понеділок, 17 липня, 2017, 10:50
Турецьке весілля – обід на тисячу гостей і молодята у золоті
19

Літо – це час відпусток і подорожей, коли у кожного трудяги є шанс побачити щось нове. Під час своїх мандрів мав нагоду побувати на традиційному весіллі у глибинці Туреччини, яке таки добряче відрізняється від українського. Та одразу розвію найбанальніший міф – гаремів у сучасній Туреччині немає! Одна жінка і один чоловік. Тож, ця стаття про побачені й почуті весільні обряди серед гір і 40-градусної спеки, у стародавньому місті Алашехір.

Турецьке весілля. Фото: Юра Мартинович/ZIK
Турецьке весілля. Фото: Юра Мартинович/ZIK

Стотисячне місто Алашехір (тур. Alaşehir) розташоване у мальовничій місцині за сотню кілометрів від Ізміра – великого портового центру країни. Життя тут провінційно повільне й рівномірне, зосереджене довкола базарів, виноградників і постійних чаювань. «Şehir» (з тур. «місто») має древню історію, яка налічує тисячі років, зазнало різних культурних впливів. Античні греки назвали його «Філадельфія», або містом «братньої любові». Можливо, на згадку про це античне місто, відомий діяч американської історії Вільям Пенн у 1682 році назвав «Філадельфією» одне із найбільших і найстаріших міст теперішніх Сполучених Штатів? А ще кажуть, що коли султан півтисячі років тому проїжджав повз і дивився на це містечко з гори, то сказав: «Аллах, яке гарне місто!». Звідси й турецька назва цього славного поселення, в якому й відбулося наприкінці червня 2017-го весілля Огуза та Мерве – молодої пари, яка народилася тут і вирішила створити сім’ю.

Турецьке весілля. Фото: Юра Мартинович/ZIK
Турецьке весілля. Фото: Юра Мартинович/ZIK

Весілля у Туреччині справа серйозна і повна своїх неповторних традицій, основаних на мусульманстві та специфіці того чи іншого регіону. Для прикладу, у чорноморських турків обов’язковим є постріли із рушниць (майже як у наших гуцулів), а у центральних містечках і селищах навіть є спеціальні церемоніальні будинки для заручин. Та у всіх випадках у цій південній країні важливим є сімейний зв’язок. У цьому воно схоже до українського. Весілля святкують цілою родиною, запрошуючи гостей із найвіддаленіших куточків регіону, країни, і навіть світу. Турки народ дружелюбний, говіркий і гостинний, а ще по-своєму прагматичний та емоційний.

Немає алкоголю

На відміну від України, у Туреччині на весіллях не зустрінеш столів, завалених їжею і алкоголем. Навпаки, їжі мало, а випивки, то й взагалі нема, бо мусульманам заборонено вживати алкоголь. Тому любителям добре поїсти чи випити нема що робити на турецьких весіллях, хіба танцювати, адже танцюють турки багато. Але все за порядом.

Турецьке весілля. Фото: Юра Мартинович/ZIK
Турецьке весілля. Фото: Юра Мартинович/ZIK

У турків є приказка: «День починається із ранку, а весілля із заручин». Отож, задовго до самого весілля відбуваються заручини, котрі називають «нішан». Саме на них за участі багатьох гостей молода пара також отримує серед численних подарунків свої обручки, які є зв’язані між собою червоною стрічкою. Молодий надіває молодій на безіменний палець обручку, а молода, відповідно, молодому. Потім стрічку перерізає у двох місцях найстарший чоловік у домі. Решту стрічки роздають молодим незаміжнім дівчатам, щоб вони швидко й щасливо вийшли заміж. Крім цього, «нішан» це також традиційне схвалення з боку батьків. У старі часи, заручини були навіть серйознішою справою, ніж саме весілля, адже вся родина мала сказати «Еvet», тобто «Так», дати згоду після численних оглядин і розмов. Тепер же це, звісно, по-іншому – воля молодих людей, а не батьків є на першому місці. До речі, також існує традиція, що першим у сім’ї повинен одружитися старший брат, а потім вже всі решта. Та у випадку Огуза, він молодший брат, тому теж питав згоди у старшого, щоб той «поступився» і дозволив йому першому взяти шлюб.

Турецьке весілля. Фото: Юра Мартинович/ZIK
Турецьке весілля. Фото: Юра Мартинович/ZIK

Після заручин, батьки допомагають молодій парі облаштувати своє окреме житло, у якому молодята житимуть після весілля. Традиційно сім’я молодого оплачує майбутнє весілля, а родина молодої – всяку побутову господарку до нової хати. Так само цікаво, що молоді одне одному купують весільний одяг.

