понеділок, 7 серпня, 2017, 17:57 Людина
Спадщина Б. Возницького під загрозою. Комусь для повного щастя бракує артефактів? – депутат
Прес-конференція «П’ять років без Бориса Возницького. Національне відродження чи культурне самознищення». Фото: ZIK
Прес-конференція «П’ять років без Бориса Возницького. Національне відродження чи культурне самознищення». Фото: ZIK

Те, що відбувається впродовж останнього року у Львівській національній галереї мистецтв ім. Бориса Возницького (далі – галерея – ред.) – це злочин. Злочин щодо цілісного майнового комплексу, відділів галереї, які зараз закривають – з галереї надсилають листи прохання про передачу їх в органи місцевого самоврядування. Це злочин стосовно багаторічного колективу, фахівців музейної справи, які своєю працею приносили велику користь нашій культурі. Йде зачистка колективу – одні звільнені з роботи, інші доведені до відчаю і самі подають заяви на звільнення. На їхнє місце ніби навмисно були набрані люди, далекі від музейної діяльності – не мистецтвознавці і не історики. Заступника директора з наукової роботи Володимира Пшика поставили перед вибором – або їдеш у Жидачів, або звільняєшся. Зробили так, що мусила звільнитися Галина Корнєєва – завідувач відділу музею Маркіяна Шашкевича «Русалка Дністрова», яка працювала разом з Борисом Григоровичем плекала музеї, збільшувала їх, відкривала нові. Можливо, таким чином пан Возняк прикривається, що не є фахівцем – він інженер-механік технології машинобудування. Як пояснити, чому таке робиться?

Про це сьогодні під час прес-конференції у Львові сказала екс-директор Львівської національної галереї мистецтв ім. Бориса Возницького Лариса Разінкова-Возницька.

Вона зазначила, що завершує роботу над книгою спогадів про Бориса Возницького. У цій книзі Борис Григорович буде показаний також і таким, яким ми його не знали – художником. Книга міститиме також його листування з режисером Параджановим.

Лариса Возницька. Фото: ZIK
Лариса Возницька. Фото: ZIK

Лариса Разінкова-Возницька розповіла, що за той період, коли очолювала галерею, вважала, що насамперед треба завершити те, що розпочав Борис Возницький, враховуючи його бачення. Відтак, за її словами, вдалося відстояти, щоб баталістичні полотна Альтамонте залишися у замках, поставити пам’ятник Тараса Шевченку у Підгірцях, зробити виставку творів Й. Пінзеля у Луврі, перекрити дах у Золочівському замку, відкрити там у підземеллі лапідарій, зробити в Олеську ремонти експозицій, залів, дахів, ремонтні роботи на П’ятничанській вежі, оцифрувати всю базу даних зі збірки галереї.

Пані Лариса також зауважила, що у 2015 році були зібрані гроші на ремонт фасаду і було вироблено всю необхідну документацію. Вона запитує, чому не розпочали ремонт фасаду за останній рік?

Вона згадала про організацію виставки до 90-річчя з дня народження Бориса Возницького, підготовку збірника і бібліографічного покажчика, а також про пам’ятну дошку, яка була замовлена і оплачена. Вже за директорства пана Возняка до нього з цього приводу підійшов скульптор Ярослав Мотика з пропозицією встановити дошку на фасаді, але отримав відмову, мовляв, тут ще треба інших осіб розмістити.

За словами пані Лариси, три місяці тому у Львівській ОДА замовили пам’ятні дошки-медальйони Борису Возницькому і Володимиру Овсійчуку. Але їх розгледіти у галереї непросто, бо Тарас Возняк наказав їх надто високо розмістити.

«Для мене дії пана Возняка не зрозумілі. Чому саме ця людина стала директором галереї, чому не рахуються з людьми, які все життя там пропрацювали. Теперішній директор все робить для того, щоб ім’я Возницького стерти з лиця галереї. Чому?», – запитує Лариса Разінкова-Возницька.

Вона сказала, що зараз працівники галереї на відкритті виставки бояться промовити слово «Возницький». «Скажімо, на відкритті виставки у Підгорецькому замку, яку ми, реставратори, з Борисом Возницьким готували протягом років, слова не було сказано про Бориса Григоровича. Чому? Адже він доклався до її відкриття, мріяв її відкрити», – зазначила пані Лариса.

