середа, 9 серпня, 2017, 12:51 Людина
Багато моїх побратимів загинули за українську пісню, – Дворський

Наші музиканти повинні створювати музику, за якою їх ідентифікуватимуть саме як українських митців. Тож русифікація музичного простору – дуже болісне явище, адже свого часу багатьох репресовували саме за українську пісню.

Таку думку в ефірі хард-ток-шоу «DROZDOV» (щовівторка о 21:30 на телеканалі ZIK) висловив народний артист України Павло Дворський.

«Естрадна класика існуватиме завжди – Тома Джонас, Френка Сінатру, Василя Зінкевича слухатимуться завжди. Уже пройшло 22 роки, як немає Назарія Яремчука, а його пісня, музика далі звучать у серцях людей», – переконаний Дворський.

За його словами, після концертів слухачі приходять і цікавляться, де можна придбати записи композицій. Тож стає зрозуміло, що мільйони людей хочуть слухати і таку пісню.

«Сучасна музика має більше напору та агресії. Наші ж пісні, все-таки, йдуть через призму любові до землі, коханої, батьків чи товариства. Вони наповнені струмом добра, світла та віри», –  вважає артист.

Музикант розповів, що намагається наповнити кожну пісня певним образом. Тоді як йому часто радять не писати багато слів, а робити таке, «щоб довбило».

«Буває кажуть: «Ти напиши, щось таке російською мовою, щоб довбило протягом чотирьох хвилин». Я ж відмовляюся, бо я – український композитор і пишу українські пісні», – наголосив Дворський.

Водночас він зізнався: слухає й композиції деяких сучасних українських музикантів – Джамалу, «Онуку», любить Павла Табакова.

«Деякі твори мені цікаві. Але от, наприклад, Дорн, я прошу про нього не згадувати. І тут навіть йдеться не про людське чи громадянське. Там і музика така, що навіть не знаю», – каже Дворський.

Музикант наголосив: українці мусять створювати таку музику, щоб їх ідентифікували саме як українських митців. Тож болісно сприймає русифікацію музичного простору.

«Скільки моїх побратимів загинуло за нашу пісню чи було в сибірах. От, наприклад, мій побратим Микола Бакай побував маленьким у Сибіру за те, що з мамою і бабусею заспівали в хаті українську пісню про повстанців. Він пробув там п‘ятнадцять років і не зміг повертись у рідний край. «Смерекову хату» він писав із сльозами в очах, розповідаючи, що, як птах летів у рідну Україну, заривався у вагон із вугіллям, його ловили на Уралі. Якби не був маленьким, то б розстріляли на місці, а так вертали назад на чужину», – розповів Павло Дворський.

Читайте також: В Україні стартує наймасштабніший пісенний проект: оберуть 15 найкращих композицій року

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
2017-08-16 20:27:33