«Нікях», або мусульманський шлюб у мечеті, не має якогось особливого святкового значення, як у нас церемонія у церкві, він відбувається у будь-який час між заручинами та самим весіллям або навіть після. На «нікях» в основному присутні лише свідки та батьки. Найцікавіше, що під час цієї церемонії, молода повідомляє про відступні у разі розлучення – кількість золота, яке повинен буде повернути їй чоловік. Це записується у спеціальну книгу. Тому розлучення у Туреччині – це зовсім не вигідна справа для чоловіків.

Традиція фарбувати руки хною

Турецьке весілля. Фото: Юра Мартинович/ZIK
Турецьке весілля. Фото: Юра Мартинович/ZIK

За день до весільної церемонії, відбувається так звана «ніч хни». «Ніч хни» – це те, чого не зустрінеш на європейських весіллях, адже це мусульмансько-індійська традиція, своєрідний «дівич вечір», який з роками став загальним початком танцювання й святкування. Ввечері біля будинку молодої розставляють стільці та роблять імпровізовану сцену для танців. Музики грають, молодий і молода з’являються разом і своїм танцем дають старт торжеству. Молода ж одягнена у традиційно червоний костюм із візерунками. Згодом, вона танцює довкола свого чоловіка із символічним глечиком, символом добробуту, який після розбиває об землю (як у нас тарілку на щастя). Всі охочі незаміжні люди збігаються і беруть частинку цього глечика, щоб таж мати щасливе подружнє життя.

Турецьке весілля. Фото: Юра Мартинович/ZIK
Турецьке весілля. Фото: Юра Мартинович/ZIK

Та центральною подією цього дійства є, власне, обряд помазання долоні нареченої та вказівного пальця нареченого хною. Хна – це фарба з висушеного листя спеціального дерева, яку розводять водою і роблять з неї в’язку речовину. Крім цього, у долоню нареченої вкладається золота монета та, за бажанням, розмальовують руки візерунками. Після цього, хну обгортають спеціальними рукавичками, і молода пара не знімає їх цілий вечір, танцюючи із цими «хноєвими рукавичками». Тому руки молодих під час самого весілля є завжди коричневими від терпкої фарби хни. Часто музична забава триває до того моменту, поки якийсь із сусідів не поскаржиться на шум, і поліція не попросить завершувати дійство. Тоді лунають патріотично національні хіти, до прикладу «Ізмірський марш», музика часів визволення від грецького вторгнення.

Турецьке весілля. Фото: Юра Мартинович/ZIK
Турецьке весілля. Фото: Юра Мартинович/ZIK
Турецьке весілля. Фото: Юра Мартинович/ZIK
Турецьке весілля. Фото: Юра Мартинович/ZIK

Обід – на тисячу людей

Саме весілля, яке відбувається наступного дня, складається із трьох частин: обіду, забирання молодої нареченим з її дому до нового будинку та святкового вечірнього балу, на якому молодят обвішують золотом та грошима.

Турецьке весілля. Фото: Юра Мартинович/ZIK
Турецьке весілля. Фото: Юра Мартинович/ZIK

Весільний обід відбувається як біля дому нареченого, так і біля будинку нареченої. За день до того між сусідніми будинками, просто на вулиці, родичі й друзі розгортають кілька великих тентів, щоб сховати майбутніх гостей від сонця під тінь. У це важко повірити, але всього лише за день до весілля сім’я спокійно йде на базар і скуповує продукти, десятки кілограмів продуктів. Зранку ж, спеціальні повари та офіціанти, які відповідають за приготування обіду на тисячу людей, розставляють столи й крісла. Родичі, друзі, знайомі, сусіди, друзі друзів приходять сім’ями – їдять і йдуть: й так від 12:00 до 18:00 години сотні людей змінюється за столами. Також збоку стоїть скринька, у яку всі бажаючі можуть кидати конверти із грошима для молодої сім’ї.

Турецьке весілля. Фото: Юра Мартинович/ZIK
Турецьке весілля. Фото: Юра Мартинович/ZIK

Обід складається із традиційних страв – різних супів, рису, м’яса, овочів, йогурту. Звісно, що обов’язковим є також чай та солодощі: для прикладу, дрібна крупа у сиропі чи меді із горіхами. Все це разом їдять прямо із спільних тарілок під звуки барабанів музик.

Також в обідній час приходить у буденному одязі імам (на зразок нашого священика, але без лишньої церемоніальності), котрий за допомогою мікрофону читає-співає вголос уривки Корану. Під час цього обід не припиняється, та всі охочі можуть послухати святі слова і помолитися. До речі, мусульмани моляться п’ять разів на день, роблячи так званий намаз – читають різні уривки Корану.