Депутат Львівської обласної ради Мирослава Бабінська, яка понад 13 років працювала науковим працівником галереї у Золочівському замку, зазначила: все, що зараз відбувається у галереї, її дуже болить, бо відомо, що музейників колишніх не буває. Згадавши притчу про те, як Христос виганяв торговців з храму, вона сказала, що «зараз бачимо захоплення храму мистецтва торгівцями, які мислять комерційними категоріями».

«Людина, яка безцінні експонати витягала з вогню, боліт, стрихів, могла собі творити приватну колекцію, знаючи справжню вартість цих речей. І ця приватна колекція зараз була би найбагатшою в Україні, і Лариса Борисівна зараз би коліном відкривала двері до будь-якого міністерського кабінету, а не збирала прес-конференцію, щоб захистити спадщину свого батька, який подарував державі мільярди доларів. І зараз в людини, яка доробилася до хрущовки, бо все цінне віддали в галерею, проводять обшуки, щоб знайти стародруки. Де логіка? Чи потрібно було збирати експонати для галереї, щоб потім їх украсти?», – зазначила Мирослава Бабінська.

Мирослава Бабінська. Фото: ZIK
Мирослава Бабінська. Фото: ZIK

Вона вважає, що ми не до кінця усвідомлюємо велич постаті Бориса Возницького і нам у Львові всім пощастило, що він тут працював. За її словами, справжній музейник має дві мети – зберегти і примножити. «Звіт про роботу музею – це кількість проведених виставок, відреставрованих експонатів, виданих каталогів, проведених презентацій, придбаних експонатів, а не кількість проведених корпоративів, хоча і це має право на існування»,– сказала депутат.

«Львівська галерея є одним з найбагатших музеїв Європи, і лише 10 % робіт показують на виставках, а 90% є у фондосховищах. Нам бракує виставкових площ, щоб показати своє культурне багатство. Після смерті Бориса Григоровича львівською інтелігенцією був створений комітет із захисту його спадщини. На 4 роки вдалося це зберегти завдяки Ларисі Григорівні, яка, до речі, не хотіла бути директором, вона – художник. І зараз знову нагальним є відновлення цього комітету. Спадщина Бориса Возницького сьогодні під загрозою. Я це трактую як спроба рейдерського захоплення галереї. Можливо, комусь для повного щастя бракує якихось артефактів, які Борис Григорович привіз до музею. Це вирішується не дирекцією галереї, а сліди ведуть набагато вище. І якщо це правда, то це дуже боляче. І не одними картинами Альтамонте може завершитися», – підкреслила Мирослава Бабінська.

А директор представництва американського об’єднання комітетів для євреїв в Україні Мейлах Шейхет сказав, що в Україні відбувається деструктивний процес знищення культурної спадщини взагалі. «Впродовж останніх років ми були свідками впровадження чотирьох законів у Верховній Раді, якими намагалися нівелювати попереднє законодавство, щоб можна було гендлювати культурною спадщиною. Це відбувається завдяки депутатам, зокрема львів’янам. Тарас Возняк опинився частиною цього руйнівного процесу. Він не з’явився просто так, він є частиною тієї групи людей, які дивляться на культурну спадщину інакше», – сказав Мейлах Шейхет.

Мейлах Шейхет – лідер єврейської громади Львова. Фото: ZIK
Мейлах Шейхет – лідер єврейської громади Львова. Фото: ZIK

Він зазначив, що на сьогоднішні день ми втратили значно більше, ніж за часів радянської влади. «Виводяться зі списку реєстрів об’єкти історико-культурної спадщини. До речі, пан Возняк виявився абсолютним невдахою у знанні того, що він має. Коли Тамара Мазур говорила про те, що навіть палац Потоцьких вже знятий з реєстрації як об’єкт культурної спадщини, то він наполягав, що це не так. Але виявилося, що таки знятий. Також Львівський оперний театр вже не є у списку об’єктів культурної спадщини. А все для того, щоб там був ресторан. А народний депутат, львів’янка пані Ірина Подоляк пішла ще далі – вона сказала: якщо ми маємо майновий комплекс-ансамбль, і якщо частина цього комплексу змінила свій статус, то весь комплекс втрачає свій статус. Відбувається щось несамовите – нищиться інтелектуальний потенціал Львова, і це впливає на імідж України у світі, мовляв, українці не заслуговують розпоряджатися культурними скарбами», – сказав пан Мейлах і додав, що не знає жодної галереї у світі, яку б очолив неук у культурній спадщині.

