми повинні цінувати її і дбати про пам’ятки, які нам залишилися, у тому числі і про стару церкву Святого Юра у Дрогобичі.

Фото: Юра Мартинович/ZIK
Фото: Юра Мартинович/ZIK

Юра Мартинович,
ІА ZIK

 

Читайте також: Чудеса і чудасії дрогобицьких дерев’яних церков

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
2017-09-20 17:51:17