понеділок, 17 липня, 2017, 11:07 Світ
Кліматичні біженці та міжнародне право
Фото: GOHAR ABBAS/AFP/Getty Images
Фото: GOHAR ABBAS/AFP/Getty Images

Світ не готовий до напливу людей, які переселятимуться через посуху, повені, неврожай сільськогосподарських культур та інші явища, спричинені погодними умовами.

На перетині масивних гімалайських, каракорумських і хіндукушських хребтів розташоване місце під назвою Трон гірських богів, де височіють К2 і сім з 14 найвищих вершин світу. Цей віддалений регіон Пакистану відзначається найбільшою концентрацією льодовиків за межами Полярного кола, включаючи Балторо – найдовший льодовик за межами полярних областей. Він настільки великий, що його видно з космосу. Цей величний льодовик – місце проживання жителів Балтистану, які століттями живуть підсобним господарством. Останнім часом танення льодовика, що завжди залишався замерзлим цілий рік, спричиняє серйозні паводки, внаслідок яких регіон зазнає серйозних втрат врожаю та худоби, що підвищує продовольчу незахищеність у вже нестабільному середовищі.

Народу Балтистану, поряд з мільйонами людей в усьому світі, загрожує масове переміщення через зростання температури довкілля. Повені, підвищення рівня моря, засухи та опустелювання роблять цілі регіони непридатними для життя. Доповідь Генерального секретаря ООН 2012 року перед Генеральною Асамблеєю ООН з прав людини та міграції передбачає, що до 2050 року зміна клімату може змусити 250 млн людей до переміщення. Це майже у чотири рази перевищує кількість переміщених осіб та біженців, які на даний момент мають право на захист УВКБ ООН (Управління Верховного комісара ООН у справах біженців). Гарячі кліматичні місця – низинні острови, великі дельти річок та прибережні, посушливі райони – можуть зазнавати різких змін у навколишньому середовищі.

Зміна клімату посилює конкуренцію за ресурси, такі як вода, продукти харчування та пасовища у регіонах, де люди жили протягом тисячоліть, потенційно викликаючи жорстокий конфлікт. У Сирії, наприклад, посуха та масова нестача врожаю, починаючи з 2006 року, призвели до масової міграції фермерів-сунітів до міст, де переважають алавіти, що посилює напруження у міжконфесійних відносинах та породжує конфлікти над зменшеними ресурсами. Хоча коріння сирійського конфлікту є багатогранними, клімат і опустелювання є ключовими елементами, які поєднуються з іншими причинами. У 2011 році понад мільйон чоловік втекли від тривалої посухи та збройного конфлікту у Сомалі.

Сільські жителі та мешканці прибережних територій, що змушені мігрувати у міські райони, стикаються з численними проблемами. Такі навички, як рибальство, скотарство та сільське господарство, тяжко застосувати у містах. Потенціал для конфліктів зростає, коли муніципальні послуги, у тому числі системи освіти та охорони здоров’я, змушені пристосовуватися до різкого зростання кількості людей, які спілкуються різними мовами та мають різні звичаї. Труднощі часто являють собою сукупний результат таких чинників як стихійне лихо, конфлікти, слабке управління та бідність. Катастрофи можуть вражати регіони, які вже зазнали конфліктів, або можуть діяти послідовно: один чинник змушує сім’ю покидати домівку, а інший спонукає знову рухатися далі.

Потерпілих від таких різноманітних причинно-наслідкових системних проблем можна називати «кліматичними біженцями», проте цей термін поки що не захищений міжнародним правом. Такі біженці стикаються з більшими політичними ризиками, ніж ті, хто покидає свої домівки через війну чи політичне гноблення. На відміну від традиційних біженців, кліматичні біженці можуть бути примусово повернені до спустошених батьківщин або до таборів біженців. Відповідно до чинного міжнародного законодавства, міграція, спричинена кліматичними проблемами, викликає застосування обмежених механізмів правового захисту або допомоги.

Наші існуючі міжнародні правові норми були випробувані у 2015 році, коли Іоан Тейтіота, мешканець Кірибаті, програв прохання у притулку в Нової Зеландії у справі, яка могла б зробити його першим у світі кліматичним біженцем. Тійтіота стверджував, що його острівний будинок йде під воду, тим самим стаючи непридатним для життя. Конвенція 1951 року про статус біженців визначає біженця як особу, яка внаслідок обґрунтованих побоювань стала жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами своєї країни та не може або не бажає користуватися захистом цієї країни; Апеляційний суд Нової Зеландії постановив, що, хоча зміна клімату є серйозною і зростаючою проблемою, «його вплив на такі країни, як Кірибаті, належним чином не розглядається в рамках Конвенції про статус біженців 1951 року». Таким чином, такі особи, як Тейтіота, не можуть звернутися до існуючого міжнародного права при настанні екологічних проблем, таких як затоплення островів або руйнування прибережних земель, що робить їх бездомними. Суддя був стурбований тим, що визнання кліматичних біженців відкрило б двері «мільйонам людей, які стикаються з середньостроковими економічними обмеженнями», – цілком цинічний опис того, що країна занурюється в океан.

Рішення Нової Зеландії має привернути увагу до відсутності правових важелів захисту цієї категорії біженців. Для того, щоб розпочати міжнародні дебати, ми повинні переглянути Конвенцію 1951 року про статус біженців для того, щоб включити у неї кліматичних біженців або обговорити нову конвенцію, яка б гарантувала їм конкретні права та захист. В іншому випадку міжнародно-правова система порушить принцип спільної, але диференційованої відповідальності між багатими та менш економічно розвиненими країнами. Дозвіл найбільшим у світі емітерам викидів вуглецю ігнорувати масове переміщення інших народів загрожує принципу рівності глобального права, а також міжнародній безпеці.

Міжнародний консенсус щодо захисту переміщених осіб, постраждалих від зміни клімату, має базуватися на розумінні взаємозв’язку між конфліктами та стихійними лихами. Обидва ці чинники, що спричинені бідністю та слабким управлінням, впливають на рішення залишити регіон, що постраждав від лиха.

Незважаючи на те, що Австралія та Нова Зеландія є одними з перших країн, які отримують петиції від кліматичних біженців, вони не будуть останніми; насправді ми повинні бути готовими до того, що кліматичні біженці в найближчому майбутньому почнуть пробиратися до американських берегів та судів. Якщо світ не визначиться з методами їх захисту, включаючи юридичне визнання їх статусу, він виявиться непідготовленим до нових насильницьких конфліктів та інших непрямих наслідків зміни клімату. Ми повинні будувати більш стійку систему пристосування цій руйнівній реальності. Ми не можемо більше закривати очі на ці проблеми.

Амбер Джаміль,
The American Interest

Переклад з англійської Оксани Вергелес, для ІА ZIK

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
2017-07-20 21:45:51