Турецьке весілля. Фото: Юра Мартинович/ZIK
Турецьке весілля. Фото: Юра Мартинович/ZIK

Після обіду, наречений разом із своїми друзями та родичами вирушає у дім молодої. Машини прикрашені квітами й рушниками. Всю дорогу музиканти тарабанять у барабани, а ближче до дому нареченої молодий із найближчими друзями йде й танцює народні танці, сповіщаючи всю вулицю й місто, що він одружується! Чоловічі танці схожі на політ птаха – руки у сторони на рівні плечей розставлені, а ноги рахують кроки танцю. Це традиційні східні танці для чоловіків, які різняться швидкістю та елементами складності. До речі, музиканти час від часу стукають своїми паличками по голові молодого та його друзів, ніби кажучи: «Плати, інакше не гратиму далі!». Тоді молодий чи хтось інший «сіє» грошима перед музикантом, він збирає і продовжує далі грати-тарабанити. Так музиканти заробляють свою зарплату.

Турецьке весілля. Фото: Юра Мартинович/ZIK
Турецьке весілля. Фото: Юра Мартинович/ZIK

Наречену із її дому у машину молодого спочатку веде власний батько, а потім – батько чоловіка. Машини їдуть через все місто постійно сигналячи, як і у нас, а звуки барабанів та інших інструментів луною несуться старими й вузькими вуличками Алашехіра. Приїхали до нового дому – і знову відбуваються танці, які закінчуються тим, що молода із молодим потрапляє у свій новий дім.

Турецьке весілля. Фото: Юра Мартинович/ZIK
Турецьке весілля. Фото: Юра Мартинович/ZIK

Весілля заради молодих, а не гостей

Турецьке весілля. Фото: Юра Мартинович/ZIK
Турецьке весілля. Фото: Юра Мартинович/ZIK

Після цього наступає офіційна частина весілля – урочистості розписки і подарунків. Саме тоді можна побачити молоду у звичному білому платті, а всіх гостей вдягнутих у гарні святкові плаття та костюми. Торжество відбувається у спеціалізованому закладі, великому салоні, а за хорошої погоди – просто неба. Місце прикрашене весільними вінками, квітами й святковими вогнями. Приходять лише запрошені родичі та друзі. З одного боку – столи із гостями нареченого, а з іншого – нареченої. Молодята ж сидять посередині. Тоді приходить чоловік у мантії, у нашому випадку це «ходячий РАЦС» – представник офіційної влади. Він питає, чи готові молоді люди стати чоловіком та дружиною? Молоді кажуть, що так, розписуються, і отримують відповідне свідоцтво. Тоді починається танцювальна забава, яка триває до пізньої ночі.

Турецьке весілля. Фото: Юра Мартинович/ZIK
Турецьке весілля. Фото: Юра Мартинович/ZIK

На столах турецького весілля стоять тільки газовані напої і часом солодкі закуски, для прикладу шматочки торту, показово порізаний молодятами. На цій забаві не почуєш «гірко» чи співів сп’янілих гостей, все тихо й культурно, лиш барабани, дудка та запальна музика не дає заскучати. До речі, у турків мало загальних танцювальних ігор-хороводів, і немає спеціального тамади, який би розважав постійно гостей. Однак це не заважає їм добряче натанцюватися й повеселитися. Також варто сказати, що ті гості, які таки хочуть випити алкоголь – знаходять можливість це зробити, однак десь збоку деінде, бо для мусульман це вважається соромно і хвалитися тут нічим. В основному розбавляють «раки» з водою (традиційний алкоголь), який не поспішаючи попивають для смаку й веселості.

Турецьке весілля. Фото: Юра Мартинович/ZIK
Турецьке весілля. Фото: Юра Мартинович/ZIK

Найважливішим торжеством цієї вечірньої церемонії є, звісно, подарунки у вигляді золота чи грошей для молодят. Гості вишиковуються у чергу і дарують свої коштовні подарунки, чіпляючи їх на червоні шарфи молодят. У кінці кінців, молоді люди стають обвішані різними золотими монетами та прикрасами, купюрами та численними поцілунками. Заради цієї миті й роблять забаву. Адже у Туреччині вважається, що весілля роблять у першу чергу не для гостей, а для майбутнього молодят, щоб гості дали стартовий капітал молодій парі. Тому отримані прибутки завжди переважають видатки витрачені на весілля. Це дуже логічна й хороша традиція.

Турецьке весілля. Фото: Юра Мартинович/ZIK
Турецьке весілля. Фото: Юра Мартинович/ZIK

Наступного дня чи згодом молода пара їде у свій медовий місяць. А впродовж ще усього наступного тижня до батьків молодят кожного дня приходять родичі, сусіди й друзі на чай, щоб поділитися враженнями про весілля. На цьому і завершується довготривале турецьке весілля, красиве та веселе, повне золота та яскравих моментів.

Турецьке весілля. Фото: Юра Мартинович/ZIK
Турецьке весілля. Фото: Юра Мартинович/ZIK


Юра Мартинович,
ІА ZIK

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
2017-09-26 15:54:17