вівторок, 18 липня, 2017, 9:49 Людина
Кілька порад для молодших журналістів, коли їм говорять про стандарти
Роман Онишкевич
журналіст, поет

Інколи навіть мене пожившого і мало ранимого задовбують люди, котрі намагаються совістити, чи знаю я стандарти ВВС. При чому здебільшого це люди, які до ВВС і журналістики загалом мають такий же стосунок, як ваш покірний слуга до вбивства Святополком Окаянним єдинокровних братів Бориса і Гліба.

Але ж не стану пояснювати кожному, що в житті керуюся (наскільки вдається) 10 заповідями Божими, чого, як на мене, цілком достатньо. І не стану пояснювати, що про стандарти ВВС у нас здебільшого говорять хіба викладачі, котрі вже давно нічого не пишуть, або грантожери, котрі теж мають мало часу, аби щось написати, бо здебільшого вчать інших. Зрештою, як чоловік вихований, не буду пояснювати, у яких засвітах я бачив ті стандарти…

Але, підозрюю, що моїх молодих колег всі ці апеляції до ефемерних стандартів можуть кремпувати і збивати з пантелику. Тому кілька порад для молодших журналістів, аби не соромилися бути собою і мати власну думку.

Перше. Якщо ви знаєте, що апелює людина інтелігентна, можете відреагувати словами, сказаними колись Ларисою Івшиною: «Давайте спершу збудуємо в себе Велику Британію, тоді будемо послуговуватися їхніми стандартами».

Друге. Коли вам закидають недотримання стандартів чи заказушність-продажність, сміло апелюйте: «А скільки ти, падло, особисто витрачаєш грошей на здобуття інформації? Скільки видань передплачуєш, скільки платиш за перегляд телепрограм, скільки готовий платити за контент в Інтернеті і за скільки конкретно готовий купувати для прочитання мої тексти?». Це цілком може подіяти.

Хоча, як на мене, найефективнішим є третій варіант – просто послати.

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
2017-11-20 19:28:44