Він вважає, що на посаді львівської галереї має бути знакова людина такого рівня як Борис Возницький, який казав, що музейник не має права бути колекціонером.

Під час прес-конференції озвучили пропозицію – в пам’ять про Бориса Возницького створити робочу комісію з провідних борців за збереження культурної спадщини, які звернуться до ЄС, Президента, Генеральної прокуратури, в яких наголосять на драматичних моментах, що відбуваються у галереї і культурній спадщині Львова загалом.

Борислав Рибак. Фото: ZIK
Борислав Рибак. Фото: ZIK

Борис Рибак, екс-директор музею народної архітектури та побуту у Львові імені Климентія Шептицького, заявив, що ніколи не думав, що на початку XXI столітті доведеться захищати світлу пам’ять двох великих людей людей – Бориса Возницького і Маркіяна Шашкевича, якого знищили сьогодні як музейний заклад. Він зазначив, що від громадської організації Святий Юрій подали з цього приводу звернення до Президента Петра Порошенка, голови ВР Андрія Парубія, міністра культури Євгена Нищука, блаженнішого глави УГКЦ Святослава Шевчука, голові Львівської облради Олександру Ганущину, голові ЛОДА Олегу Синютці, яке було зареєстроване 24.05.2017 року. Але адекватної відповіді не отримали і досі. «Як можна людину (Володимира Пшика – ред.), яка пропрацювала 40 років з Борисом Возницьким викинути як собаку за рік до пенсії і відправити в Жидачів?», – сказав Борис Рибак.

Член правління Українського фонду культури, екс-директор відділу охорони культурної спадини ЛОДА Валерій Потюк вважає, що події, які сьогодні відбуваються у Львівській національній галереї мистецтв ім. Бориса Возницького і довкола неї, зокрема, щодо Лариси Разінкової-Возницької, свідчать про те, що людина на прізвище Возняк захотіла стати Возницьким.

Валерій Потюк. Фото: ZIK
Валерій Потюк. Фото: ZIK

Валерій Потюк зазначив, що був присутнім при тому, як у 2012 році Тарас Возняк у Михайла Кулиняка (міністра культури за часів Януковича – ред.) отримав контракт на директора Львівської національної галереї мистецтв ім. Б. Возницького. Це був неповний місяць після трагічної загибелі Бориса Возницького.

За словами Валерія Потюка, на сьогоднішній день є шість кримінальних справ, два суди – з відновлення Лариси Разінкової-Возницької на посаді та незаконному її звільненню, а в Адміністративному суді у Києві триває розгляд справи про визнання конкурсу недійсним у зв’язку з тим, що були допущені і зафіксовані на відео усі фальсифікації, які були у цьому процесі. Валерій Потюк зауважив на ненормальності такого факту, що від громадськості у конкурсі брали участь представники від декількох організацій, засновником яких є Тарас Возняк.

Нагадаємо, з серпня 2015 року Лариса Разінкова-Возницька виконувала обов’язки директора Львівської національної галереї мистецтв ім. Б. Г. Возницького. У вересні 2016 року стало відомо ім’я нового генерального директора Львівської національної галереї мистецтв ім. Б. Г. Возницького. Ним став політолог, культуролог Тарас Возняк.

Лариса Разінкова зазначила, що Тарас Возняк не є однодумцем та послідовником її батька Бориса Возницького, а навпаки, хоче все «перекроїти».

2 серпня 2017 року у помешканні Лариси Возницької поліція проводила обшук в рамках відкритого кримінального провадження за фактом, начебто, викрадення якихось книг з Музею книги. За заявою нинішнього керівника картинної галереї Тараса Возняка.

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
2017-10-18 01:15:21