четвер, 3 серпня, 2017, 10:47 Людина
Лариса Разінкова-Возницька про учорашні обшуки: Хотіли облити брудом мене, а опустили себе
Лариса Разінкова-Возницька. Фото: Роман Балук/ZIK
Лариса Разінкова-Возницька. Фото: Роман Балук/ZIK

Екс-директор Львівської національної галереї мистецтв Лариса Разінкова-Возницька різко прокоментувала учорашні обшуки, які проводили у її помешканні у рамках кримінального провадження щодо викрадення видань з Музею книги. «Хотіли у котрий раз мене принизити, облити брудом, що вам вдавалося за останній рік мого директорства, так ось, ви принизили і «по блатному» – опустили (але цією мовою ви тепер розмовляєте) – СЕБЕ».

Про це Лариса Разінкова-Возницька написала на своїй сторінці у Фейсбуці.

Подаємо її допис у повному обсязі:

«А от тепер, брудні панове, що знищуєте Львівську національну галерею мистецтв ім. Бориса Возницького, ви мене добряче розізлили. Хотіли у котрий раз мене принизити, облити брудом, що вам вдавалося за останній рік мого директорства, так ось, ви принизили і «по блатному» – опустили (але цією мовою ви тепер розмовляєте) – СЕБЕ.

Сьогодні у моїй спекою прогрітій «хрущовці» проходив обшук. Стараюся звикнути до цього слова, бо ніколи його раніше не вживала. А судді то хто? У своєму інтерв’ю Т. Возняк (мені подобається, як його прозвали галерейники – «навозняк») звинуватив мене та Ларису Спаську (у минулому зав. відділом музею книг), що тільки ми знаємо, куди поділися книжки з музею. НЕ ЗНАЮ! При моїй каденції була проведена інвентаризація збірки музею, і як мені доповів головний зберігач І.Хомин та Л.Спаська – інвентаризація закінчена, в музеї все гаразд, навіть деякі члени комісії вже поставили свої підписи, залишилося уточнити деякі нюанси (музейники мене зрозуміють). А далі конкурс – і я не директор.

Пропрацювала 45 років в Галереї. Навіть у страшному сні не могла побачити, що галерея для мене закриється з подачі Козинкевич, Хомина та Возняка. Двічі підходила до Возняка і просила взяти мене на посаду реставратора, хотіла ще приносити користь, але у відповідь – «Мені треба порадитися». А от радники були свої. Один з них мене двічі обшукував, коли забирала свої речі – це славнозвісний Ігор Хомин (до речі, а чому ще його не обшукали, він ж відповідає за усі фондосховища музею?) і Козинкевич – славнозвісна плагіатка, яка виставку по Підгорецькій збірці приписала собі і про Бориса Возницького навіть не згадала. Для довідки: Борис Возницький, як тільки домігся передачі галереї Підгорецького замку, окрім значних реставраційних робіт в основному з колективом музею (держава коштів не виділяла) мріяв зробити виставку збірки. Ми як реставратори, працювали над цією збіркою, брали навіть на реставрацію твори з Історичного музею. Перебуваючи на посаді Генерального директора, я продовжила реставрацію цих творів з колективом. І ось, виявляється це стало мрією Возняка і Козинкевич. Які молодці, але на скільки б ця виставка виграла, згадавши ім’я Возницького. Які ж ви ПРИМІТИВИ.

Так от про обшук! Чи наша країна вже геть втратила розум, чи що відбувається? Щоб таки мене звинуватити і піймати на гарячому (голуба мрія Возняка), хлопці з Галицького СВ ВП ГУ запропонували мені з ними зустрітися. Розуміючи, що справа державна, я попросила викликати мене повісткою, на що Вони запевнили, що «вручать» її при зустрічі. При зустрічі, вони надали рішення суду на обшук у моїй квартирі. Запросили понятих. Все згідно із законом, єдине, що було порушено, і я про це заявила, – цей обшук мав проходити в присутності мого адвоката, надала їм його дані. Це не було враховано, але не це головне. А головне – те, що фактично обшукувалася бібліотека та папки з рукописами Бориса Возницького. Коли батька не стало, його маленька двокімнатна квартира у «хрущовці» від підлоги до стелі була заставлена книжками, і я вирішила значну частину цієї бібліотеки подарувати галереї, собі залишила лише необхідну для роботи літературу. Ось ці книжки і переглядали слідчі. Я була спокійна, бо краще віддам життя, ніж сплюндрую ім’я такого батька. Дивилися, що хотіли, все показувала, а сама думала – Борис Возницький створив музей книги, рятуючи та звозячи з експедицій у 60-х – 70-х стародруки, українські книжки. Ці експедиції збільшили галерейну збірку у шість разів. Це і врятований І.Пінзель, і біля двох тисяч дерев’яної поліхромованої скульптури, ікони, портрети, твори Підгорецької збірки…... Він збільшив культурне надбання держави на мільярди умовних одиниць. І я рахую, що не мене обшукували (бо я нічого не нажила, слідувала принципам батька), а обшукували Возницького – Героя України. Не тих, хто на даний час наживається на Галереї, влаштовуючи після 18.00, коли Палац Потоцьких зачиняється, презентації та п’янки серед експонатів. Змінюють головного бухгалтера на свою людину, бо ці кошти за весілля та …. ідуть не для держави. Виганяють заступника з науки В.Пшика, який зі студентських лав прийшов у музей, знає достеменно галерейну збірку і має фундаментальні наукові праці, заміняють його економістом за освітою, який почав свій шлях у музеї з допитів працівників та п’янок. Усувають завідувачку відділом реставрації, реставратора вищої категорії Р.Мокрій та Корнєєву Галину, яка створювала музеї М.Шашкевича, ремонтувала їх, і знала свій матеріал як ніхто інший. Можу перераховувати факти ще на сторінку, але найжахливіше, що Возняк за рік роботи жоден з відділів галереї не врятував, не відреставрував, а навпаки – скоротив відділи музею, бо так працювати простіше, легше. Колектив принизив, поставив на коліна.

Я довго мовчала, думала, невже це не бачить Міністерство культури, говорила з Є.Нищуком, але зрозуміла, що недаремно був поставлений Возняк, очевидно, все ще попереду. Це і піар на скульптурах Пінзеля, і передача широкоформатних унікальних полотен М. Альтомонте.

Так, сьогодні мене розізлили, але це не вилив моєї злості, це правда, і під кожним реченням я готова розписатися».

Нагадаємо, з серпня 2015 року Лариса Разінкова-Возницька виконувала обов’язки директора Львівської національної галереї мистецтв ім. Б. Г. Возницького. У вересні 2016 року стало відомо ім’я нового генерального директора Львівської національної галереї мистецтв ім. Б. Г. Возницького. Ним став політолог, культуролог Тарас Возняк.

Лариса Разінкова зазначила, що Тарас Возняк не є однодумцем та послідовником її батька Бориса Возницького, а навпаки, хоче все «перекроїти».

2 серпня 2017 року у помешканні Лариси Возницької поліція проводила обшук в рамках відкритого кримінального провадження за фактом, начебто, викрадення якихось книг з Музею книги. За заявою нинішнього керівника картинної галереї Тараса Возняка.

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
2017-10-18 01:15:12